App Store Google Play

Російський сором та українська наївність

11 Червня 18:00
Російський сором та українська наївність

Президент Володимир Зеленський в інтерв'ю одному з онлайн-видань стверджує, що росіянам буде соромно за анексію Криму, без повернення півострова не буде можливості нормально, відверто і дружно спілкуватися майбутнім поколінням.

Ця заява Володимира Зеленського, думаю, показує, наскільки далеко розійшлися шляхи України та Росії ‒ не тільки керівників двох країн, але й, образно кажучи, середньостатистичного українця та середньостатистичного росіянина. Адже те, що говорить Зеленський, виглядає саме як відображення української масової свідомості: росіянам має бути соромно за те, що вони наробили, соромно за те, що вони вкрали Крим, і якщо вони хочуть, щоб все було, як раніше, то мають усе повернути на місце, ще й вибачитися.

А середньостатистичний росіянин, схоже, зовсім не хоче, щоб все було, як раніше. Щоб до складу України, яка з незрозумілих йому причин відокремилася від Росії (хіба їм з нами погано було), а тепер ще й хоче бути разом з американцями та іншими «західниками» (зрадники), входив російський Крим (подарунок Хрущова).

Тема Криму в російській політичній свідомості виникла зовсім не у 2014 році, а 24 серпня 1991 року, буквально відразу ж після проголошення незалежності України ‒ тоді прессекретар президента Росії Павло Вощанов виступив із заявою, в якій не вітав, а погрожував. І нагадував про Крим. І невідомо ще, як би склалася доля півострова тоді, якби більшість його мешканців не проголосували б на референдумі 1 грудня 1991 року за незалежність України.

Архівні фото. Референдум за незалежність України 1 грудня 1991 року (фотогалерея)

Photo Gallery:

Архівні фото. Референдум за незалежність України 1 грудня 1991 року (фотогалерея)

А потім ‒ пішло-поїхало. Чорноморський флот, Севастополь ‒ місто російських моряків, московський час і московський уряд в автономії, спроби відділення, спонсорування Москвою проросійських партій і рухів, провокаційні заяви та дії московського мера Юрія Лужкова, події на Тузлі... Середньостатистичний росіянин, думаю, міг змиритися з українським статусом Криму тільки тоді, коли вважав, що державність Української РСР ‒ це порожня формальність, а насправді весь Радянський Союз ‒ це Росія і не має жодного значення, що як називається. Але коли з'явилася справжня Українська держава, він став сприймати українців як ошуканців, які вкрали Крим. Ми ж його «подарували» на честь «возз'єднання України з Росією», ми ж за нього кров проливали, а ви ‒ пішли з подарунком. І не соромно?

Для більшої частини українців така постановка питання просто не існує, їм і невтямки ‒ хоча подібні «міркування» їхні сусіди завжди висловлювали вголос. Українці не розуміють, чому інтеграція Росії та Білорусі ніколи не викликала у жителів Росії особливого інтересу, а ось «інтеграція» Криму підкинула путінський рейтинг до небес. Їм, впевнений, навіть у голову не приходить, що з російської точки зору соромитися мають вони, а не росіяни. Що Росія, за такою логікою, нічого не вкрала, а просто повернула вкрадене. І якщо вчорашній злодій не хоче дружити, поки йому не повернуть повернуту власність ‒ то це проблеми злодія, а не того, хто відновив справедливість.

Саме тому у Росії до України зовсім інша вимога: визнати законність «повернення» Криму. У російського ліберала може бути інше трактування: так, міжнародне право було порушене. Тому давайте проведемо новий референдум і спитаємо кримчан. Крим ‒ не бутерброд. Але при цьому шановний ліберал не сумнівається в результаті референдуму.

Чи є вихід з цього глухого кута ‒ не тільки правового, а й цивілізаційного? Так, він, думаю, існує в разі, якщо у Росії виникне така нагальна потреба інтеграції в цивілізований світ, що відмова від територіальних «придбань» і підтримки сепаратизму в колишніх радянських республіках буде сприйматися як менше зло. Але і в цьому випадку повернення Криму в Україну сприйматиметься як історична поразка держави і ніхто не буде соромитися 2014 року і прагнути до дружби зі «зрадниками», які скористалися російською слабкістю і забрали собі те, що їм не належить.

Росія, боюся, почне готуватися до повернення собі Криму наступного дня після того, як поверне його Україні.

Крим. Реалії

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...