App Store Google Play

«Політологічний 95-й квартал»?

2 Травня 14:00
«Політологічний 95-й квартал»?

Політологічна команда Володимира Зеленського висуває все нові й нові ідеї й ініціативи, які за всієї своєї позірної прогресивності при ближчому розгляді починають нагадувати не надто вдалі, м’яко кажучи, жарти «95-го кварталу». З тією тільки різницею, що в разі їхнього втілення доведеться не сміятися, а плакати. І не лише «реформаторам», а і всій країні.

Скажімо, у команді Зеленського ведуть мову про кілька законів, які новий президент ініціюватиме відразу після інавгурації. Один із них стосується народовладдя як системи місцевих референдумів. Мовляв, це допоможе залучити до керування державою нових людей на місцях. «Важливо повертати людям можливість брати участь в управлінні державою, і головне, що треба бути відповідальним громадянином», – зазначає радниця нового глави держави Ірина Венедиктова. Чудово! Але давній і знаний ідеолог децентралізації Анатолій Ткачук переконаний: ідея місцевих референдумів шкідлива.

«Якщо ми виносимо будь-яке питання, яке має розглянути місцева рада, наприклад, про розподіл місцевого бюджету – це внутрішній розрив у громаді. При цьому з урахуванням популізму може бути ухвалено будь-яке рішення, яке загробить громаду». І це ще дуже лагідне зауваження. Давайте згадаємо про «референдуми» 2014 року, які номінально санкціонували анексію Росією Криму та утворення «ЛДНР». Скажете, не повториться? Ні, повториться – спершу здійснять на частині території України рекомунізацію, потім запровадять «другу державну мову», потім відмовляться віддавати Києву належні йому податки… А команді Зеленського доведеться або санкціонувати розпад України, або відновлювати її єдність залізом і кров’ю. Як казали давні римляни, tertium non datur.

Ірина Венедиктова висловила ще одну наче небуденну ініціативу: «Яка зараз політична відповідальність депутата? Ніяка. Ми зробимо так, щоб люди не чекали 5 років, щоб потім не обирати таку людину, це ні про що, а щоб можна було одразу відкликати, якщо робота незадовільна». Браво! Тільки цій «новації» під півтора століття – так будувалася Паризька комуна. Скільки днів вона проіснувала? Так будувалися російські ради за Леніна. Останній це навіть обґрунтував майже тими самими словами, що Венедиктова. Наслідки втілення такого «народовладдя» загальновідомі…

Ще дві ініціативи Зеленського, які мають одразу потрапити до парламенту – законопроекти про імпічмент і зняття депутатської недоторканності. А ще говорять про зняття недоторканності самого президента. Проблема в тому, що недоторканність парламентаріїв як така – це давній невід’ємний атрибут світового парламентаризму. Так само, як і недоторканність глави держави – атрибут демократичного устрою. Питання в межах такої недоторканності, які в Україні надто широкі. Проте повне скасування цієї інституції означатиме крах українських демократичних перспектив і тріумф охлократії, поєднаний із всевладдям залаштункових кримінально-олігархічних груп. Як зараз їх іще якось спиняє недоторканність, то далі розмова з непокірними депутатами стане проста: голосуй, бо вб’ємо. Ну, а зняття недоторканності з Верховного головнокомандувача під час війни навіть коментувати не варто.

А тепер про інше. Про мову. Керівник політичних програм Українського інституту майбутнього (вельми наближеного до «команди Зе») Юрій Романенко заявив: «"Мовним законом" Порошенко намагається мобілізувати консервативний архаїчний електорат, який проголосував за нього на президентських виборах. Невипадково єдина область, яка проголосувала за Порошенка – це Галичина, де особливо сильні настрої таких консерваторів».

Анекдот, але факт: наче поважна інформагенція, яка цитує Романенка, називає його «фахівцем». Фахівцем із чого? Області під назвою «Галичина» в Україні немає і не було ніколи – за Порошенка проголосувала Львівська область. А крім того (про що забув чи не знав Романенко) – закордонний округ, де чинний президент отримав більшість голосів (окрім дільниць у суто неорадянських державах). Тобто люди, які знають, що таке реальний ринок і реальна демократія, не бігли голосувати за Зеленського. Невже ж ці люди теж належать до «архаїчного електорату»? Втім, офіційний речник штабу Зеленського Дмитро Разумков уже заявив, що ці виборці «стали жертвами чорного піару». Як на мене, все навпаки…

Але повернімося до «архаїки». Добре, Іван Дзюба та Юрій Щербак – це з погляду «молодих і прогресивних» - такі собі «архаїчні консерватори». А як із Вакарчуком, Андруховичем, Забужко, братами Капрановими? А як із поетом-модерністом і дисидентом з Луганщини Василем Голобородьком – достойником української культури, ім’я якого вкрадено для відомого фільму?

А далі у Романенка йде дуже цікавий пасаж: «Після того, як "мовний закон" набуде чинності, такий же консервативний проросійський електорат (а ці люди за п’ятирічку Порошенка, як і багато інших, вже втомилися від того, що відбувається в країні), буде використаний не патріотами, не Зеленським, а Медведчуком, Бойком і всією подібною публікою». То що ж виходить – що Зеленський спирається на пропутінську «п’яту колону»? Якщо це жарт, то не смішно. Якщо це правда – час мобілізувати всі сили для опору.

І знову повернімося до Дмитра Разумкова. Він заявив (підкресливши, що це особиста думка) з приводу радянських фільмів: «Ми всі виросли на цих фільмах. І було б комфортніше, якщо б ми могли їх дивитися. Я не пропоную просувати російський кінематограф, який розповідає про звитягу російської армії, особливо, якщо вона воює на сході нашої країни. Я кажу про старі радянські фільми, на яких у тому числі виріс я».

Вірю на 100%. Щодо Разумкова-молодшого. Його політичне минуле в ролі підручного Янковича-молодшого, його сучасні заяви, його слабке володіння українською мовою (як і в більшості «команди Зе», включно з новим главою держави), втім, засвідчують не тільки це, а й зупинку в подальшому рості на рівні радянських піонерів-комсомольців. Так, у російсько-радянському кіно були справжні шедеври (як і, скажімо, в грузинсько-радянському), проте чи не 90% цих фільмів несли більший чи менший пропагандистський заряд. А особливо – стрічки про «великую отечественную», де лише одиниці були зроблені порівняно чесно. І то: Леонід Биков для того, щоби «пробити» через цензуру «В бій ідуть самі "старики"», змушений був – попри підтримку з боку фронтовиків-авіаторів – вставити наскрізь фальшиву сцену з видачею партквитків. Чому наскрізь фальшиву? Та тому, що комеск «Маестро», який, за фільмом, воював іще в Іспанії і мав Золоту зірку, мав стати членом ВКП(б) ще наприкінці 1930-х, тож вступати в партію в 1944-му не міг.

Сумно, але в «політологічний 95 квартал» записався й іменитий Віктор Небоженко. Він не бачить нічого страшного в тому, що новим головнокомандувачем стане Зеленський. «В американській політології є такий термін – "цивільний головнокомандувач". Це означає, що головнокомандувач не повинен зображати з себе генерала і маршала, а повинен передати талановитим і чесним генералам завдання ведення війни. Так діють у всьому світі», - заявив він. Небоженко нагадав, що в Іспанії деякий час міністром оборони була вагітна жінка, але це ніяк не вплинуло на боєздатність іспанської армії. «Я не пропоную вагітніти Зеленському – хочу лише сказати, що в нормальних цивільних суспільствах військові займаються своєю справою, а цивільні – своєю. Нічого страшного тут немає».

Смішно? Мені – ні. Небоженко зробив вигляд, наче Україна наразі не воює. Але ж під час війни ситуація, коли «військові займаються своєю справою, а цивільні – своєю» означає приреченість на поразку. Всі повинні займатися однією справою, і за умов війни міністр оборони не може бути вагітною жінкою. Це по-перше. А по-друге – іспанці після ісламістських терактів у Мадриді у 2004 році ганебно накивали п’ятами з Іраку – на відміну від британців, проти яких масштабна терористична атака була проведена через рік. По-третє, є така річ, як Конституція України, згідно з якою Верховний не має права передати свої функції навіть найталановитішим і найчеснішим генералам. А тому президент справді не повинен зображати з себе маршала, але добре розбиратися у військовій справі мусить. Інакше копійка йому ціна.

Список не найрозумніших екзерсисів «політологічного 95-го кварталу» можна продовжити, але поки що досить і цього. Загалом же рівень експертів «команди Зе» вражає. Але не смішить. Повторю ще раз: наслідки практичних дій на основі «прогресивних ідей» цієї команди може бути дуже сумним.

День

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Під тиском багатотисячних протестів нам дійсно вдалося уникнути швидкої капітуляції, але загроза повзучої капітуляції, з далекосяжними для держави та нації наслідками, є цілком реальною.Зе суттєво ско...
Максим Мірошниченко

Рейтинг влади падає

Очевидно, що в найближчий час ми побачимо фрагментацію влади. Із занадто різних елементів вона складається. Ці різноманітні групи воюють одна із одною через оці телеграмні зливи та інсайди. Портнов лю...
Те, що два великих свята, Архістратига Михаїла і День гідності та свободи, Україна відзначає в один день, не випадковий збіг. Ці свята дещо схожі – і за смислом, і особистостями.Наші Герої, які...
Максим Мірошниченко

Про деолігархізацію

Як свідчать розмови суркова із бородаєм про ріната, заяви коломойського та й результати останніх, передостанніх...та в принципі будь-яких виборів, реальна модернізація України можлива лише після усуне...