App Store Google Play

Всі відтінки української кризи

29 Квітня 10:00
Всі відтінки української кризи

Наша криза може бути глибшою, ніж в інших країнах світу, тому що ми маємо справу з потрійною кризою: епідемічною, економічною і політичною.

Колонку записано під час дискусії «Свобода, довіра, безпека: Як пандемія змінить правила гри в Україні та світі?», організованої Українським ПЕН

Перша ознака політичної кризи — неспроможність українських державних інституцій. Візьмемо лише один вимір — епідемію. Рішення приймаються навмання, багато обмежень не мають логічного підґрунтя. За рівнем тестування на коронавірус ми пасемо задніх, тож не знаємо реальні масштаби епідемії. Лабораторії епідемічного нагляду відокремлені від служби громадського здоров’я. Десятки тисяч потенційних носіїв вірусу потрапили в країну з-за кордону без жодних тестів. Рішення про карантин приймаються на основі не економічної чи епідемічної інформації, а на основі соціологічної інформації. Карантин буде зніматися не тоді, коли епідемія послабне, а коли страх голоду в більшості громадян переважить страх захворіти.

Друга ознака політичної кризи — неспроможність парламенту. У нас розпалася парламентська однопартійна більшість, і натомість нічого не виникло. Зараз у країні системна криза, а парламент працює в незрозумілому режимі. Час уже створити багатопартійну коаліцію, що поділяє ліберальні демократичні цінності. Інакше для кожного голосування доведеться довго збирати голоси і щоразу чимось розплачуватися.

Третя ознака політичної кризи — численні корупційні скандали в найближчому оточенні президента. Є стара китайська стратагема — грабунок під час пожежі: скористатися слабкістю інших для того, щоби посилити своє становище. У нас є корупційні мародери, які зараз намагаються якомога більше запхати у свої кишені, й політичні мародери, які намагаються скористатися цією ситуацією для того, щоби вирішити власні політичні завдання.

Четверта ознака політичної кризи — реванш старих кадрів часів Януковича. Останніх реформаторів повичищали, і поступово розгортається переслідування майданівців, ветеранів, волонтерів.

Ну і не треба забувати, що в нас іде війна. Вона зникла з перших шпальт, але нікуди не поділася, там щодня гинуть люди. Схоже, що Росія на порозі великої гуманітарної катастрофи, і свої проблеми вона буде вирішувати за наш рахунок.

Але головна криза наразі в Україні - не епідемія і не політична криза, а економічна. Шкода, що про це майже не говорять.

Від епідемії можуть загинути десятки тисяч людей, а від голоду, викликаного цим вуличного насильства, депресій, хронічних хвороб в умовах відсутності грошей на ліки — сотні тисяч. Економічний колапс є страшнішим за епідемію. «Ми хочемо врятувати економіку чи людей?» — це хибна дилема, тому що крах економіки призведе до краху боротьби з епідемією.

Я би оголосив короткостроковим пріоритетом економіки збереження зайнятості. Уряд мусить зробити все можливе, щоби зберегти робочі місця, не допустити стрімкого зростання безробіття.

У середньостроковій перспективі потрібно сконцентруватися на економічній свободі. Україна сьогодні посідає 134 місце у світі за рівнем економічної свободи — остання в Європі. Ми тягнемо на собі тисячі радянських обмежень. Нова економічна політика могла би звучати так: максимальна економічна свобода всім людям, які здатні себе прогодувати. А держава допомагатиме точково тим, хто собі зарадити не може.

В першу чергу у сфері уваги має бути малий бізнес. Малий бізнес у жодній країні світу не є джерелом податків, бо він є джерелом зайнятості, самозарадності, способом виживання, інструментом боротьби з бідністю. Я би оголосив потрійні канікули для малого бізнесу: податкові, регуляторні й кредитні. Від цього бюджет багато не втратить. Люди, які звільняються з малих підприємств або припиняють свою роботу як ФОПи, — вони же стануть у чергу за соціальною допомогою.

У ХХІ столітті протиставлення соціальної держави ліберальній відходить у минуле. На сьогодні держава може бути і соціальною, і ліберальною одночасно: подивіться на приклади країн Скандинавії, Канади, Австралії. Але в українських умовах для того, щоби стати соціальною країною, спершу треба стати заможною країною. А для заможності потрібно стати ліберальною країною.

Часто питають, чи не стане у світі більше авторитаризму внаслідок епідемії. Держава починає все контролювати в рамках епідемії передусім тому, це її інстинкт — все контролювати, обмежувати, забороняти. Держава завжди в кризовий момент починає це робити.

Здається, що авторитарні країни краще можуть впоратися з кризою. Але насправді найкраще це роблять демократичні країни зі сильними інституціями: Німеччина, Швеція, Канада, Японія, Південна Корея тощо. Найгірше впораються демократичні країни зі слабкими інституціями, такі як Італія чи Україна. Десь посередині авторитарні країни, які не можуть використати важливий інструмент — свідомість громадян і громадські інституції, але можуть принаймні використати інструмент авторитарної влади. Я бачу потяг окремих українських політиків до збільшення авторитаризму. З іншого боку, я не вірю в український авторитаризм, тому що для нього потрібні слухняні громадяни. А ще потрібно мати спеціальну касту, на яку може спертися авторитарний режим. В різних країнах це були спеціальні касти: армія — в Туреччині й Чилі, конфуціанська бюрократія — в Японії й Сінгапурі, комуністична партія — в Китаї та Радянському Союзі.

Демократія та громадянські свободи захищають нас у великих кризах. Уся суть поведінки авторитарної держави, коли вона зіштовхується з кризою в умовах відсутності громадянських свобод, може бути виражена словом «Чорнобиль».

Одна з традиційних вад українців — ми не звикли довіряти державі та інституціям. Ми звикли сподіватися, що в нашому селі все буде гаразд. 2014 рік навчив нас, що армія необхідна, а захисники — шановані люди, яким потрібно допомагати. 2020 рік навчив нас, що система охорони здоров’я потрібна. На черзі наступна криза, коли ми зрозуміємо, що вогнеборці потрібні, вчителі потрібні, поштарі потрібні, судді потрібні тощо. Ми будемо проходити стільки криз, поки ми не зрозуміємо, що всі вони потрібні для всієї країни, а не в масштабах одного села. Кожна людина, яка зараз є в цих системах, може зробити крок до кращих норм поведінки. А кожна людина поза цими системами мусить усвідомити їхню потрібність.

nv.ua

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...