App Store Google Play

День бабака, або Нова ера

29 Серпня 10:30
День бабака, або Нова ера

У 2004 році, відстоявши під волання «Ю-щен-ко» і пісні популярних артистів з місяць на Майдані і привівши до керівництва найбільш прогресивну і справедливу, як нам тоді видавалося, владу, ми почали чекати рішучих змін. «Історія дала Україні унікальний шанс!». «За декілька років будемо в НАТО, а там і до ЄС рукою подати!».

Подібні гасла щирого патріотичного оптимізму лунали в кожному пристойному київському суспільстві людей, які мріяли жити в сучасній європейській Україні. Як відомо, на превеликий жаль, все вийшло зовсім інакше. Флер патріотичних гасел швидко розвіявся, з’явилися «любі друзі», пасіонарія почала гнути свою лінію, переможені регіонали швидко піднеслися духом, і фінал виявився цілком закономірним — за якийсь час ми повернулися в ту ж точку, де й почали.

Хоча кілька післямайданних років дійсно стали ілюзією економічного відродження, коли західні банки, повіривши в гасла і обіцянки нової влади, буквально залили Україну грошима. Кредити не брав тільки дуже ледачий або дуже обережний, а немислиму кількість витрачених в ті роки грошей дозволило ВВП злетіти вище 7%. Як з’ясувалося пізніше, західні банки допомогли абсолютно безоплатно, бо величезна частка виданих кредитів ніколи не була повернута. До речі, в ту прекрасну епоху нам вдалося досягти макроекономічної стабільності — долар був «по п’ять», а на піку форми доходив і до 4.6, середня зарплата перевалила за $400. Життя малювало райдужні перспективи, і якби не глобальна криза і відсутність міцного економічного фундаменту в країні, то зростання могло б тривати ще кілька років. Замість цього гривня знецінилася вдвічі, а зарплата зменшилася вчетверо, до $100.

Як виявилося, широка коаліція «любих друзів» нікуди не поділася
Потім прийшов Фьодорич, побігав по пеньках, домігся макроекономічної стабільності в вигляді «долар по вісім», практично нульової інфляції, і дотягнув зарплату знову до чотирьохсот. Закінчив, як відомо, погано, спробувавши обдурити людей. Рівно через десять років після того, як Україна отримала перший фантастичний шанс «за пару років бути в НАТО», вона знову стояла на Майдані, зі схожими гаслами, але в набагато більш жорсткому протистоянні з владою, ніж раніше. Імен ролі месії не скандували, пісні співали, але під них хотілося не танцювати, а кидати каміння, а за мрію «за пару років будемо в НАТО, а там і до ЄС рукою подати!» довелося віддати сотню людських життів відразу, на Майдані, а потім ще тисячі, на сході. Фьодорич же втік в північно-східному напрямку, прихопивши з собою чимало різного добра. Після того що сталося, місцева валюта істотно знецінилася, а зарплата, вже традиційно, зменшилася вчетверо, до ста доларів. Над Україною ж, знову, через 10 років, засяяло сонце нових можливостей!

«Ну, тепер-то вже точно через пару років будемо в НАТО, — запевняли один одного патріотично налаштовані обивателі, — ну не може ж новообрана влада допустити ті ж самі помилки, що й раніше». Але ж ні, не вгадали! В принципі, помилок ніхто і не допускав. Все йшло за планом. Як виявилося, широка коаліція «любих друзів» нікуди не поділася. Трохи постарілі, але не менш голодні, з новим досвідом і чималими можливостями вони знову взялися за старе. Як виявилося, знову помилився народ, повіривши в романтичні ідеали. Іноземні інвестори вдруге виявилися не такими наївними і грошей в країну не вкладали до тих пір, поки їм не запропонували дати в борг з божевільною вигодою, небаченою ніде в світі. Хто ж встоїть, коли можна отримати від 35% до 75% річних в доларах, скуповуючи гривневі ОВДП і заробляючи на зміцненні курсу. Ось і не встояли, знову наповнивши країну грошима. Так ми досягли макроекономічної стабільності втретє і в минулому кварталі навіть наростили ВВП на 4.6%. Шкода, нікому привласнити таке досягнення: старої влади вже немає, а повноцінної нової ще немає.

Сьогодні новий парламент збереться на перше засідання. Як стверджують знаючі люди, перед Україною, що віддала всю владу одному угрупованню, відкриваються фантастичні можливості. Макроекономічна стабільність в наявності. Середня зарплата знову чотириста. Залишається тільки захоплено вигукнути, що «за пару років будемо в НАТО, а там і до ЄС рукою подати!».

Прийнято говорити, що історія повторюється. Як же хочеться, щоб кожен її новий виток в Україні починався на більш високому рівні, бодай на сходинку вище. А то поки що якийсь «День бабака» виходить …

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...