App Store Google Play

Правильно любити Україну

30 Серпня 10:00
Правильно любити Україну

Виступаючи на урочистостях до Дня Незалежності, Володимир Зеленський, зокрема, сказав: «То, може, дітям годі змагатися в тому, хто більше та правильніше любить неньку Україну?»

Високі, пафосні, навіть гарні слова. От тільки чи замислювався пан президент: а що означають ці слова в реальності? Як їх можна втілити на практиці і чи можна взагалі?

Розмовляв якось з хорошим знайомим із Донецька. Він абсолютно щиро — немає жодних сумнівів, що щиро — сказав: «Я люблю Україну. Хіба можу я її не любити? Це ж моя Батьківщина, я народився і прожив в Україні!» І одразу продовжив: «Але ж українці і росіяни — це і справді один народ! І навіщо вам ця українська мова — ви ж усі розмовляєте російською!» Так, він всією душею любить Україну — але ось так і ось таку, яку описав.

Лебідь, рак і щука в націю не складаються, пане президенте

Цей знайомий — людина адекватна, і вистачило кількох хвилин розмови, щоб він принаймні прийняв мою думку, як таку, що має підстави. А за словами президента виходить, що я змагався з ним, хто правильніше любить Україну? Тобто, переконуючи мого знайомого, я робив щось варте осуду?

А як у такому випадку сам Зеленський уявляє собі агітацію на користь України жителів окупованих територій, про необхідність чого він говорив не раз? Ну, ось люблять жителі Донбасу (у повному обсязі, але й далеко не одиниці) таку Україну, яку створили собі в «ДНР» і «ЛНР» — то й нехай, мають на те повне право? Якби тільки це все не виливалося в російську окупацію, в кров і сльози. І, крім усього іншого, в нетерпимість до іншої, ніж окупаційні «республіки», України.

А в блогосфері я зустрічав і таке: «Я дуже люблю Україну — ось тільки якби не українці!» Пан президент пропонує і цю позицію прийняти як допустиму і таку, що має право на існування? Як один з варіантів «правильного»?

Упевнений: пан Медведчук теж любить Україну — як нібито невід'ємну частину Росії або, принаймні, «русского мира». І Ахметов і Коломойський теж люблять — як свій бізнес. І корумповані чиновники теж всією душею люблять Україну — як джерело власного фінансування. І пані Тимошенко любить — як сцену, на якій вона — примадонна.

А хтось любить Україну як ніби ту ж Росію, тільки з теплим кліматом, овочами і фруктами. Хтось — як країну шароварів і гопака. Хтось — як аграрний рай зразка пізнього Середньовіччя. Хтось — як музей козацької історії з живими експонатами.

А пан президент пропонує визнати це все варіантами норми і прийняти. І не «змагатися». Один диктатор недалекої від нас країни якось стверджував, що об'єднувальна ідея його «народця» — «чарка та шкварка». Принаймні, саме таким він бачить свій «народець» в ідеалі. Боюся, що мрії про «годі змагатися, хто правильніше любить» жодної вищої ідеї не припускають і запропонувати не можуть. «Досить змагатися, хто правильніше любить» — це насправді про перетворення нації на сукупність хуторян, для яких паркани їхніх хуторів — це межа ойкумени.

Багатовекторність — це тільки звучить красиво. На практиці вона, на жаль, може існувати в єдиній формі — як тупцювання на місці. Протилежні вектори дають у сумі нуль.

Тому що «хто правильніше любить» — це про те, яку Україну хто бачить в ідеалі. Який хотів би бачити Україну. Про те, який шлях розвитку України кожен вважає оптимальним. Лебідь, рак і щука в націю не складаються, пане президенте.

А «змагатися, хто правильніше» — це і є навіть не основа демократії, а її сутність. Демократія як така — це і є постійне змагання, «хто правильніше».

Давно відомий рецепт: не знаєш, що сказати від душі — говори штампами. Але набагато гірше, коли і від душі йдуть тільки штампи. І якщо виявляється, що керівники держави мислять штампами — це буває дуже неприємним, навіть гірким відкриттям. Повірте.

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


В середині минулого тижня деякі справи та одне свято закинули мене у Дніпро. Тому вперше за останні 16 років я подивився на це місто поглядом киянина. Хоча киянин з мене відносний - тільки вийшов на П...
Нам вдовблювали 200 років, що Днєпрапєтровск - це російське місто, його збудували російські царі та зросійщені генсеки «і ваапщє - тут всєгда гаварілі па рускі».Але ми з вами у 2014-2015 р...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...
Дмитро Томчук

Про COVID-19 зсередини

Это мой очередной ежедневный лонгрид, но! На этот раз я очень прошу дочитать все до конца! Особенно людей который я люблю и уважаю и я знаю, что многим не хватает сил дочитать все до конца и они прост...