App Store Google Play

Нам не потрібні російські телеканали

4 Листопада 14:15
Нам не потрібні російські телеканали

Нам не потрібні російські телеканали. Ми вже маємо їхній повноцінний аналог. Наслідки успішної роботи російських телеканалів у Криму і на Донбасі у 1991–2013 роках втілились у десятьох тисячах вбитих українців, втраті Україною семи відсотків території, майже десяти відсотків населення і майже двадцяти відсотків ВВП. Наслідки роботи телеканалів «112», «Ньюзван», «ЗІК» та «Інтер» ми відчуємо набагато швидше втратами набагато більшими, але чи здивує це нас?  

Немає більш наївної думки, аніж та, що ідея Новоросії, «російська весна», літо, осінь і зима вже минули й ніколи не повернуться. Зараз, окрім «втюхування» ватного Донбасу в державне тіло України, яка поки «ще не вмерла», але стан якої «стабільно важкий», можна порівняти зі щепленням від розпаду цієї України, яке робиться іржавою й заразною голкою.

Христос каже: «Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло». (Матея 18:8-9) Перефразовуючи Сина Божого, можна сказати, що краще увійти в НАТО і ЄС та родину цивілізованих європейських держав без Криму і Донбасу, аніж уся така «красіва» єдина, цілісна, соборна Україна буде вкинута до геєни огненної рускава міра. Ще до війни серед українських інтелектуалів було модно казати, навіщо нам цей Крим і Донбас. Потім модно було казати протилежне – ні, ніколи, нізащо не віддамо і т. п. На сьогодні, вочевидь, мода знову помінялася, і Остап Дроздов знову підняв прапор, мовляв, навіщо вони нам?

Але поки ми будемо дискутувати, доцільно чи недоцільно приштуковувати до покаліченого державного тіла України два протези – Донбас і Крим, в Кремлі вже серйозно замислили, і «партия сказала – надо», а в Україні «комсомол ответил – есть» щодо подальшої експансії антиукраїнської зарази на територію «Юґа-Вастока». Зараз особливо представниками ОПЗЖ мусується ця ідея «насєлєнія Юґа-Вастока».

Ніколи антиукраїнські сили так відверто не розколювали нашої держави. Реґіонали з Януковичем ніколи не були розкольниками, а вважалися державниками, й аж до 2014 року все твердили про «єдину Україну», – а ці, які хапаються «за життя», як заведені постійно артикулюють: «Юґа-Вастока… Юґа-Вастока… Юґа-Вастока…» Росія завжди послідовно і наполегливо здійснювала свою зовнішню політику, і тимчасові невдачі ніколи не вводили її в розпач. Нічого страшного немає – не вдалася «руская вісна» в Україні 2014 року, вдасться, наприклад, 2022 чи 2025 року, кінець світу ж поки на намічається, а Росія впевнена, і на це безперечно існують серйозні підстави, що за певних обставин більшість населення «Юґа-Вастока» підтримає дії, спрямовані на розкол української держави.               

І ось цю політику зараз великим нахрапом проводять медведчуківські і льовочкінські ЗМІ. Нам вже час забути про якісь проросійські телеканали в Україні – жодних проросійських телеканалів вже не існує, забудьте про них, існують тупо російські ЗМІ, ро-сій-ські! Впродовж останніх трьох місяців я якось випустив з поля зору 112-й канал, а зараз подивився і «офігів в натурі». Ввечері 31 жовтня не повірив своїм очам, коли на телеекрані побачив інтернетівського Шарія на тлі його коронної стінки. Ну ясно, що бабушкі і дєдушкі або й значно молодші «нестійкі соціальні елементи», які кричали: «Путін – пріді!», інтернету не дивляться, їм же треба якось донести «правду» людини, яка «в усьому шарить». Шарій хвалькувато обіцяв, що скоро повернеться в Україну «на бєлам канє». Між Шарієм і Медведчуком, з рота якого теж лилися антиукраїнські помиї, на хвильку з екрана визирнув палкий український патріот (це без жодних жартів) телеведучий Паша Кужеєв з виразом обличчя, ніби наївся гівна, а очі його благально промовляли – ви ж бачите, друзі, я тут ні в чому не винен.

Те, що я писав у тексті «Труба для дурнів» про проукраїнських телеведучих 112-го, тепер уже не відповідає дійсності. Насправді вони залишилися такими, але їм редактори підсовують у студію купу всіляких ватних спікерів і аналітиків (звідки вони взялися у такій кількості?) і між антиукраїнськими проповідями цих ватників постійно, декілька разів на годину синхрони: Медведчук сказав те, Медведчук сказав се, Медведчук сказав отсе. Той самий Павло Кужеєв, Еліна Бекетова, Віктор Коломієць, Анастасія Медведчук (це просто збіг прізвищ) та інші нормальні ведучі телеканалу не можуть на своїх обличчях приховати огиди й розпачу від тої ситуації, в якій вони опинилися, намагаються якось несміливо опонувати навалі ватників, але намаганнями все закінчується.

Ніхто з них від цієї огиди ще не гримнув дверима, як, наприклад, Дмитро Гордон зі своєю дружиною Олесею Бацман, коли довідався, що канал купив Медведчук. Якщо вже такий, скажемо, не дуже проукраїнський журналіст не захотів забруднитися об Медведчука, то що вже казати про інших? Звичайно, важко піти з роботи, де заробляєш непогані гроші, навіть якщо опиняється по вуха у лайні. До речі, на нещодавно купленому Тарасом Козаком, а фактично Медведчуком ЗІКу (Західна інформаційна корпорація, хто забув) у стрічці новин на сайті постійно те ж саме: через кожну інформацію – Медведчук, Медведчук і Медведчук. Отакий гарний західноукраїнський канал і сайт. А на 112-му навіть поменшало Бойка і Рабіновича, все одноосібно заполонив Медведчук. Це може, вочевидь, свідчити про якісь незгоди в керівництві ОПЗЖ, зате Бойка до холєри на «Інтері».

Але найцікавіше на 112-му я побачив 1 листопада вранці. Якийсь «в зюзьку» бухий чувак, який ледве повертав язиком, поганою російською мовою розповідав, що «Росія жодного стосунку до війни в Україні не має», що «державний переворот в Україні здійснила Демократична партія США», про це всі знають, але чомусь в західних областях України цього не розуміють, що нам треба брати приклад з Північної Кореї і Ірану, які є незалежними у своїй зовнішній політиці, і ще багато «п’яного базару» і «марення сивої кобили». Хто хоче переконатися в тому, що я не жартую, може подивитися ранковий ефір 112-го 1 листопада з 9:15 до 10:00 (якщо його не вилучили) – але не кажіть, що я не попереджав. Згодом з’ясувалося, що цим спікером був академік Української академії економічних наук, лауреат усіляких можливих і неможливих українських орденів і нагород Анатолій Пешко. Отакі в нас академіки.

Навала антиукраїнського лайна на згаданих телеканалах (до біса Медведчука, до біса Шуфрича, Королевської, Лукаш та іншої бридоти, а зараз іще й Шарія, і – увага, анонс, фанфари! – Портнова зі своєю авторською програмою) – це все до чогось дуже нехорошого. Купа ватних політиків, політологів, політтехнологів, «громадських діячів», «академіків» теревенять про те, що Росія сильна як ніколи, а Україні треба виконати українську народну пораду «не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно», – а отже робіть усе можливе для зради українських національних інтересів, «ліш би нє била вайни».  

Про це в тому ж вечірньому ефірі 31 жовтня говорив «громадський діяч» Дмитро Співак (гарно співає російські пропагандистські пісні). Західні санкції жодним чином не поколивали незламної міці Росії, з відвертою радістю і душевним піднесенням волав Співак, ВВП в них зростає стрімко, зараз, напередодні можливого Нормандського саміту, міжнародне становище Росії найміцніше за останні п’ять років: вражаюча військова перемога в Сирії, фактичний альянс з Туреччиною проти НАТО, продаж їй російських систем ПВО С-400 замість американських, повернення Росії в ПАРЄ, і найголовніше – нарешті Данія, остання країна, яка коливалася, дала дозвіл на добудову Нордстріму-2. І що Україні після цього лапати на цьому саміті? Здогадайтеся самі. Коли ведучий Павло Кужеєв його все ж зупинив і зауважив, що це може трактуватися як антиукраїнська пропаганда, Співак почав бити себе в груди, звертатися особисто до Нацради з телебачення і радіомовлення і переконувати всіх у тому, що він щирий патріот України і нічого антиукраїнського не хотів сказати.

Невеличкий екскурс у «задзеркалля» медведчуківського телеканалу, оцей невеличкий зріз поточної інформації, яка там подається, все ставить на свої місця, і нічого більше говорити і коментувати жодного сенсу немає. Ми люди просунуті, у «трубу для дурнів» не заглядаємо, живемо у якійсь іншій, більш цивілізованій і духовно насиченій інформаційній площині, а ватники Юґа-Вастока нехай хавають свою духовну поживу, що нам до них? І, зрештою, в нас же свобода слова, святі принципи якої ми будемо неухильно захищати. Ми ж європейська нація. А коли ми якогось там 2022 чи 2025 року опинимось перед дверима якоїсь чергової ХНР чи ОНР, «витріщивши очі, як ягнята», от тоді й скажемо: «Нехай, може так і треба. Так і треба! Бо немає Господа на небі!» (Тарас Шевченко)

Збруч

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Осінь. Пожовклі листя лежать на землі, вологе повітря обгортає тебе настільки, що ти починаєш відчувати, як воно намагається пробратися до кісток. А тим часом через сіре небо пробивається сонце, щоб с...
Марія СОЛОМОНОВА

Гроші як токсичний елемент

Не завжди гроші – це лише гроші. Іноді вони перетворюють людину на токсичний елемент, який отруює великі території та чинить небезпеку державності країни........Ще зовсім недавно, у розпал перед...
Після української заяви про розпуск лднр, м'яч недовго був на половині поля росіян. путін висунув і свою вимогу - імплементація "формули Штайнмаєра" в українське законодавство. Причому ці вимоги путін...
Ось і минуло свято 14 жовтня – день священний для кожного українського націоналіста. При чому незалежно від його релігійних, історичних чи будь-яких інших поглядів. Це свято, особливо у такий не...