App Store Google Play

Зручний міф про правду

13 Вересня 18:00
Зручний міф про правду

Багато хто вірить, що правда приносить владу. Буцімто якщо якісь лідери, релігії або ідеології спотворюють реальність, вони в кінцевому підсумку програють чеснішим опонентам. Отже, дотримуватися правди — найкраща стратегія завоювання влади.

На жаль, це лише зручний міф. Насправді стосунки між правдою і владою — значно складніші, бо в людському суспільстві влада має два абсолютно різних значення.

З одного боку, влада означає можливість маніпулювати об'єктивною реальністю: полювати на тварин, будувати мости, лікувати хвороби, створювати атомні бомби. Цей тип влади тісно пов’язаний з істиною. Якщо ви вірите в хибну фізичну теорію, ви не зможете створити атомну бомбу.

З іншого боку, влада також означає здатність маніпулювати людськими переконаннями і таким чином змушувати безліч людей ефективно співпрацювати. Створення атомних бомб вимагає не тільки доброго розуміння фізики, але й скоординованої праці мільйонів людей.

Якщо ви будете дотримуватися фактів, мало хто піде за вами

Планету Земля завоювали Homo sapiens, а не шимпанзе або слони, бо ми єдині ссавці, які можуть співпрацювати великими групами. А масштабна співпраця залежить від віри у спільні історії. Але ці історії необов’язково мають бути правдивими. Ви можете об'єднати мільйони людей, змусивши їх повірити у вигадані історії про Бога, расу або економіку.

Подвійна природа відносин влади і правди приводить до цікавого факту: ми, люди, знаємо набагато більше істин, ніж будь-яка інша тварина, але ми також віримо в набагато більшу кількість дурниць. Ми одночасно найрозумніші та найлегковірніші жителі планети Земля.

Кролики не знають, що E=MC², що Всесвіту приблизно 13,8 млрд років і що ДНК складається із цитозину, гуаніну, аденіну і тиміну. З іншого боку, кролики не вірять у міфічні фантазії та ідеологічне безглуздя, які заворожували незліченну кількість людей протягом тисячоліть. Жоден кролик не захотів би врізатися на літаку у Всесвітній торговий центр надіючись, що у потойбічному житті отримає винагороду у вигляді 72 незайманих кролиць.

Коли справа доходить до об'єднання людей навколо спільної історії, вигадка насправді має три невід'ємні переваги перед правдою. По-перше, істина універсальна, тоді як вигадка, як правило, локальна. А отже, якщо ми хочемо відрізнити наше плем’я від іноземців, вигадана історія стане кращим маркером ідентичності, ніж правда.

Припустимо, ми вчимо членів нашого племені вірити, що сонце сходить на сході і сідає на заході. Це буде дуже нікудишній племінний міф. Якщо я зіткнуся у джунглях із людиною і вона скаже мені, що сонце встає на сході, це може вказувати на її належність до нашого племені. Але точно так само може виявитися, що це розумний чужинець, який дійшов до такого висновку незалежно від нашого племені. Тому краще вчити членів племені, що сонце — це око гігантської жаби, яка щодня стрибає по небу, адже навряд чи чужинці, хоч якими б розумними вони були, можуть прийти до цієї конкретної думки самостійно.

Друга величезна перевага вигадки перед правдою пов’язана з принципом гандикапу, який говорить, що надійні сигнали мають дорого коштувати тим, хто їх посилає. В іншому випадку їх можуть легко підробити шахраї. Наприклад, самці павича сигналізують про свою добру фізичну форму, хизуючись величезним кольоровим хвостом. Це надійний сигнал, бо хвіст важкий, громіздкий і привертає хижаків. Тільки дійсно сильний павич може вижити, незважаючи на цей недолік (гандикап). Щось подібне відбувається з історіями.

Якщо політична відданість підтверджується вірою у правдиву історію, будь-хто може прикинутися відданим. А ось віра в безглузді та дивовижні історії потребує великих зусиль і, отже, є найкращим сигналом вірності. Якщо ви вірите своєму лідерові, тільки коли він говорить правду, це мало що доводить. Зате, якщо ви вірите йому, навіть коли він будує повітряні замки, це справжня вірність! Проникливі лідери можуть інколи свідомо говорити нісенітниці, щоб відрізнити відданих прибічників від ненадійних і тих, хто вагається.

По-третє, і це найголовніше: правда часто буває тривожною і неприємною. Отже, якщо ви будете дотримуватися фактів, мало хто піде за вами. Кандидат у президенти США, який говорить американській громадськості правду і нічого крім правди про американську історію, має 100-відсоткову гарантію програшу на виборах. Те ж саме стосується кандидатів у всіх інших країнах.

Скільки ізраїльтян, італійців чи індійців можуть перетравити неприкриту правду про себе? Безкомпромісна прихильність істини — чудова духовна практика, але як політична стратегія вона аж ніяк не виграшна.

Дехто посперечається: мовляв, у довгостроковій перспективі ціна віри у вигадані історії переважить будь-які її короткострокові переваги, пов’язані зі соціальною згуртованістю. Щойно люди звикнуть вірити в абсурдні вигадки і зручну брехню, ця звичка буде поширюватися на все більшу кількість галузей і, внаслідок, вони прийматимуть помилкові економічні рішення, використовуватимуть контрпродуктивні військові стратегії і не зможуть розробляти ефективні технології. Таке іноді трапляється, але це далеко не закон. Навіть найсліпіші фанатики нерідко здатні каналізувати свою ірраціональність так, щоб в одних галузях вірити в нісенітницю, а в інших бути надзвичайно раціональними.

Згадаймо, наприклад, нацистів. Їхня расова теорія була фіктивною лженаукою. І, хоча вони намагалися підкріпити її науковими доказами, їм усе-таки довелося заховати глибше свою раціональність, щоб перейнятися вірою, досить сильною для виправдання вбивства мільйонів людей. А коли настав час проектувати газові камери і складати розклад поїздів у Освенцім, нацистська раціональність повернулася зі свого заслання цілою і неушкодженою.

Те, що слушно для нацистів, слушно і для багатьох інших фанатичних груп в історії. Непогано протвережує той факт, що наукова революція почалася у найфанатичнішій культурі світу. Європі часів Колумба, Коперника і Ньютона були притаманні одна з найвищих в історії концентрація релігійних екстремістів і найнижчий рівень толерантності.

Ймовірно, і сам Ньютон проводив більше часу в пошуках секретних повідомлень у Біблії, ніж за розшифруванням законів фізики. Світила наукової революції жили в суспільстві, яке виганяло євреїв і мусульман, масово спалювало єретиків, вбачало відьму в будь-який літній любительці кішок і кожного повного місяця починало нову релігійну війну.

Якби років 400 тому ви вирушили в Каїр або Стамбул, ви б опинилися в мультикультурному і толерантному мегаполісі, де суніти, шиїти, православні християни, католики, вірмени, копти, євреї і навіть випадкові індуси живуть пліч-о-пліч у відносній гармонії. Так, у них були певні розбіжності й заворушення. Але, хоча Османська імперія і дискримінувала людей за релігійною ознакою, все-таки це був ліберальний рай проти Західної Європи. Якби ви прибули в Париж або Лондон тих часів, ви б побачили переповнені релігійними фанатиками міста, в яких могли жити тільки віряни домінантної конфесії. У Лондоні вбивали католиків, у Парижі вбивали протестантів, євреїв давно вигнали, і ніхто навіть не думав, щоб прийняти якихось мусульман. І все-таки наукова революція почалася не в Каїрі або Стамбулі, а в Лондоні й Парижі.

Ймовірно, здатність каналізувати раціональність тісно пов’язана зі структурою нашого мозку. Різні частини мозку відповідають за різні способи мислення. Люди можуть підсвідомо активувати і деактивувати частини мозку, залучені до скептичного мислення. Таким чином, Адольф Ейхман міг відключити свою префронтальну кору, слухаючи палку промову Гітлера, а потім знову підключити її, обдумуючи розклад поїздів у Освенцім.

Навіть якщо нам доводиться платити певну ціну за деактивацію наших раціональних здібностей, переваги соціальної згуртованості часто виявляються такими великими, що вигадки перемагають.

Так відбувалося протягом усієї історії людства. Вчені завжди це знали, і тому їм часто доводилося вирішувати, служать вони істині, чи соціальній гармонії. Чи повинні вони прагнути об'єднати людей, переконавшись, що всі вірять в одну і ту ж вигадку, або все-таки дозволити людям дізнатися правду навіть ціною роз'єднаності? Сократ обрав істину, і його стратили. Найвпливовіші ідеологи в історії — хоч це християнські священники, конфуціанські мандарини або комуністи — ставили єдність вище правди. Ось чому вони мали таку владу.

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Уявила собі той жах, який би відчули дніпряни, якщо б кремлівські терористи впритул наблизилися до нашого міста Дніпро.Звісно, наші військові зайняли б оборону, стягнувши до східного кордону міста воє...
Влада зрозуміла, що провалила комунікацію із активною частиною суспільства. Врешті про це прямо заявили спікери. Вони, до речі, були підібрані продумано, - модерував зустріч голова ОДА (ну а як ще без...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Ріки наших кордонів

Комоні ржуть за Сулою - писав автор Слова о Полку Ігоревім про простір війни і волі, наш степ. Колись Русь-Україна закінчувалась на цій несамовито красивій річці, на правім крутім її березі, перед ди...
Марія СОЛОМОНОВА

А далі що..?

Ну добре, давайте пограємося у «припущення»)(Бо деякі коментарії настільки безглузді і навіть ворожі до України, що викликають не тільки скептичну посмішку, але і відверте обурення більшос...