App Store Google Play

Виборчий кодекс: карколомний розмір застави для кандидатів у мери та місцеві ради

15 Січня 18:00
Виборчий кодекс: карколомний розмір застави для кандидатів у мери та місцеві ради

Виборчий кодекс, підписаний у грудні Володимиром Зеленським, разом зі зміною виборчої системи регулює і цілу низку інших питань, зокрема щодо застав кандидатів та партій на виборах всіх рівнів. Якщо суттєвих змін у розмірах застав кандидатів у президенти та до парламенту не відбулося, то заставу у місцеві ради підняли майже в 40 разів у порівнянні із місцевою кампанією 2015 року.

Чому так сталося?

На таке зростання вплинуло одразу два чинники:

  • зміна формули розрахунку, яка збільшує розмір застави рівно у 10 разів (4 мінімальні заробітні плати на кожні 10 тисяч виборців; попередня формула цю ж кількість зарплат на кожні 100 тисяч виборців);

  • з 2015 року мінімальна заробітна плата у гривневому еквіваленті зросла в 4 рази.

Така формула є актуальною для:

  • кандидатів у міські голови в облцентрах та містах із кількістю виборців від 90 тисяч і більше;

  • для партій, місцеві організації яких реєструватимуть свої списки до обласних рад, міських рад у облцентрах (у т.ч. столиці) й містах із кількістю виборців від 90 тисяч і більше. 

У теорії грошова застава є своєрідним підтвердженням серйозності намірів учасників виборчого процесу. Крім цього, це превентивний механізм, який має зменшити вплив на вибори технічних кандидатів, яких реєструють, щоб “відтягнути” голоси чи взяти участь у формуванні виборчих комісій. 

На перший погляд, можна припустити, що пропонована велика застава унеможливить використання технічних кандидатів, однак це не так. За необхідності, ті суб’єкти виборчого процесу, які мають значні кошти, все одно можуть скористатися цією технологією.

Разом із тим, здатність партії чи кандидата зібрати заставу справді має свідчити про його популярність серед виборців (хоча, часто це свідчить про фінансові можливості самого кандидата/кандидатів). Але важливо, аби розмір застави не був завеликим, інакше участь у виборах буде можливою лише для великих партій зі значними фінансовими резервами. В умовах нашої країни ці кошти партії отримують або від великого бізнесу, або від корупційних схем із освоєння бюджетних коштів.

Про які суми йдеться?

Розрахунки ЧЕСНО на основі формули із Виборчого кодексу України свідчать, що розмір застави для кандидата у міські голови облцентру чи великого міста від 90 тисяч виборців буде становити щонайменше 170 тисяч гривень (Ужгород). 

Рекордною буде застава для кандидатів у міські голови Києва — понад 4 мільйони гривень. 

Для порівняння, у 2019 році кандидат на посаду президента вносив заставу в 2,5 мільйони гривень. Нова формула у Виборчому кодексі піднімає розмір застави і для кандидатів в президенти, але лише до 3 мільйонів гривень (у розрахунку на розмір мінімальної зарплати в 2020 році). Фактично, позмагатися за крісло міського голови Києва обійдеться дорожче, аніж за крісло президента.

Запропоновані для місцевих виборів застави майже в 40 разів вищі від розміру застав на попередніх місцевих виборах 2015 року. Тоді кандидат у міські голови Києва мав заплатити за участь у виборах всього 104 тисячі гривень. 

Подібні пропорції можна застосувати до всіх великих міст. Наприклад, застава кандидата в міські голови Львова у 2015 році становила 28 тисяч гривень, тоді як у  цьому році кандидату доведеться викласти 1 мільйон 77 тисяч гривень. Варто зауважити, що така формула застосовується лише для міст обласного значення та міст, у яких зареєстровано від 90 тисяч виборців і більше. Загалом, під такі критерії в масштабах країни підпадає 30 міст (міста під окупацією в даних не враховано). Партії, міська організація якої висуватиме своїх кандидатів у міські голови у всіх цих містах, лише на заставу потрібно буде викласти понад 20 мільйонів гривень.

Ще 20 мільйонів партії доведеться витратити на реєстрацію виборчих списків її місцевих організацій на виборах депутатів до міських рад цих же 30 міст. 

Формула розрахунку застави для кандидатів у міські голови і для реєстрації партійних списків ідентична і залежить від кількості зареєстрованих у місті виборців та від розміру мінімальної заробітної плати. Тобто, партії, що у Києві змагатиметься і за посаду міського голови, і за депутатські крісла, доведеться одноразово викласти понад 8 мільйонів гривень. 

Ці гроші повернуться суб'єкту внесення застави лише за умови, якщо кандидат в мери у першому турі виграє вибори, або ж потрапить до 2 туру. В іншому випадку застава перераховується до місцевого бюджету. Так само відбувається і з партіями: якщо її місцева організація виграє вибори і візьме участь у розподілі мандатів у міській раді, то застава їй повернеться. В протилежному випадку гроші також перераховуються до місцевого бюджету.

У десятки разів зростає і “вартість” реєстрації списку кандидатів до обласних рад. Подекуди застава за реєстрацію партійного списку в облраду є навіть співставною чи вищою від застави на парламентських виборах, яка у 2019 році становила менше 4,2 мільйона гривень. 

Так, найдорожче обійдеться реєстрація списку кандидатів у депутати Дніпропетровської обласної ради — майже 4,67 мільйонів гривень. Якби вибори до парламенту відбулися цього року, то розмір застави для партії був би всього на кількадесят тисяч гривень вищим (4,72 мільйонів).

Якщо розглядати розміри застав до кожної ради і у міські голови окремо, то цифри хоч і великі, але для багатьох партій із широкою підтримкою, ймовірно, прийнятні. Однак,  великі партії намагаються делегувати своїх представників у всі ради та у міські голови усіх облцентрів. Тож, загальна сума, яку партії треба буде сплатити в якості застави, зросте ще більше. Найдешевше партіям обійдеться висування кандидата в міські голови та депутати міської та обласної рад у Чернівецькій області — 1,7 мільйона. На Дніпропетровщині застави за списки до рад великих міст та кандидатів у міські голови обійдуться у понад 10 мільйонів гривень. Найбільша сукупна сума застав буде у Києві — 11,3 мільйонів гривень. 

Загалом же партії, яка висуватиме своїх кандидатів по всіх радах та в голови усіх великих міст України, застава обійдеться у 88 мільйонів гривень (без урахування окупованих територій). Для порівняння: офіційні витрати “Слуги народу” на парламентську кампанію становлять 114 мільйонів гривень (і 4 мільйони гривень застави), а ОПЗЖ витратила на парламентську кампанію 60 мільйонів гривень (+ застава).

Тут не слід забувати, що на місцевому рівні політики в радах працюють на безоплатній основі. 

Читати також: Чому так важко знайти порядних депутатів і як це змінити

Таким чином, аби спробувати отримати представництво на волонтерських засадах в місцевих радах по всій Україні, партія має ризикнути сумою у 88 мільйонів. 

Реакція політиків та майбутніх кандидатів

До прийняття Виборчого кодексу розміри виборчих застав регулювалися трьома різними законами — “Про вибори президента”, “Про вибори народних депутатів”, та “Про місцеві вибори”. 

Виборчий кодекс став єдиним документом, який регулює застави на виборах всіх рівнів. Розробку кодексу розпочали ще кілька скликань тому, однак фінальний ривок зробив парламент попереднього скликання. У другому читанні кодекс був прийнятий буквально в день останнього засідання ради 8 скликання, а спікер Андрій Парубій підписав його за кілька днів до початку роботи нового парламенту. Володимир Зеленський повернув Кодекс до Ради зі своїми зауваженням і остаточну його редакцію приймав уже новий парламент із президентською більшістю.

Все ж, формула розрахунку розміру застави для місцевих виборів була включена до Кодексу ще минулим складом парламенту (правкою до другого читання), а нове скликання цієї формули не змінювало. Висловлені Володимиром Зеленським зауваження до кодексу також не стосувалися розрахунку розміру застав.

Учасник робочої групи по розробці Виборчого кодексу та екс-нардеп із фракції БПП Олександр Черненко, який раніше очолював Комітет виборців України, у коментарі ЧЕСНО зазначив, що на підвищення розміру внеску пішли свідомо:

“Те, що підписано було — це були правки робочої групи. Ці правки, які виникли в ході дискусії на робочих групах, фактично —  це позиція робочої групи, яка працювала над кодексом... Якщо ви маєте шанс вийти і перемогти, то ці гроші, ви їх не викидаєте, а повернете. Це було, щоб убезпечитися від технічних кандидатів. Два мільйони для мера Харкова — це цілком реалістична і придатна сума. Для кандидатів в раду — це ж не для одного, а для списку вона теж нормальна. Ми дійшли такої формули”.

Але не всі погоджуються, що такий розмір застави прийнятний.

“У цьому випадку із держфінансуванням партій створено нерівні умови. Вони отримують протягом року сотні мільйонів. Вони знову будуть мати пріоритет і зможуть фінансувати і кандидатів на посаду голів, і партії (партії не можуть витрачати держфінансування на виборах, окрім коштів компенсації за участь у парламентських виборах, або приватні кошти — прим. ЧЕСНО). Або може закласти такі кошти людина, якій ризикувати чотирма мільйонами не сумно, тобто олігархи, які утримують енергетичні, промислові комплекси, земельні ресурси. Це зроблено не для демократії та не для децентралізації.” — коментує руху ЧЕСНО екс-міський голова Києва Олександр Омельченко.

Разом із тим,  Омельченко вважає, що його партія “Єдність” хоч із труднощами, але збере потрібну суму на заставу на найближчих виборах.

Судячи із появи зовнішньої реклами у Львові, за крісло міського голови знову може змагатися Ігор Васюник, екс-нардеп попереднього скликання, який у липні проголосував “за” прийняття Кодексу. Однак і він розмір застави вважає надмірним та навіть шкідливим:

Я відношуся до грошей дуже відповідально, бо я їх чесно заробляю.  Будь-яка сума, а тим більше така, є досить немалою. Я думаю, що такі суми застав для кандидата обмежать багато кого від участі у кампанії. Чи я знайду? Знайду, моя декларація дозволяє. Але вважаю, що це неправильно. Це обмежує доступ багатьох до виборів.”

Натомість, політичний експерт та екс-голова політради партії “Сила людей” Олександр Солонтай вважає розмір застави прийнятним:

“Кандидат, який має шанси поборотися за посаду міського голови Києва, може зібрати такі гроші… Це не вплине особливо, бо у більшості випадків люди підуть самовисуванням. Партійна система тільки у 30 містах і 22 обласних радах. На рівні цих 30 і 22 рад команді, яка не може зібрати заставу, — там і не варто висуватися”.

При цьому Солонтай критикує принцип, коли для загальнонаціональних і до місцевих виборів застосовують різні підходи при розрахунку розміру застави. На відміну від місцевих виборів, розмір застави на національних виборах розраховується не в залежності від кількості зареєстрованих виборців, а від конкретної кількості мінімальних зарплат на момент виборів. На його думку, підхід має бути уніфікований, а застава кандидата в президенти чи списку партії до парламенту не може бути меншою від розміру застави в котрусь із місцевих рад. 

Також Солонтай пропонує поряд із збереженням чи зниженням розміру застав запропонувати альтернативу партіям і кандидатам: або платити за заставу, або зібрати певну кількість підписів виборців.

Що далі?

Є кілька можливих сценаріїв розвитку подій. Базовий передбачає, що парламент не вноситиме змін до Виборчого кодексу і партії/кандидати повинні будуть вже зараз зважувати, чи спроможні вони зібрати потрібні кошти та чи готові їх втратити у випадку програшу на виборах. Якщо така готовність є, то, зважаючи на розмір застав, варто починати збирати гроші вже зараз.

Інші сценарії передбачають внесення змін до Виборчого кодексу, в чому мали би бути зацікавлені і парламентські партії, адже вже за півроку вони повинні будуть віддати в якості застав суми, співмірні із витратами на ведення парламентської кампанії. У такому випадку або знизять розмір застави, або разом зі збереженням/зниженням розміру застави буде запропоновано альтернативу у вигляді збору підписів. У будь-якому випадку, такі зміни варто готувати та ухвалювати вже зараз, аби всі потенційні учасники осінніх виборів розуміли, за якими правилами ці вибори відбуватимуться та на які бюджети їм розраховувати.

ЧЕСНО

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...