App Store Google Play

Неприхована загроза. Що не так з новим генпрокурором

1 Квітня 14:00
Неприхована загроза. Що не так з новим генпрокурором

Тепер зрозуміло: коли Володимир Зеленський у телефонній розмові з Дональдом Трампом назвав його «великим вчителем для всіх нас», він не лестив.

Виявляється, що Зеленському, як і Трампу, потрібен абсолютно керований генпрокурор, людина, яка готова беззастережно виконувати команди. Ірина Венедіктова — саме з такого тіста.

Ще у лютому вона заявляла, що перейшла у Державне бюро розслідувань, щоб «закласти фундамент для роботи справжнього правоохоронного органу». І говорила про готовність «віддати рік, два, три роботі тут». Тоді ж Венедіктова зізналася, що це легше, ніж працювати в прокуратурі чи судах, де «система сильно вкорінилась».

Така позиція Венедіктової щодо судів та прокуратури дуже нагадує сюжет езопівської байки про лисицю і виноград. Тим паче, що не так давно вона претендувала на посаду судді касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, але не пройшла конкурс — отримала менший, ніж мінімально допустимий бал за результатами іспиту.

Такі люди, зі значними амбіціями і браком сил для їх втілення, можуть стати легкою здобиччю для кожного, хто дасть їм бажане. Ось тільки обмін послугами в ситуації Венедіктової відбуватиметься за рахунок громадян, які розраховують на безпристрасне правосуддя. Промовистий факт: якщо Рябошапка не боявся вголос розмірковувати про необхідність розслідування відомостей про причетність чільних депутатів від «Слуги народу» до незаконного керування прокурорами, то Венедіктова робила вигляд, що цих фактів взагалі немає.

Тому не дивно, що не минуло й місяця після згаданого інтерв'ю, як Венедіктовій допомогли скласти, можливо, найголовніший іспит у своєму житті. 17 березня за мінімальної підтримки своєї рідної фракції вона стала першою жінкою-генпрокурором України. До слова, депутат Медяник голосував «за».

Якщо вірити стенограмі, під час пленарного засідання Ірина Венедіктова запевнила, що прийматиме максимально швидкі законні рішення, відповідаючи на питання депутата Дубінського про справи проти Петра Порошенка. Втім, не наважившись у цьому контексті згадати колишніх власників Приватбанку.

За п’ять хвилин генпрокурор пообіцяла, що «там, де було воровство, крадіжка нашого народу і нашої держави, будуть справедливі обвинувальні вироки, які, я думаю, знайдуть своє підтвердження і ляжуть в основу судовим вирокам». Можливо, від хвилювання Венедіктова сплутала поняття справедливості та обґрунтованості, а в силу свого упередженого ставлення до судів не подумала, що в основі судових рішень має бути закон і об'єктивна оцінка доказів сторін, а не позиція звинувачення.
Однак події кількох наступних днів показали, що нова генпрокурор не хвилювалася і нічого не плутала, а лише транслювала задані їй зверху установки.

По-перше, надзвичайно оперативно було порушене кримінальне провадження за фактом можливої службової недбалості посадових осіб Кабінету Міністрів України у підготовці країни до епідемії коронавірусу. І хоча адвокати вже вказали на низку недолугостей, проблема в іншому.

На наших очах відбувається спроба призначення «офірних цапів» за цілковитої згоди та догідливості прокуратури, яка водночас не добачає багатьох фактів розвалу системи МОЗ заради меркантильних інтересів людей, що досі лишаються радниками президента України з питань охорони здоров’я і контролюють законотворчий процес у цій сфері. Коли про ці загрози восени 2019 року відкрито говорили працівники міністерства, депутати і цілий голова Національної служби здоров’я України, керівництво країни їх проігнорувало.

Невже тепер і проти Володимира Зеленського відкриють справу за службову недбалість? Чи йому не треба боятися і далі жити по закону?

По-друге, попри обіцянку боротися з корупцією в прокуратурі Венедіктова демонстративно зверхньо відреагувала на закид про нібито незадекларований коштовний годинник. На тлі скандалів про безпідставні статки прокурорів із САП, військової прокуратури, забудькуватості дніпропетровських прокурорів задекларувати мільйонний «сонячний бізнес» це виглядає як публічна індульгенція усім підлеглим. До того ж, «оздоблена» обіцянкою повернути прокурорські мундири, прокурорські класні чини та пов’язані з ними привілеї.

З огляду на це все на думку спадають рядки Лермонтова про «мундиры голубые» і «преданный народ». Якщо так піде надалі, то заклик Венедіктової не боятися і справді жити по закону справді — це лише прелюдія до повернення в «страну рабов, страну господ».

Та для громадян, в яких подібно до Віктора Гандзюка сама думка про повернення назад після стількох зусиль і втрат викликає відчуття шоку і сорому, це ще один сигнал до об'єднання проти спільної і вже неприхованої загрози.

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...