App Store Google Play

Українські основи. Гречкосії vs воїни

29 Жовтня 14:00
Українські основи. Гречкосії vs воїни

Вся історія України складалася з безперестанних руйнівних війн. При цьому в українському фольклорі та літературі українці часто фігурують не як нащадки великих воїнів, а як нація гречкосіїв. Неодноразово ми чули, що Україна — то аграрна держава, забуваючи, що самі українці всю свою історію воюють за землю, Незалежність та свободу, неодноразово залишаючи по собі славетний слід у світовій історії війн, як то було, наприклад, з гетьманом Сагайдачним, який здійснив успішний похід, дійшовши до стін Москви.

«Гречкосії» неодноразово дивували світ своїми військовими успіхами, неодмінно програючи на арені політичній. От і зараз, вчергове здивувавши світ, зупинивши одну з найбільших армій світу у 2014 році, ми знову опинилися в умовах політичної кризи, яка набирає обертів, нівелюючи усі надбання останніх років.

І ось вже людей, які у годину найбільшої скрути не злякалися перед обличчям неминучої поразки взяти зброю та піти на відверте героїчне самогубство у бій з нерівними силами ворога, — називають «войовнича меншість».

І це правда. Абсолютна меншість спромоглася зробити так, щоб більша частина території України побачила війну виключно з екранів телевізорів у перервах між розважальними шоу та телевізійними серіалами. Якби ця меншість не зголосилася свого часу кинути роботу, полишити свій мирний уклад, родини та не побігла б на фронт, що стало для Путіна абсолютним сюрпризом, то були б неможливі жодні політичні чи інтелектуальні процеси на кшталт виборів чи цих дискусій щодо українських основ, бо не було б предмету дискусії — України.

Проблема в тому, що здебільшого політику в Україні творять не ті, хто готовий віддати за неї найдорожче — життя. Безпрецедентна кількість ветеранів змогла потрапити у парламент у 8 скликанні, і в 9 скликанні теж присутні учасники війни, але результати такої практики можна буде побачити тільки у часі.

Проте є приклади цивілізованих країн, де залучення ветеранів у політичне життя та у державні інституції існує давно, і Україні варто було б принаймні ознайомитися з ними.

Одразу, забігаючи наперед, хочу відповісти на можливе зауваження, що є і неуспішні приклади на зразок хунти в Чилі або Малі… Я ж веду мову не про владу військових, а про ветеранів у владних інституціях та про досвід саме успішних демократичних країн, таких, як США та Ізраїль.

Для США Армія давно стало важливою кузнею політичного істеблішменту. 12 американських президентів від Джорджа Вашингтона до Джорджа Буша-старшого були безпосередніми учасниками бойових дій.

Окремо можна виділити Ізраїль, де обов’язкову службу в армії проходять як чоловіки, так і жінки. Через Збройні Сили пройшли майже всі політичні лідери країни, тому там легше назвати тих, хто в армії не був. Загалом в Ізраїлі складно зробити політичну кар'єру, не маючи за плечима військової служби.

В США також віддають певну перевагу військовим. Зокрема, колишній державний секретар Джон Форбс Керрі попри блискучу освіту та можливості все ж відслужив в армії, воював у В'єтнамі, був кілька разів поранений, отримав Бронзову та Срібну зірки та нагороджений трьома Пурпуровими серцями.

Сенатор Джон Маккейн, великий друг України, теж пройшов фронт, був у полоні і є яскравим прикладом ветерана у політиці Сполучених Штатів.

Така кількість ветеранів у політиці та державному управлінні двох успішних країн спричинена високою повагою та довірою суспільства до тієї «войовничої меншості», завдяки якій ці країни спромоглися зберегти себе та свій спосіб життя.

В Ізраїлі взагалі в умовах перманентної війни «войовничою меншістю» стала абсолютна більшість.

Такий підхід дає змогу не тільки тримати високу мобілізаційну спроможність країни, але й міняє розуміння та життєві підходи до проблем країни в усіх громадян. Коли кожен стає дотичним до війни та захисту країни не з перегляду новин та скролінгу стрічки Фейсбуку, а з простих, реальних, фізичних перцепцій, то і ставлення до національних інтересів, національних пріоритетів змінюється, адже міняються пріоритети власні.

Я певен, що Україна буде змушена дійти власним досвідом і до всеосяжної військової повинності незалежно від статі, і до збільшення приходу у владу ветеранів, бо обставини довкола нас змушують.

Проте потрібно зазначити, що головним критерієм потрапляння на державну посаду має бути все ж таки освіта та відповідний досвід, а військова служба — виключно додатковим маркером відданості національним інтересам держави.

І коли кожен «гречкосій» стане воїном, а кожен воїн розумітиметься на тому, чим живе його країна, ми зможемо реалізувати наш прадавній лозунг «Україна понад усе», що раптом звучатиме в унісон з іншим відомим висловом міністра закордонних справ, а згодом прем'єр-міністра Великобританії віконта Генрі Джона Темпла Пальмерстона: «У Британії немає вічних союзників і немає постійних ворогів; вічні і постійні наші інтереси, і наш обов’язок їм слідувати».

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


В середині минулого тижня деякі справи та одне свято закинули мене у Дніпро. Тому вперше за останні 16 років я подивився на це місто поглядом киянина. Хоча киянин з мене відносний - тільки вийшов на П...
Нам вдовблювали 200 років, що Днєпрапєтровск - це російське місто, його збудували російські царі та зросійщені генсеки «і ваапщє - тут всєгда гаварілі па рускі».Але ми з вами у 2014-2015 р...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...
Дмитро Томчук

Про COVID-19 зсередини

Это мой очередной ежедневный лонгрид, но! На этот раз я очень прошу дочитать все до конца! Особенно людей который я люблю и уважаю и я знаю, что многим не хватает сил дочитать все до конца и они прост...