App Store Google Play

Криза наближається

15 Січня 10:30
Криза наближається

29 серпня 2019 року, в день, коли однопартійна більшість політсили Володимира Зеленського сформувала керівні органи новообраної Верховної Ради й затвердила свій уряд на чолі з Олексієм Гончаруком, черговий номер Тижня саме вийшов із матеріалом (див. «Велике перебалансування», № 35/2019), який містив застереження для нової влади про те, що українська економіка близька до гребеня економічного зростання, який незабаром може змінитися досить болісним падінням. Це було зроблено в розпал ейфорії від оприлюдненої інформації про пришвидшення до 4,6% темпу зростання валового внутрішнього продукту України у II кварталі 2019‑го, стрімке нарощення експорту завдяки рекордному врожаю та невпинне зміцнення гривні.

Цей, а також наступний, III квартал 2019 року з приростом 4,1% стали фактично фінальними акордами, які підсумовували зростання української економіки у 2016–2019 роках, що привело до майже повного відновлення або й перевищення довоєнних показників. Та дедалі більше сигналів свідчило про наближення економічного спаду. І впродовж осені ми не раз звертали увагу (див. Тиждень, № № 39, 43, 45, 47/2019) на негативні наслідки економічної та бюджетної політики нової влади, яка в цих умовах тільки погіршувала конкурентоспроможність вітчизняних виробників, розкручувала спіраль імпортно-боргової залежності країни та підривала довгостроковий попит на внутрішньому ринку.

Проте економічний курс «гуру економіки» (як було висловився новообраний президент Володимир Зеленський) свідчив про нездатність адекватно оцінювати виклики. Декларувалося 40% зростання економіки за п’ять років правління Зеленського, зокрема від 3,7% до 4,8% залежно від сценарію вже у 2020-му. Про розуміння наростання кризових явищ і необхідності антициклічної політики для підтримки вітчизняних виробників на тлі валютних і торговельних воєн у світі, які набирали обертів, не йшлося. А розроблений новим урядом бюджет-2020 виявився спрямований насамперед на зменшення його дефіциту ціною стискання внутрішнього попиту та пріоритет виплати зовнішніх боргів.

За принципом «снігової кулі»

Тим часом кризові тенденції охоплювали щоразу більшу кількість галузей виробничого сектору. Падіння промислового виробництва у вересні становило 1,1% порівняно з вереснем попереднього року, у жовтні вже 5%, а в листопаді поглибилося до 7,5%.

Найстрімкішими темпами набирав обертів спад у металургії (у листопаді порівняно з тим самим місяцем рік тому він сягнув –14,2% проти –11,9% у жовтні та –5,4% у вересні) і тісно пов’язаній із нею коксохімії (–7,1% у листопаді проти та –3,4% у вересні). За оперативними даними  Укрметалургпрому, у грудні обсяги виробництва металопрокату в Україні зменшилися на 20,5% %, а сталі — на 18,6% порівняно з тим самим місяцем торік. 

І попри офіційну позицію уряду та НБУ, спад в українській металургії не може сприйматися тільки як вияв загальносвітової тенденції в галузі. Наприклад, у сусідній Росії в листопаді було виплавлено лише на 2,9% сталі менше, ніж того самого місяця торік. Приблизно такими самими є показники падіння її виробництва й в Індії (–2,8%). У Південній Кореї вони становили 0,5%. Натомість Китай збільшив виробництво сталі на 4%, а В’єтнам — узагалі на 24%. Україна ж в листопаді скоротила обсяги виплавки сталі на понад 20% і в результаті змістилася на 15-те місце в рейтингу найбільших світових виробників, поступившись не тільки Ірану й Туреччині, а і В’єтнаму та Мексиці.

Однак металургія, проблеми в якій уряд намагався пояснювати загальносвітовим трендом, була не єдиним прикладом. Стрімкими темпами зменшувалося виробництво також у легкій промисловості (–10,1% за 11 місяців 2019-го), деревообробній (–5,9% за 11 місяців та вже –8,6% у листопаді порівняно з тим самим місяцем 2018-го). А останнім часом глибокий спад виробництва спостерігається вже й у машинобудуванні (–12,7% у листопаді), особливо у виробництві автотранспортних засобів і комплектуючих до них (–15,4%). Те саме стосується електронної та оптичної продукції (–25,7%). Чи не єдиною переважно експортоорієнтованою галуззю, яка поки що зберігає позитивну динаміку, залишається виробництво меблів.

У жовтні — листопаді спад поширився на більшість інших промислових галузей включно з орієнтованою насамперед на внутрішній ринок харчовою промисловістю. Зокрема, якщо ще у вересні харчопром усе ще збільшував виробництво (на 1,6% порівняно з тим самим місяцем 2018-го), то вже в жовтні був зафіксований спад на –4,3%, а в листопаді він пришвидшився до –4,7%. Причому згортання виробництва притаманне абсолютній більшості галузей харчопрому — від м’ясопереробки чи консервного виробництва до молочної, цукрової, хлібобулочної продукції та напоїв. Попри тривале зростання, восени почався спад і в такій зорієнтованій майже виключно на внутрішній ринок галузі, як фармацевтика (–1% у листопаді).

Кризові тенденції в промисловості поглиблює стрімке зниження відпускних цін на її продукцію: у жовтні вони зросли лише на 0,2%, а в листопаді взагалі впали на 4,5%. В обробній промисловості вони були меншими, ніж торік, на 4,6% у жовтні та на 6% у листопаді. І хоч зниження цін реалізації промислової продукції, як і спад обсягів виробництва, притаманне насамперед металургії та пов’язаній із нею коксохімії, однак не оминуло воно й машинобудування, деревообробку, хімію. Стагнація спостерігається і в харчопромі. В умовах, коли витрати виробників залишаються сталими або й зростають, зниження відпускних цін, яке відбувається в умовах зміцнення гривні, призводить до зменшення рівня рентабельності виробництва або навіть його збитковості.

Через нарощення імпорту електроенергії та вугілля з Росії за демпінговими цінами, яке набрало обертів восени 2019 року (див. «Між Ахметовим і Коломойським», Тиждень, № 45/2019), у стрімке піке пішов український вуглевидобуток. У листопаді спад у галузі порівняно з аналогічним місяцем 2018-го пришвидшився до –10,4%, тобто майже в чотири рази порівняно з –2,3% у жовтні та в сім разів порівняно з –1,5% у вересні. У результаті зменшення видобутку вугілля для внутрішнього ринку відбувається навіть швидше, ніж металевих руд (–8,9%), що є наслідком погіршення кон’юнктури на світовому ринку. Разом ці два фактори стали головною причиною пришвидшення більш як у три рази спаду у видобувній промисловості загалом (із –2,6% у жовтні до –7,9% у листопаді). Попри те що видобуток у третій найбільшій складовій добувної галузі України — нафтогазовій промисловості — залишається приблизно на рівні 2018 року (лише –0,9% у листопаді).

Сільське господарство, яке в перших трьох кварталах мало високі темпи зростання, витягуючи значною мірою економіку країни загалом, із початку IV кварталу також демонструє глибокий спад. Зокрема, у жовтні виробництво в галузі зменшилося на 6,7%, а в листопаді навіть на 18,5% порівняно з тими самими місяцями торік. Це дає підстави прогнозувати значний провал за результатами всього IV кварталу. І у 2020-му спад, найімовірніше, триватиме. На користь цього грають щонайменше два фактора. По-перше, зростання виробництва в секторі триває вже два роки поспіль, а зазвичай після такого (щонайменше в рослинництві) стається тимчасовий відкат через погіршення врожайності. По-друге, уже кілька років спостерігається падіння інвестицій в агросектор, які за три квартали 2019-го виявилися навіть меншими, ніж за той самий період 2017 року. Тож 2020-го агросектор, найімовірніше, покаже значний мінус.
Після гальмування темпів зростання (із 11,6% у вересні до 7,3% у жовтні) в листопаді відбувся абсолютний спад експорту товарів — на 2,8% (із $4,46 до $4,32 млрд рік тому). Головним чином завдяки продукції металургії та іншим промисловим виробам. Але у 2020-му до цих факторів із високою ймовірністю додасться і падіння експорту агросировини із зазначених вище причин. Тим часом імпорт товарів без урахування енергоресурсів і далі досить швидко зростає (восени в різні місяці на 6–9%).

Ситуація з експортом послуг, який традиційно в Україні відігравав роль компенсатора дефіциту торгівлі товарами, нині навіть гірша. Уже в III кварталі 2019 року їхній експорт зменшився на 10,9% порівняно з аналогічним показником 2018-го. І перспективи на 2020 рік не кращі. Адже до загальної негативної тенденції, що викристалізувалася від середини 2019-го, додасться ще й падіння обсягів транспортування російського газу. Принаймні вже оприлюднені протоколи домовленостей свідчать про намір Газпрому прокачати у 2020-му 65 млрд м3, що майже на 30% менше, ніж цьогоріч. Тим часом транзит газу становить приблизно чверть усього експорту послуг із України.

Зростання курсу гривні робить привабливішими імпортні споживчі товари (а отже, зростають обсяги їхнього ввезення) і водночас призводить до зниження конкурентоспроможності українських товарів. Як на світовому ринку (окрім сировини), так і на внутрішньому, де їх витісняє імпорт із таких світових фабрик, як Китай та інші великі азійські виробники. У першому півріччі імпорт із Китаю становив у середньому $653 млн на місяць, тоді як у серпні вже $903 млн, а в жовтні — $965 млн. Він стимулюється вибудовуванням боргової піраміди ОВДП, яку уряд перетворює на панацею в умовах зменшення надходжень до бюджету, причина яких — падіння митних і податкових надходжень загалом. Боргова піраміда провокує зниження вартості імпорту в гривні, а отже, поглиблює проблему наповнення бюджету та потребує нарощення запозичень, що виливається в подальше зростання курсу гривні та зменшення надходжень до бюджету.

Вичерпання компенсаторів

Частка обробної промисловості в економіці становить лише 11%, агросектору — 10%, добувної промисловості — 6%, а електроенергетики — 3%. Утім, сукупно ці галузі все ж таки забезпечують майже третину ВВП і в разі високоймовірного синхронізованого спаду в них здатні потягнути за собою й решту економіки. Вона поки що тримається на плаву завдяки роздрібній торгівлі, будівництву та меншою мірою транспорту, які підживлюються як стрімким зростанням доходів упродовж попередніх років усередині країни, так і переказами заробітчан, а також завдяки транспортуванню й продажу імпортних товарів. Однак, по-перше, частка названих галузей у ВВП заледве перевищує 21%. А по-друге, у разі розгортання кризових тенденцій у виробничому секторі й тісно пов’язаному з ним експорті товарів названа трійка так само відчує проблеми.

Тим більше що зі зміцненням курсу гривні перекази заробітчан у національній валюті зменшуватимуться, а бюджет жорсткої економії, ухвалений на наступний рік, призведе до стискання купівельної спроможності тих українців, що залишаються в країні. Адже зарплати в ключових секторах індексуються на рівні трохи вищому від інфляції і в два-три рази нижчому, ніж це спостерігалося у 2017–2019 роках. Звуження внутрішнього ринку, своєю чергою, спричинить поширення кризових тенденцій і на решту галузей, які пов’язані з його обслуговуванням.

Понад те, внутрішні проблеми 2020-го з високою ймовірністю накладуться на зовнішній виклик: світова економіка теж підходить до чергової великої циклічної кризи, яка навряд чи поступатиметься економічному потрясінню 2007–2009 років. Сигналів щодо цього дедалі більше. У США набирає обертів спад у промисловості, яка в жовтні показала –1,1% у річному вимірі. Пришвидшується він і в ЄС (–2,2% у жовтні порівняно з тим самим місяцем 2018-го, тоді як у вересні становив лише –1,7%). Ще швидший промисловий спад мають такі великі споживачі українських товарів, як Італія (–2,4% у жовтні) й особливо Німеччина (–5,3%).

Навіть у найліберальніших суспільствах із давніми традиціями обмеженого втручання держави в їхнє життя зростає невдоволення її слабкою роллю в регулюванні соціально-економічних процесів. Як «нічний сторож» вона вже нікого не задовольняє, адже позбавляє можливості ефективно відповідати на виклики сучасності. Утверджується розуміння, що саме національна держава є важливим елементом успіху та безпеки в сучасному світі. Саме вона має захищати національні інтереси на зовнішніх ринках. У цих умовах питання полагає в тому, скільки ще часу Україна має перебувати в спіралі деградації та беззахисності вітчизняної економіки перед зовнішнім світом, щоб і тут прийшло усвідомлення необхідності зміни державної економічної політики? 

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Український літак був збитий іранською зенітною ракетою російського виробництва - ця інформація спецслужб та військових США ставить Зевладу перед простою дилемою.Або вимагати законного розслідування і...
В той час коли світові держави виходять з різних угод по скороченню озброєння та нарощують свою військову міць, готуючись відстоювати свої національни інтереси в будь якій частині світу, Україна навпа...
Максим Мірошниченко

У чомусь ми - вже Європа

Україна - це маленька країна. Маленька країна, яка знаходиться на території другої за площею держави Європи. З 2014-го року приблизно 10% території України знаходиться під управлінням Росії. А з ураху...
Коли запитуєш у різних куточках України - кого Ви знаєте з відомих людей пов'язаних з нашим містом Дніпро? Відповіді різні - Брєжнєв, Кучма, Бловатська, Катерина Друга, Петровський,.... ( дуже рідко з...