App Store Google Play

Мовна ситуація України в соціолінгвістичних вимірах. Війна з Росією вплинула на багатьох

3 Травня 18:00
Мовна ситуація України в соціолінгвістичних вимірах. Війна з Росією вплинула на багатьох

Соціолінгвістичні дослідження, що виявляють ставлення наших громадян до української мови, на перший погляд, мають тішити тих, хто вболіває за її долю.

Так, результати масового опитування населення України, проведеного у 2017 році науковцями Інституту української мови НАНУ спільно з Ґіссенським інститутом славістичних студій (Німеччина), засвідчили високі показники позитивних відповідей на низку запитань стосовно державної мови.

Із запитанням «Чи згодні Ви з твердженням, що українська мова є одним з атрибутів державності України?» погодились 79,7% респондентів. На запитання «Чи обов’язково громадянам України володіти українською мовою?» ствердно відповіли 90,1% опитаних, натомість обов’язкове володіння російською підтримало значно менше респондентів – 33,2%, що навіть на один відсоток менше групи тих, хто вважає обов’язковим володіння англійською.

Знижуються, хоча й лишаються доволі високими для української, показники рідної мови. Українську вважають рідною 64,1% опитаних, російську – 17,1%, українську і російську однаковою мірою – 17,4%, іншу – 0,8%.

Під час мітингу біля Верховної Ради України. Цього дня депутати ухвалили закон про українську мову. Київ, 25 квітня 2019 року

Під час мітингу біля Верховної Ради України. Цього дня депутати ухвалили закон про українську мову. Київ, 25 квітня 2019 року

Однак позитивне враження від наведених даних нівелює розподіл відповідей, що стосуються вживання української мови у щоденній комунікації.

У відповідях на запитання «Якою мовою Ви спілкуєтесь у повсякденному житті?» частка української мови суттєво знижується, охоплюючи менше половини респондентів. Варіанти відповідей «тільки українською» і «в більшості випадків українською» сумарно становлять 46,9 %, аналогічні показники використання російської мови сумарно становлять 31,8%, відповідь «рівною мірою українською і російською мовами» обрали 20,8 % респондентів.

Як бачимо, кількість російськомовних громадян на 14,7% перевищує частку тих, хто вважає російську рідною. Це означає, що в повсякденному спілкуванні група російськомовних громадян збільшується й за рахунок тих, хто називає рідною українську.

Вплив російськомовних середовищ на мовну поведінку особи

На підтвердження зазначеного висновку можна навести свідчення відомого футболіста Миколи Морозюка, уродженця міста Червонограда, що на Львівщині: «Українська – моя рідна мова, але зараз мені простіше говорити російською… Не хочу ділити на україномовних і російськомовних, у мене є своє бачення, для мене це не проблема… Я можу спокійно говорити українською. Але якщо у тебе практика і набагато частіше спілкування російською, то тобі з часом цією мовою говорити комфортніше. Хтось може принципово говорити українською. Я поважаю його думку. Але у мене є своя».

Близький до цього погляд озвучив в одному з інтерв’ю відомий борець, депутат Верховної Ради Жан Беленюк, підкресливши, що «головне – знати і розуміти українську мову», говорити ж нею зовсім не обов’язково. «Я живу в Україні, – зазначив Беленюк, – добре знаю українську мову, можу на ній розмовляти. Але в моєму спілкуванні, побуті я використовую російську мову. Я не хочу нікого обманювати, демонструвати людину, яка нарочито розмовляє на публіці, в соцмережах українською мовою, нібито заграє з тими, кому це було б приємно. Я хочу бути максимально щирим у цьому відношенні».

Постколоніальна мовна ситуація призвела до того, що в нашій спільноті порушена рівновага між розумінням мови як символу ідентичності, з одного боку, та засобу спілкування, з іншого

Звісно, в обох наведених випадках мовну поведінку диктує тиск російськомовних середовищ, що домінують у колах спортсменів. Але варто звернути увагу на те, як вибір мови спілкування у білінгвальному середовищі роз’єднує соціум, вносить дисонанс у стосунки російськомовних громадян з українськомовними. Як пояснює Жан Беленюк, він не переходить на українську, щоб уникнути враження, нібито він «заграє» з українськомовними, яким це «було б приємно». Отже, на підсвідомому рівні спортсмен відмежовує себе від українськомовних громадян, солідаризуючись з російськомовними.

Відтак конкуренція двох мов в одному національному просторі неминуче призводить до розколу суспільства на мовному ґрунті, реальність чого так наполегливо намагаються заперечити передусім носії російської мови.

Головним чинником збереження й розвитку мови є застосування її у щоденній комунікації

Таким чином, постколоніальна мовна ситуація призвела до того, що в нашій спільноті, на відміну від більшості національних держав, порушена рівновага між розумінням мови як символу ідентичності, з одного боку, та засобу спілкування, з іншого.

А проте, головним чинником збереження й розвитку мови є застосування її у щоденній комунікації. Часто вживані поняття «живе слово», «жива мова» стосуються саме мови повсякденного спілкування, яке забезпечує її рух, динаміку розвитку, поповнення словникового складу, формування спільних смислів, спільної громадської думки.

Під час акції у День української писемності і мови. Київ, 9 листопада 2019 року

Під час акції у День української писемності і мови. Київ, 9 листопада 2019 року

Обмеження мововжитку лише писемними формами прирікає мову на змертвіння. Можна згадати в цьому зв’язку сентенцію іспанського політика Хосе-Марії Арце: «Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає».

Наскільки важливо усвідомлювати мову свого народу не лише як символічний засіб ідентифікації, а й як інструмент постійної комунікації між всіма членами спільноти, засвідчує сумний досвід Білорусі. Білоруси в більшості називають мову своїх предків рідною, але в повсякденному житті вже масово перейшли на російську, що загрожує білоруській мові загибеллю.

Звісно, українська ситуація краща. Але й вона має суттєві деформації, усунення яких потребує ґрунтовних соціолінгвістичних досліджень й ефективної мовної політики.

Слід зазначити, що наведені вище показники опитування відображають «середню температуру по лікарні», натомість вони кардинально різняться за регіонами.

Під час акції під будівлею Верховної Ради України. Київ, 28 лютого 2019 року

Під час акції під будівлею Верховної Ради України. Київ, 28 лютого 2019 року

Мовна ситуація України очима американського соціолінгвіста

Цікаві міркування щодо нашої мовної ситуації висловив американський соціолінгвіст, фахівець з питань мовної політики постсоціалістичних країн Східної Європи Курт Вулгайзер. Дослідник вважає Україну «унікальним поєднанням різних мовних ситуацій»: «Становище української мови вражає з тієї точки зору, що, на перший погляд, це мова етнічної більшості в Україні, принаймні більшість українців визнають її рідною мовою. Але коли йдеться про щоденне використання української мови, ви розумієте, що у деяких регіонах України це фактично мова етнічної меншини, або мова «зменшеної культурної вартості». До цього призвела мовна асиміляція місцевого населення, внаслідок якої українську мову практично витіснили на цих територіях».

Багато нових українськомовних людей мотивують свій вибір подіями 2014 року та військовою агресією Росії проти України

Як вважає Курт Вулгайзер, в Україні поєднується ірландський та білоруський сценарії мовного розвитку з ситуацією в Каталонії. У цій країні місцева мова піддавалась дискримінації, але останнім часом вона активно відроджується. Цьому сприяють і підтримка влади, і самі каталонці, які й раніше ніколи не цурались рідної мови. На думку Вулгайзера, ситуація України на заході і в центрі дещо схожа з Каталонією, а південь і схід більше нагадують Білорусь та Ірландію, що вимагає від влади особливо продуманої й дієвої мовної політики.

Соціолінгвіст, що впродовж тривалого часу вивчає мовну ситуацію нашої країни, відзначає, що нинішнє становище української мови набагато краще, ніж на початку 1990-х років.

Фокус-групові опитування, які він провів із представниками молодшого покоління українців у Києві, Харкові, Одесі й Дніпрі, показали, що групи молодих людей, які є українськомовними з дитинства, нині поповнює освічена молодь, яка раніше говорила російською, а тепер робить вибір на користь українськомовного спілкування. Багато нових українськомовних людей мотивують свій вибір подіями 2014 року та військовою агресією Росії проти України.

Радіо Свобода

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


В середині минулого тижня деякі справи та одне свято закинули мене у Дніпро. Тому вперше за останні 16 років я подивився на це місто поглядом киянина. Хоча киянин з мене відносний - тільки вийшов на П...
Нам вдовблювали 200 років, що Днєпрапєтровск - це російське місто, його збудували російські царі та зросійщені генсеки «і ваапщє - тут всєгда гаварілі па рускі».Але ми з вами у 2014-2015 р...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...
Дмитро Томчук

Про COVID-19 зсередини

Это мой очередной ежедневный лонгрид, но! На этот раз я очень прошу дочитать все до конца! Особенно людей который я люблю и уважаю и я знаю, что многим не хватает сил дочитать все до конца и они прост...