App Store Google Play

Домашнє насильство в Україні: масштаби та інструменти боротьби

18 Серпня 19:00
Домашнє насильство в Україні: масштаби та інструменти боротьби

Протягом тривалого часу домашнє насилля в Україні толерувалося не тільки всередині суспільства, а і на рівні державних органів влади. Ця проблема турбувала як правозахисників, так і експертів, які займаються психологічною та соціальною допомогою жертвам домашнього насильства.

Статистика народонаселення ООН свідчить про те, що насильство в сім’ї — одне із найбільш небезпечних явищ, що впливає на здоров’я не тільки окремих особистостей, а і на здоров’я народів в цілому. Зокрема, офіційні дані свідчать про наступне:

30% самогубств та 60% убивств жінок пов’язані з насильством в сім’ї;
35 % жінок, які потрапляють до лікарні «швидкої допомоги», перебувають там з причини тілесних ушкоджень, отриманих в результаті насильства в сім’ї;
25 – 40 % жінок, які зазнають насильства в сім’ї, були побиті під час їх вагітності;
30 – 40% викликів поліції пов’язані з побутовим насильством;
50% всіх безпритульних жінок та дітей пішли жити на вулицю, рятуючись від насильства в сім’ї.

У свою чергу, за інформацією ПРООН, від фізичного домашнього насильства в Україні страждає орієнтовно 1,8 мільйона жінок.

За останні роки широкомасштабна адвокаційна кампанія проти домашнього насильства, в якій брали участь чимало громадських організацій та експертів, призвела до серйозних зрушень в українському законодавстві та підштовхнула владу до прийняття низки нормативно-правових актів.

На початку 2019 року в силу вступив закон, який вносить зміни до Кримінального кодексу України й визнає системне насильство в сім’ї злочином. Завдяки цьому жертви злочинів, які стосуються порушення статевої свободи, отримали більш широкі можливості для захисту своє честі та здоров’я.

Також був розширений перелік осіб, які можуть вважатися таким, що постраждали від домашнього насильства. Це можуть бути особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, прийомні батьки, опікуни рідні брати, сестри й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі.

Сьогодні домашнє насильство кваліфікується як дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, в українському законодавстві окремо виводять термін “психологічне насилля”. За даними Верховної Ради психологічне насильство в сім'ї - це насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

Саме тому сьогодні домашнім тиранам загрожує 150-240 годин громадських робіт, арешт до 6 місяців, або обмеження волі до 5 років і у тяжких випадках – позбавлення волі до 2 років. Окрім цього, за заявою про домашнє насильство кривдника можуть примусово відселити від жертви. Разом із цим, відтепер покарання можуть понести за собою і випадки сексуального, психологічного та економічного насильства.

Експерти відзначають, що попри певні позитивеі зрушення у законодавстві, сьогодні чимало жінок продовжують потерпати від насильства. Ба більше, вони бояться говорити про це вголос, бо замість очікуваної допомоги часто отримують цькування та звинувачення. Окрім цього, існує ще одна такої проблеми: багато жінок не звертаються до правоохоронних органів, бо не мають до них довіри, та не сподіваються отримати допомогу. Вони побоюються, що ситуація лише погіршиться, коли кривдник дізнається про те, що жертва “донесла” на нього та почне мститися їй за це та карати ще більше. І, як показує статистика, такі побоювання небезпідставні.

“У нашому суспільстві, як правило, говорять лише про фізичне насильство, однак не менш розповсюджене насильство економічне: коли один з подружжя повністю контролює витрати іншого та обмежує навіть в основних потребах. Примушування жінки або чоловіка до сексу проти їхньої волі, і так званий «подружній обов’язок» – це ніщо інше як сексуальне насильство. І найбільш розповсюджене – психологічне насильство, коли грубо порушуються особисті кордони”, - розповіла психолог Центру психічного здоров`я та травматерапії Форпост HELP Олеся Ольховик.

Проблему домашнього насильства можна розглянути і на прикладі Дніпропетровської області. За даними Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, за минулий рік дітей, які зазнали домашнього насильства, було нараховано понад 100 осіб. На обліку перебувало більше шести тисяч кривдників, з них - 700 жінок і 5,5 тисяч чоловіків. У зв’язку із таким масштабом проблеми, в поліції було прийнято рішення про створення окремого спеціального підрозділу з умовною назвою “Поліна”, у складі якого 18 поліцейських, які мають реагувати на вчинення фактів домашнього насильства.

Одні з перших, хто стикається з фактами домашнього насильства, це співробітники центрів соціальних служб, які монітрять ситуацію в родинах зі складними життєвими обставинами.

"Наша задача полягає у виявленні та контролі сімей, в яких практикується домашнє насильство. Часто батьки приховують такі факти, тож здебільшого інформацію про насильство соціальні служби дізнаються від дітей або їхніх викладачів у школах. Сьогодні ми маємо повідомляти про такі факти як у поліцію, так і у службу в справах дітей. Якщо насильство в родині стосується дітей, то батьків можуть позбавити батьківських прав", - розповіла Дар'я Борщ, фахівець з соціальної роботи Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Амур-Нижньодніпровської району Дніпра.

У свою чергу, юристка Правозахисної групи “СІЧ” Марина Кіпітла, зауважує, що українське законодавство має бути удосконалено й приведено до європейських стандартів.

“Гендерна дискримінація та насильство щодо жінок має багато проявів: фізичні напади, зґвалтування, домашнє насильство. Змінить ситуацію на краще приведення національного законодавства відповідно до європейського. З метою підтримки осіб, які зазнали гендерного насильства, потрібно продовжувати створювати Центри соціально-психологічної допомоги, надавати можливість отримати соціальну, психологічну, правову допомогу, сприяти усвідомленню проблеми та шляхів її вирішення, надавати можливість вийти з цього, здавалося б, замкнутого кола. Особливо важливою є підтримка постраждалих від домашнього насильства, оскільки від таких неправомірних дій страждають здебільшого діти”, - розповіла Марина Кіптіла.

Наразі у Дніпрі жертви домашнього насильства можуть скористатися послугами громадської організації «Новая Я». Вона надає доступ до шелтеру – приміщення, де жертва насильства може пожити деякий час. Сьогодні “сховище” розраховано на 14 місць. У центрі жінки не тільки спілкуються з психологами та соцпрацівниками, а й отримують юридичну допомогу.

Таким чином, можна зробити висновок, що сьогодні українське суспільство разом із державним органами влади все почали вирішувати проблему домашнього насилля. Але разом із цим, статистика свідчить, що масштаби цього явища потребують залучення значних ресурсів. Слід пам’ятати і про те, що сьогодні в першу чергу необхідно змінити свідомість людей, адже саме багаторічне толерування домашнього насильства призвело до його стрімкого розповсюдження в Україні.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Уявила собі той жах, який би відчули дніпряни, якщо б кремлівські терористи впритул наблизилися до нашого міста Дніпро.Звісно, наші військові зайняли б оборону, стягнувши до східного кордону міста воє...
Влада зрозуміла, що провалила комунікацію із активною частиною суспільства. Врешті про це прямо заявили спікери. Вони, до речі, були підібрані продумано, - модерував зустріч голова ОДА (ну а як ще без...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Ріки наших кордонів

Комоні ржуть за Сулою - писав автор Слова о Полку Ігоревім про простір війни і волі, наш степ. Колись Русь-Україна закінчувалась на цій несамовито красивій річці, на правім крутім її березі, перед ди...
Марія СОЛОМОНОВА

А далі що..?

Ну добре, давайте пограємося у «припущення»)(Бо деякі коментарії настільки безглузді і навіть ворожі до України, що викликають не тільки скептичну посмішку, але і відверте обурення більшос...