App Store Google Play

Формула протесту

26.08.2020 18:00
Формула протесту

Авторитарні люди зазвичай вірять, що революції відбуваються через недогляд спецслужб. Хоча насправді будь-яка революція — це лишень покарання за профнепридатність. Втім, цього не вдасться пояснити прихильникам теорії змов. Вони звикли не вірити в людей і вірити в царя — і саме з цього коктейлю народжується протест, який виходить на вулиці.

В основі будь-якої революції лежить переконання, що революція неможлива. Її спусковий гачок — це віра в те, що влада не помиляється, а всі незадоволені вважаються «проплаченими».

Що довше людина перебуває «нагорі», то менше вона розуміє тих, хто «внизу». Суспільство — живий організм. Воно постійно змінюється. Стомлюється від колишніх гасел, переймається новими, хоче щось дивовижне і не хоче колишнього. Покоління змінюють один одного, на арену виходять нові діти, для яких прапори дідів — зовсім не привід не хотіти своїх власних.

Можна робити все, щоб невдоволення каналізувати в парламенті

Єдиний спосіб реакції на це — це ротація влади. Тільки вона дарує керівникам здатність відчувати країну. І чим довше не змінюється в чиновницькому кабінеті президентський портрет, тим гірше влада розуміє своїх співгромадян.

Відсутність опозиції — це ще один інгредієнт в революційному коктейлі. Тому що опозиція переводить протест у політичну площину. Ті ж, хто знищує політичне життя докорінно, по суті, закупорюють наглухо котел. І якщо вода в ньому закипить — то кришку просто зірве.

Авторитарні прихильники порядку переконані, що вуличні протести, мітинги і демонстрації — це небезпечно. Що вони — прояв слабкості держави. Насправді ж право на публічну незгоду — це символ стійкості системи. І міць державного організму вимірюється не відсутністю політичної дискусії, а її наявністю.

Тому що відсутність дискусії — це перша ознака того, що «щось пішло не так». Жодна — нехай навіть найбільш мононаціональна країна — не може крокувати строєм і хотіти однакового. У ній є різні люди, які бажають різного. Бюджетники хотітимуть збільшення зарплат. Підприємці — зниження податків. Автомобілісти — широких доріг. Пішоходи — просторих тротуарів. У кожній країні знайдеться безліч внутрішніх питань, за якими суспільство почне розмежовуватися. А в кожної групи будуть свої порядок денний, програма, інтереси і прагнення їх захистити.

Той же парламент потрібен для того, щоб балансувати інтереси всіх цих різних людей. Щоб будь-який закон був максимально наближеним до точки міжгрупового консенсусу. Якщо парламент перестає бути місцем для дискусії, це означає, що в країні немає парламенту.

До речі, цей же принцип слугує неабияким маркером окупованих територій. Тих самих, де держава-окупант намагається створити ілюзію загального консенсусу. Так, наприклад, в довоєнному Криму звучали різні голоси. Проукраїнські і проросійські. Голоси тих, хто говорив від імені кримських татар, і тих, хто говорив від імені інших етнічних груп. Їм всім знаходилося місце в телеефірах і на дебатах. Але все це різноголосся зникло в той момент, коли відбулася анексія. Крим відтепер — це територія показної одностайності. Достеменний показник того, що за останні шість років там не лишилося місця для свободи.

Втім, не Кримом єдиним. Деякі держави намагаються укладати зі своїм народом соціальний контракт, в рамках якого відбирають політичні свободи в обмін на вміст холодильників. Але і ця схема доволі нестійка. Будь-яка економічна криза ризикує цей контракт розірвати. Збіднення викликає невдоволення. Невдоволення провокує голоси. Голоси породжують політичний запит. І в цей момент все залежить лише від того, як саме владна вертикаль почне реагувати на новий виклик.

Можна розморозити режим. Реєструвати опозиційні партії, давати їм доступ до медіа, знижувати прохідні бар'єри. Робити все, щоб дискусія і невдоволення каналізувати в парламенті. А можна оголосити незгодних «агентами» і почати зачищати країну від тих, хто хоче, щоб їхній голос був почутий.

Але в тому й особливість, що другий підхід не є панацеєю. Він може дати короткостроковий ефект тут і зараз. Але його довгострокові наслідки будуть сумними. Якщо влада рубає під корінь офіційну політику і мирний протест — йому на зміну рано чи пізно приходить протест силовий. Це стара як світ формула: тоталітарним режимам здатні протистояти тільки тоталітарні ідеології. І не варто дивуватися тому, що жорстокій післявоєнній радянській державі були готові чинити опір не менш жорсткі в своїх методах повстанці з ОУН-УПА.

До речі, спостереження за протестами в Білорусі змушує згадати ще одну формулу революції. Будь-яке зіткнення влади і протесту — це історія про підвищення ставок. Хто перший скаже «пас» — той і програв. Але варто пам’ятати, що коли ти не хочеш домовлятися з мирними жителями міста, то є шанс, що наступного разу їхнє місце займуть куди більш радикальні. І підсумки цього протистояння виявляться набагато серйознішими за своїми наслідками.

Авторитарні правителі сприймають перемовини як слабкість. Вони нерідко переконують себе, що країна перебуває в стані «фортеці в облозі», і все, що відбувається на вулицях, схильні розцінювати як «зраду» і «бунт під час війни». Але тільки перемога над мирним протестом не обов’язково означає, що загроза зникла. Навпаки, це нерідко означає лише те, що ставки майбутнього повстання будуть вищими, а методи жорсткішими.

Деякі події можна лише відтермінувати — але не скасувати.

Крим. Реалії

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...