App Store Google Play

Деградація і приватизація: в яку прірву ведуть водопостачання на Дніпропетровщині

10 Липня 18:00
Деградація і приватизація: в яку прірву ведуть водопостачання на Дніпропетровщині

Тема водопостачання у Дніпропетровській області — річ далеко не популярна. Більшість політиків та чиновників обходять питання водоканалів та тарифів десятою дорогою й здебільшого вирішують їх у закритих кабінетах. У свою чергу мешканці області також не обтяжують себе роздумами про стан інфраструктури, логістику та процес вироблення питної води на підприємствах водопостачання. Така обопільна позиція народу та влади призводить до поступової, але впевненої деградації галузі в регіоні.

Сьогодні більшість міст Дніпропетровської області мають власні муніципальні водоканали, які діють лише міських межах. Втім, в регіоні залишилися і декілька підпорядкованих обласній раді водоканалів, що забезпечують десятки міст і селищ одночасно. Ба більше, обласний Аульський водовід можна вважати головним водопостачальником області, адже саме його очищена вода надходить до обласного центру та міста Кам’янського. Загалом цей водоканал забезпечує питною водою майже два мільйони мешканців регіону. Разом із ним обласній громаді належать Верхньодніпровський, Марганецький, Жовтоводський водоканали. Всі вони залежать безпосередньо від двох органів — Дніпропетровської обласної ради та НКРЕКП, що встановлюють тарифи на водопостачання та водовідведення.

Тариф — одна із головних, але далеко не вирішальна складова життєздатності цих підприємств. Не дивлячись на потуги окремих людей в обласній раді, сьогодні обласні водоканали продовжують страждати від популізму та безвідповідальності державних та місцевих органів влади.

АУЛЬСЬКИЙ ВОДОВІД

Протягом останнього року Аульский водовід неодноразово страждав від політичних та економічних потрясінь. Слід почати з літа 2018 року, коли всю країну раптово накрив “хлорний колапс”: внаслідок зупинки єдиного виробника хлору “ДніпроАзоту”, більшість водоканалів залишилися без головного реагенту для очищення води. Тоді на адресу Аулів неодноразово лунали прокльони та звинувачення у тому, що вони збираються призупинити водопостачання у міста Дніпропетровської області. В основному це підприємство використовували як хлопчика для биття представники Дніпровської міської ради. У свій час Борис Філатов навіть оголосив себе “рятівником Дніпра”, бо знайшов де придбати необхідний реагент для “Дніпроводоканалу” той час “поки спить Аульський водовід”.

Завдяки суспільному резонансу та відновлення виробництва на “ДніпроАзоті” хлорну кризу вдалося пережити. Втім, у гонитві за політичними дивідендами місцеві діячі нанесли чималу шкоду обласному підприємству. Такі напади продовжувалися протягом усього року. Зокрема, у місцевих ЗМІ в першу чергу звинувачували Аульський водовід у намірах обмежити водопостачання у Дніпро. Преса та місцеві чиновники регулярно нападали на Аули, забуваючи при цьому той факт, що обмеження водопостачання в обласний центр пов’язано виключно з тим, що “Дніпроводоканал” має мільйонні борги перед Аульським водоводом, а той у свою чергу має фінансові забов’язанання перед енергопостачальниками.

Станом на січень 2019 року водоканал Дніпра, яким так пишається Філатов, мав борг у більше, ніж 42 мільйони гривень. Окрім цього, значний борг маd і Кам’янський Міськводоканал, який тривалий час не тільки не сплачував кошти, а і намагався уникнути відповідальності шляхом банкрутства. Так, згідно із ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 січня 2019 року було розпочато процедуру банкрутства "Міськводоканалу" Кам'янського. Судом було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі й Аульського водоводу. Це призвело до того, що кам’янське підприємство припинило розрахунок за боргами. Тому в разі його остаточного банкрутства, Аульский водовід міг не отримати більше 65 мільйонів гривень боргу. А це у свою чергу вело до того, що у обласного підприємства не було б коштів аби розрахуватися за електроенергію, яка є основним ресурсом життєдіяльності водоканалу.

"Аульский водовід неодноразово звертався до Кам’янської міської ради з вимогою внести в порядок денний питання про внесення «Міськводоканалу» до переліку підприємств соціального значення, до яких неможливо застосувати процедуру банкрутства, а також передбачити програму із забезпечення фінансової підтримки водоканалу з метою погашення його боргів за воду", - розповідав юрист Аульського водоводу Дмитро Михалевич.

Втім, цю інформацію чиновники та міські голови традиційно замовчували. Таким чином, Аули в очах громади постають як головне зло, через яке страждає населення. Слід відзначити, що на початку року водоканали заборгували перед Аульським водоводом більше 140 мільйонів гривень. Звичайно, що це унеможливлює сплату рахунків самого обласного підприємства, на яке згори накладаються штрафні санкції та пеня. Наразі Кам'янський водоканал погасив заборгованість переда Аулами.

Останнім цвяхом у труну Аульського водоводу можна назвати новий закон про ринок електроенергії, який з початку року поставив усі подібні підприємства на коліна. Цей закон передбачає обов’язкову передплату за електроенергію та інші нововведення, що фактично блокують господарську діяльність. У зв’язку із цим вже на початку року була загроза колапсу водної галузі країни. До березня вдалося зберегти енергопостачання для підприємств області, але вже у березні у ДТЕК оголосили, що 59 об’єктів будуть відключені від електроенергії через відсутність у них нових угод, відповідно до закону. Серед цих об’єктів був і Аульський водовід. На щастя, обласному підприємству вдалося налагодити свою роботу, але масові повідомлення про можливу зупинку його роботи вкотре завдало йому шкоди. Як наслідок, в обласній раді раптово прийняли рішення про відсторонення від посади генерального директора Аульського водоводу. При цьому позиція обласної влади здебільшого схожа на поведінку страуса під час небезпеки.

До цього слід додати відсутність належного фінансування задля модернізації обладнання на Аульському водоводі, відновлення інфраструктури та погашення боргів, які накопичувалися протягом останніх десяти років. Це все планомірно веде підприємство до ліквідації. Тут слід відзначити, що вже не перший рік водоканали є ласим об'єктом для енергетичних корпорацій та місцевих ділків. Не виключено, що така політика щодо Аулів є свідомою, адже дозволить приватним особам безболісно заволодіти майже знищеним комунальним підприємством. Тоді на додачу до приватних постачальників електрики та газу реальною є поява приватного постачальника ВОДИ. Над яким вже не буде державного контролю й керування і який встановлюватиме "комерційно обгрунтовані тарифи"...

Втім, у діяльності Аульського водоканалу були і світлі моменти. Наприклад, на початку 2019 року тодішній заступник голови обласної ради Валерій Безус неодноразово зустрічався з міжнародними партнерами, які були готові інвестувати в підприємство. Також в Аули було залучено і депутатські кошти, завдяки яким було придбано пересувну аварійно-ремонтну майстерню з обладнанням для оперативного ремонту водопостачальних мереж. Але незважаючи на ці зусилля, майбутнє Аульського водоводу залишається невідомим й малооптимістичним.

МАРГАНЕЦЬКИЙ ВОДОКАНАЛ

Історія цього водоканалу також має здебільшого темні плями, адже його атакують не лише інформаційно, а і конкретно - практично. Марганецький водоканал постачає воду в сам Марганець та навколишні громади, а також співпрацює з місцевими підприємствами. Протягом останніх трьох років водоканал є об’єктом постійних атак з боку міської влади Марганця в особі міського голови Олени Жадько. Протягом всього часу на посаді керівника міста Жадько виносила ідею передачі Марганецького водоканалу у власність міської ради. Це дозволяє їй отримати вагомий економічний і політичний важіль впливу на міську громаду.

Для досягнення своєї цілі міська влада використовує традиційні методи — атакує підприємство економічно. Зокрема, міськрадою ігнорувалися звернення щодо необхідності підтримки водоканалу, саботувалися його вимоги щодо сплати заборгованості муніципальними установами. Ба більше, у місті велася активна пропаганда проти Марганецького водоканалу: містян закликали не платити за водопостачання та водовідведенння. З певною періодичністю серед населення проводяться інформаційні акції, спрямовані на дестабілізацію ситуації на водоканалі. Мешканців Марганця закликають не платити за водопостачання, від чого економіка водоканалу тоне в боргах.

Внаслідок цього надходження до водоканалу різко зменшилися. Наприклад, при середній сплаті населення на рівні близько 83% за даними 2017 року, за травень місяць того ж року населення сплатило лише 39,9% вартості від отриманих послуг. Саме у цей час у місцевих ЗМІ з’являються матеріали, в яких дискредитують роботу водоканала та його керівництва. Загалом, за останні 4 роки заборгованість за водопостачання в Марганці зросла майже в 2 рази. Лише станом на 2018 рік ця сума була на рівні майже 22 мільйонів гривень.

Мотиви марганецької влади можна зрозуміти, адже у свій час в місті вирішили “оптимізувати” систему опалення. Це призвело до того, що в Марганці виник енергетичний і опалювальний колапс. Він стався через те, що з метою власного збагачення, представники Опозиційного блоку (на чолі з Жадько) вирізали 50 кілометрів труб централізованої системи теплопостачання, а потім на сесії Марганецької міської ради було прийнято рішення “Про відключення від мереж централізованого теплопостачання багатоквартирних будинків, бюджетних та інших установ незалежно від форм власності, що опалюються від Центральної парокотельні та інших котелень КП “Марганецьтепломережа”. Місцевих жителів не ознайомили з рішенням і не пояснили, що очікує на них за умови його ухвалення.

Звичайно, що окрім проблем з міською владою, у Марганецького водоканалу наявні традиційні проблеми для кожного подібного підприємства. Катастрофічний стан інфраструктури, відсутність належного фінансування і тарифів, популізм обласних депутатів — все це знищує водоканал.

Для Марганецького водоканалу все завершилося передачею його у власність міської ради на початку 2019 року. Скориставшись соціальною напругою та зв'язками в обласній раді Олена Жадько все ж вибила потрібне для себе рішення на комісії з питань ЖКГ та комунальної власності, яке згодом підтримав і депутатський корпус. При цьому, сталося це без врахування думки селищних громад, які також залежать від Марганецького водоканалу.

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТА ЖОВТОВОДСЬКИЙ ВОДОКАНАЛИ

Ці два водоканали не оминули традиційні проблеми всіх інших підприємств. Низький тариф на воду, відсутність уваги з боку місцевих органів влади також ведуть водоканали у безодню. Накопичення боргів та нарахування пені й штрафних санкцій з кожним місяцем ховає усі надії громади Дніпропетровської області на якісне і стабільне водопостачання. Наразі водоканали у Жовтих Водах та Верхньодніпровську поки що тримаються на плаву й уникають масштабних конфліктів з керівниками муніципалітетів. Втім, постійна прірва між менеджементом водоканалів та представниками депутатських комісій веде до того, що на плечі наступних поколінь випаде випробування у вигляді створення нової інфраструктури водопостачання та водовідведення.

Сьогодні можна наочно спостерігати як стрімко деградує ця сфера в нашій області. При цьому люди, які роблять усе можливе для збереження питної води, стають непотрібними місцевій владі. Тому цим двом підприємствам та громадам, які вони обслуговують, слід готуватися до серйозних випробувань.

ГВАРДІЙСЬКЕ ТА ЧЕРКАСЬКЕ

Ситуація з водопостачанням у цих містечках є показовою, адже саме тут можна наочно побачити до чого призводить безвідповідальність влади щодо об’єктів водопостачання. Наразі місцевий водоканал фактично знищено, а його інфраструктура здебільшого запущена. Внаслідок цього влітку у військових містечках просто зникає вода. У 2018 році це змусило мешканців населених пунктів приїхати в обласний центр та провести мітинг під ДніпрОДА. Настрої мітингарів були критичними, адже не дивлячись на постійні скарги до обласної влади, їх фактично ігнорували. Тодішній заступник голови облради Валерій Безус намагався збирати наради й опрацьовувати це питання разом із військовими, але відсутність чіткої позиції серед депутатів та представників ОДА блокувала будь-які спроби виправити ситуацію.

Звичайно, що резонанс згодом вплинув на обласну владу й кошти на “латання дірок” були виділені, але системно проблема так і залишилася нависати над головою мешканців цих двох містечок.

АУЛЬСКА ХЛОРПЕРЕЛИВНА СТАНЦІЯ

АХПС — об’єкт критичної інфраструктури, що займається розливом рідкого хлору у спеціальні контейнери з подальшою його доставкою на водоканали. Майновий комплекс повністю належить комунальній громаді, але у свій час працівники станції об’єдналися в єдине товариство та взяли в оренду зазначене підприємство. Протягом останніх десяти років вони справно використовували комунальне майно, сплачували відповідні кошти за оренду та забезпечували всю країну “фасованим” хлором. Звичайно, що таке успішне підприємство не могло пройти повз увагу “акул бізнесу”. Першій дзвіночки, які свідчать про зацікавленість ділками станцією виникли в момент хлорної кризи 2018 року. Тоді АХПС атакували з усіх боків та навіть проводили під обласною радою мітинг за її приватизацію. Проте, у 2018 станція відстояла свої права й навіть продемонструвала соціальну відповідальність — саме завдяки швидкій реакції керівництва АХПС було укладено угоди про постачання хлору з сусідніх держав, що дозволило підтримувати водоканали у той час, поки “ДніпроАзот” зупинив своє виробництво.

Проте це не врятувало станцію, яка цього року пала жертвою політичних ігор та амбіцій великого бізнесу. У лютому з такою інціативою виступив член комісії Павло Кравченко. За його словами АХПС хоче приватизувати приватне акціонерне товариство "ДніпроАзот", яке звернулося до обласної ради з відповідним проханням.

Варто зазначити, що це питання було винесено на розгляд комісії раптово, з голосу, без будь-якого попереднього вивчення чи мотивації,  під самий кінець засідання. Не дивно, що така неочікувана ініціатива викликала обурення серед окремих депутатів й присутніх фахівців з питань управління комунальним майном.

Не зважаючи на дивний характер запропонованого рішення, у комісії знайшлися депутати, які підтримали таку ініціативу і дозволили включити АХПС в перелік комунального майна, що підлягає приватизації. Зокрема, це підтримали люди з орбіти колишнього голови партії УКРОП Геннадія Корбана: Андрій Смирнов та Віталій Погосян, а також Тетяна Юревич, яка на даний час є підсудною за звинуваченням у хабарництві. Всі троє є депутатами від партії УКРОПголовою обласного осередку якої залишається Корбан. Підтримали їх також депутати від Опозиційного блоку.

Згодом включення стратегічно важливої АХПС у перелік об’єктів, які необхідно приватизувати, підтримали й на сесії обласної ради.

"АХПС було безпідставно включено до об'єктів, які підлягають приватизації. Це питання не було оприлюднено як проект рішення. Хочу зазначити, що про дану ініціативу одного з депутатів не було повідомлено трудовий колектив, який наразі орендує станцію і належно сплачує кошти в бюджет області. Тобто, такі дії, коли за чиїмось зверненням треба все кидати і терміново ініціювати приватизацію, є нелогічними і незаконним", - зазначала Ольга Вороновська, юрист АХПС.

Таким чином, “ДніпроАзот” незабаром може стати не просто монополістом з виробництва хлору, а і монополістом з його розливу та транспортування.

Підсумовуючи, слід визнати, що за останній рік представники місцевих органів самоврядування робили усе можливе, аби фактично паралізувати сферу водопостачання в області. Попри численні вимоги та зауваження, більшість таких політичних діячів продовжує обрізати можливості обласної громади впливати на критичну інфраструктуру. Як наслідок, лише за перше півріччя 2019 року обласна громада втратила одразу два об’єкти, які забезпечують громадян водою — Аульську хлорпереливну станцію та Марганецький водоканал.

Вочевидь, на цьому депутати та чиновники не збираються зупинятися, адже в області залишилося ще багато занедбаного ними комунального майна, яке можна “сплавити” посилаючись на його критичний стан. Це свідчить про те, що ніхто не бажає нести відповідальність за свої дії або бездіяльність. У цій хаотичній грі крайнім залишається як завжди народ, який поки що не здогадується яку бомбу сповільненої дії для них заклали місцеві народні обранці.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Ярема ГАЛАЙДА

Правосеки, з ювілеєм!

Ну що, правосеки!  Зі святом вас)))Цього дня у 2014 був заснований Добровольчий Український Корпус Правого Сектора, якщо хтось щось забув. Майже рік відносив цей шеврон і я. На початку «пол...
Костянтин Когтянц

Замах на серце країни

До загрози Разумкова перенести столицю України в Умань слід поставитися більш ніж серйозно. Тим більше, що цій ідеї біля 20 років.Коли Кучма вперше зіткнувся з масовими протестами, він озвучив «...
Слідом за численними віртуальними партіями та мажоритарниками-блогерами у рекламі Фейсбуку раптово (ні) з’явилася якась дивна «Партія ̶Ш̶а̶р̶і̶к̶о̶в̶а̶Шарія». Спочатку я не повірив,...
Отже, як на мене, досить вже у розпачі заламувати руки і шукати винних у тому, що ПАРЄ так очікувано проголосувала за повернення Московії до участі в засіданнях.Поразка нашої дипломатії цілком законом...