App Store Google Play

Навіщо Україні українська мова? Приклади інших

1 Травня 10:00
Навіщо Україні українська мова? Приклади інших

"Я, на жаль, не розмовляю російською. Do you speak English?"

Початок 1950-х. Під час урочистого прийому з нагоди святкування Дня Незалежності Ізраїлю в чеському посольстві проходить прийом почесної гості, члена ізраїльського уряду, Голди Меїр. Раптом до неї підходить її старий знайомий іноземний кореспондент і коротко повідомляє: «Пан Еренбург тут, підвести його до вас?».

Ілля Еренбург, радянський письменник, публіцист, перекладач з французької та іспанської, давно цікавив Меїр. В часи її перебування послом Ізраїлю в СРСР він досить жорстко відгукувався в радянській пресі про Ізраїль, приписавши всю заслугу в його виникненні виключно волі Йосипа Сталіна. Частково це правда. Але тільки частково. (Це інша історія).

– Я, на жаль, не розмовляю російською, – відповідає Меїр на вітання Еренбурга. – Do you speak English?

– Ненавиджу євреїв, що народилися в Росії, які говорять англійською, – випалив Еренбург.

– А я жалію євреїв, які не говорять на івриті або ідиш, – парирувала Голда.

Зустріч була коротка. Але і з неї випливає важливий висновок.

Одні – як Еренбург – ненавидять тих, хто не говорить російською, хоча народжений в російськомовному середовищі. (Сім'я Голди Меїр залишила Київ, коли їй було 8 років). Іншим – як Меїр – шкода тих, хто не знає рідної мови. І ніякої ненависті. Є, звичайно, і треті, і четверті з п'ятими. Але ці двоє – це лід і полум'я, два боки однієї медалі.

На той час, коли трапився згаданий вище бліц між двома колишніми киянами, дуже мало євреїв володіли івритом. Велика частина європейських євреїв спілкувалася на ідиш, і майже всі вони говорили мовою країн свого розсіювання від Росії до Ємену, від Ефіопії до США.

Задовго до того, як в 1948-му Ізраїль здобув державність, питання національної мови стало наріжним каменем і каменем спотикання одночасно. Суперечка йшла по осі між старим і новим, між «вчора» і «завтра».

Голда в мемуарах згадує свою улюблену історію. Її російськомовний прогресивний земляк Нахман Сиркін дискутує з доктором Хаімом Житловьким, відомим захисником ідишу. «Гаразд, – говорить Сиркін. – Ви приймаєте все, що вже існує, а я те, чого ще немає. Ідиш існує – він ваш. На івриті в повсякденному житті не говорять – отже, він мій. Ваша доля – все реальне і конкретне, а моїм нехай буде те, що ви називаєте порожніми мріями».

Як під час київського виступу в 2016-му зазначив президент Ізраїлю Шимон Перес: «Більшість людей вважають за краще пам'ятати, а не уявляти – це найбільша помилка».

Відродження івриту в очах освічених консерваторів – це «порожні мріяння». Та й навіщо винаходити велосипед, якщо вже є самокат? Навіщо потрібен іврит, якщо є ідиш? Як вкласти практично покійну мову в уста англо-російсько-німецько-польсько-угорсько-амхарськомовної еміграції?

А ось як.

У 1881 році 23-річний російськомовний Лазер Перельман прибув до Єрусалиму з Російської імперії (Литва). Репатріант взяв собі нове ім'я – Еліезер Бен-Єгуда. Тоді ж він прийняв рішення говорити з членами своєї сім'ї виключно на івриті. Через свою незатребуваність іврит важко поєднувався з сучасністю. Йому навіть не вистачало слів, щоб описувати її. І тоді Бен-Єгуда став винаходити нові слова, спираючись на свої знання про івритську філологію.

У 1882 році у нього народився син – Бен-Ціон – перша в світі івритомовна дитина. Тобто, перша, для якої іврит не вчинена, а рідна мова. Вся сім'я була проти експерименту. Дружина експериментатора пророкувала малюкові мовний вакуум. Її моторошне пророцтво, здається, виконується. До чотирьох років Бен-Ціон не говорить зовсім. Мама потай від тата стала розмовляти з дитиною російською. Коли ця локальна «єврейська змова» розкрилався, розгорілася сімейна сварка. Під час неї Бен-Ціон і заговорив. Історія схожа на єврейський епос.

Шляхом Бен-Єгуди пішли ще чотири сусідські родини. Вони теж стали розмовляти зі своїми дітьми тільки на івриті, який також старанно вчили. Справа йшла туго. Бен-Єгуда заснував товариство любителів івриту Сафа брура (Ясна мова). Противники мовних дивацтв івритофілів відправили османській владі, яка контролювала територію, донос, з обвинуваченням Бен-Йехуди в розпалюванні антиурядових настроїв. Мовного бунтаря заарештували. Але незабаром випустили.

Вже в 1886 році в Рішон ле-Ціон він утворив першу в світі школу, в якій всі предмети викладалися на івриті. Івритських підручників з безлічі предметів не існувало. Викладачам доводилося складати їх під час навчального процесу. Підручник з єврейської історії написав сам Бен-Єгуда.

У 1890-му Бен-Єгуда сформував Комітет мови іврит, що стартував як рупор руху за відродження івриту, а потім вже і рупор відтворення держави Ізраїль. У 1953-му, на п'ятому році ізраїльської незалежності, Комітет був перетворений на Академію івриту – ізраїльську вищу наукову установу, завданням якої є вироблення норм мови. Академія діє досі.

У 1897 році 15-річний син Еліезера Бен-Єгуди – Бен-Ціон, ця перша в світі івритомовна дитина, направив лист сімейству Ротшильдів з проханням профінансувати створення єврейської армії. Щоб переконати адресата в серйозності своїх претензій, він переклав Марсельєзу з французької на іврит. Так непомітно іврит вступив в конкуренцію з європейськими мовами.

У 1913 році іврит витіснив з хайфського Технологічного інституту (Техніон) німецьку мову. До речі, дуже близьку за звучанням мову до ідиш. Уявляю, як місцеві ідішемовні євреї і тамтешні німецькі лютерани голосили: «Ми звикли говорити німецькою, на ідиш. Іврит ущемлює права ідишемовної більшості». Або «А ви у Яші з Кишинева запитали, якою мовою він хоче читати Вечірню Хайфу або Вісті Тель-Авіва?». Але у Яші не запитали.

У 1922 році британці, які одержали за результатами Першої світової мандат на Палестину, визнали іврит офіційною мовою Ізраїлю.

А коли 14 травня 1948-го Ізраїль проголосив свою незалежність, питання мови було вже вирішено. Іврит став тканиною ізраїльської державності.

До літа 1956 року, моя героїня – Голда, уроджена Мабович, носила прізвище чоловіка – Меєрсон. Але в той рік вона отримала дуже важливий пост – міністр закордонних справ. І тоді прем'єр-міністр Ізраїлю Давид Бен-Гуріон буквально наказав новоспеченому 58-річному міністру змінити своє прізвище Меєрсон на Меїр (на івриті – осяйний). Голда охоче прийняла цю зміну. Це нове ім'я, вірніше прізвище, стало її особистим Євангелієм світу.

Зі спогадів Голди Меїр, після поїздки до Бірми до фермерів, котрі проходили практику в ізраїльських кібуцах: бірманців захоплювали ізраїльські методи комбінування військової служби з сільським господарством. Їх захоплювала ізраїльська система, яку вони адаптували під себе.

Голда Меїр згадує: «Я підійшла до маленького будинку в Намсангу і запитала на івриті молодого чоловіка, що стояв біля входу: «Шалом, ма нішма?» (Івр. - Привіт, як справи?) І почула у відповідь: «Беседер, авал эйп маспик маим!» (Все в порядку, тільки води не вистачає). Могло здатися, що я в Ревівімі».

Разом з технологіями, наукою, культурою Ізраїль став презентувати і свою мову. Або навпаки, разом з мовою країна стала презентувати досягнення науки, культури тощо.

Втім, від перестановки доданків сума не змінюється. Мова ж не тільки до Києва доведе.

P.S.

Мій ізраїльський друг і колега Шимон Бріман рівно рік тому присоромив мене і все київське співтовариство, що разом зі мною пропустили 120-річчя великої киянки Голди Меїр, співзасновниці сучасного Ізраїлю, першого посла Ізраїлю в СРСР, легендарного прем'єр-міністра Ізраїлю, на чию долю випала найстрашніша війна в новітній історії Ізраїлю – війна Судного дня (1973 рік). І вона вийшла з неї переможцем.

Весь рік я червонів перед пам'яттю Голди Меїр, адже багато хто з тих, хто мене знає, знають, як я люблю цю велику єврейську маму.

До речі, 3 травня Голді виповнився б 121 рік, будь вона досі жива. А так їй всього 80, на момент її смерті в грудні 1978-го. Причина, через яку я згадав Голду Меїр, не її 121-річчя. Голда спливла в моїй пам'яті відразу ж після того, як в кінці минулого тижня Верховна Рада проголосувала за так званий «Мовний закон». І цей запізнілий норматив знову викликав бурю в центрі і на периферії нашого багатоголосого суспільства.

Новое Время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Рейтинг влади падає

Очевидно, що в найближчий час ми побачимо фрагментацію влади. Із занадто різних елементів вона складається. Ці різноманітні групи воюють одна із одною через оці телеграмні зливи та інсайди. Портнов лю...
Те, що два великих свята, Архістратига Михаїла і День гідності та свободи, Україна відзначає в один день, не випадковий збіг. Ці свята дещо схожі – і за смислом, і особистостями.Наші Герої, які...
Максим Мірошниченко

Про деолігархізацію

Як свідчать розмови суркова із бородаєм про ріната, заяви коломойського та й результати останніх, передостанніх...та в принципі будь-яких виборів, реальна модернізація України можлива лише після усуне...
Юрій Фоменко

Сільський автобус

Сільський автобус кінця 70-х.Дочекавшись обвітреного і запиленого, задимленого і замученого сільськими дорогами ЛАЗа, вмощувалися на твердих його кріслах, бажано біля вікна. Гойдало, гицало, раз-у-раз...