App Store Google Play

Без права на помилку через некомпетентність

21 Квітня 18:00
Без права на помилку через некомпетентність

Нещодавно у Дніпрі пройшов тренінг на тему “Медіакомпетентність як відповідь сучасним інформаційним загрозам”. Його актуальність годі наголошувати, адже нині українцям, як ніколи, на часі вміти розбиратися, розуміти і впізнавати де ними маніпулюють, де виховують ненависть, де спонукають до комусь потрібних дій, а де є об’єктивний фактаж події. Для цього необхідно розуміти, що таке мова ворожнечі, де і чому використовується дегуманізація і які наслідки це може спричинити. Таке усвідомлення необхідно як аудиторії ЗМІ, так і власне журналістам, щоб не розпалювати неіснуючі конфлікти через власну некомпетентність.

Отже, у висвітленні будь-якої проблеми, яка стосується держави, у журналіста виникає дилема самоусвідомлення: “я - громадянин і дію в інтересах держави” чи “я - журналіст і дію в рамках журналістських стандартів”?

"Безпека держави важливіше за свободу ЗМІ"

VS

"Міркування нацбезпеки - не привід звужувати свободу слова та ЗМІ"

"Журналісти завжди мають насамперед викривати зловживання та недоліки влади"

VS

"Під час війни критика влади грає на руку ворогу"

"Співробітництво з російськими журналістами неможливе і небезпечне під час війни з РФ"

VS

"Діалог та співробітництво з російськими журналістами необхідні"

"Журналісти мають дбати про підтримку позитивного образу наших військовиx”

VS

"Журналіст повинен повідомляти факти навіть якщо вони псують імідж військових"

Ці та інші дилеми неодноразово виникали і продовжують виникати у працівників ЗМІ, особливо у останні 5 років.

Якщо журналіст доносить інформацію методами, які йдуть у розріз зі стандартами - він має називатися медійником, а не журналістом, у той же час новина чи стаття починає носити характер агітації чи пропаганди. Навіть якщо пропаганда здається ненав’язливою і робиться ненавмисно - це не виправдовую порушення журналістських стандартів.

Останнім часом українці у своїх висловлюваннях використовують дегуманізацію, що є психосоціальним процесом, який вивільняє людину від слідування нормативним морально-етичним законам і таким чином дозволяє особам брати участь в діях, що свідомо спрямовані на спричинення шкоди іншим людям.

В такому випадку використовуються недолюдські епітети на кшталт “нецивілізовані дикуни”, “примітивні”; навішується біологічні, зоологічні та медичні ярлики “мавпи”, “таргани”, “черв’яки”, “пухлина”, “мікроби”, " біомаса", “вата”, а також використовуються такі ярлики як “демони”, “монстри”

Зокрема можуть використовуватися категорії груп, що порушуються базові соціальні норми: «вбивці», «терористи», «психопати», або політичні ярлики  - «нацисти», «фашисти» тощо.

Подібний дегуманізаційний дискурс у медіа щодо певної групи людей (за етнічною, релігійною ознакою, місцем проживання тощо) веде до широкомасштабного насильства.

До насильства також призводять стереотипи - стійкі думки, переконання стосовно певних типів (видів, груп) людей чи способів вчинення дії. Всі людини мають певні стереотипи, проте не всі розуміють до яких наслідків вони можуть призвести.

«Стереотип - через те, що він народжується не зі знання, а з емоцій - дуже небезпечний. Він перешкоджає нам по-справжньому дійти до людини, по-справжньому зрозуміти її - з такого погляду він є дуже поширеним злом. Я постійно з ним стикаюся, оскільки моя робота міжкультурна, і я вбачаю свою письменницьку місію, якщо тут можна вжити це означення, в спробі подолання стереотипів, пробивання крізь стереотипи. Однак я побоююсь того, що все, а особливо засоби масової інформації, працює у зворотному напрямі: закріплювання, утверджування стереотипів. І боротьба, особливо з телебаченням, за допомогою писаного тексту - нерівна. Але передавання правди про інші культури, інші людські типи та їхні мотивації - необхідне. Весь гуманізм нашого писання лежить якраз у зусиллі передати справжній образ світу, а не колекції стереотипів - це одне із завдань літератури, мистецтва, культури загалом», - Рішард Капусцінський "Автопортрет репортера".

Використання стереотипів призводять до виникнення мови ворожнечі - некоректні висловлювання на адресу етнічних, конфесійних чи певних соціальних груп як спільнот і на адресу конкретних людей як представників цих спільнот. В свою чергу, наслідком використання мови ворожнечі може бути злочин на ґрунті ненависті.

Мова ворожнечі може бути м’якою і завуальованою, використовуватися ненавмисно і нечасто, та не знімає відповідальності з того, хто її використовує.

Як свідчить етичний кодекс українського журналіста:

“Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу”.

Переселенці з окупованих територій України нерідко піддавалися дискримінації саме через висловлювання ЗМІ, подачу негативних матеріалів з узагальненими заголовками і назвами ВНО, через неповноту викладення матеріалу. В результаті безліч переселенців стикнулися з проблемою працевлаштування і загальною агресією з боку оточення.

Часто такі випадки є некомпетентністю журналістів. Проте громадянам України варто пам’ятати, що не всі ЗМІ є незалежними і що бувають випадки, коли під соусом новин нам нам нав’язують думку, яка потрібна олігархам - власникам телеканалів, які також є і друкованими та інтернет-виданнями.

 

 

Телеканал

Кінцевий власник

«Україна»

Рінат Ахметов

1+1

Ігор Коломойський

Інтер

Дмитро Фірташ

ICTV, СТБ

Віктор Пінчук

5 канал

Петро Порошенко

«Еспресо-ТВ»

Іван Жеваго

Канал 24

Андрій Садовий

112

Віктор Медведчук

NEWSONE

Віктор Медведчук

ZIK

Петро Димінський

Українці переживають складні часи, і часто не мають права на помилку у своїх переконання через некомпетентність. Варто аналізувати факти, критично мислити і не робити передчасні висновки. В свою чергу, журналістам необхідно фільтрувати свої матеріали від стереотипів, подача має бути конструктивною. Ми всі відповідальні за долю нашої країни, тож мінімізуємо емоції і вмикаємо логіку.

Стаття підготовлена за матеріалами Максима Буткевича та Ірини Брунової-Калісецької.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Історія про те, як я вкрав

Коли мене серйозно питають чи крав я хоч щось у своєму житті, я не поспішаю відповідати, бо точно знаю, що крав у дитинстві. Зараз важко згадати що, але один випадок я пам'ятаю...Це було 19 років тому...
Важко осягнути наскільки ми втратили зв'язок зі своїм минулим. Не кажучи вже про те, скільки нам необхідно часу на відновлення своєї ж ідентичності та культури. Гортаючи сторінки "Моїх споминів п...
Ойойой! Вони образили Україну і весь народ!Вони не віддали честь Президенту(!!!)Ооо! Наші герої! Скрутили дулю клоуну!Я промовчу про честь. Бо тут окрім посміятися не виходить. Честь можна мати, або н...
Потенційна реабілітація Росії в очах євробюрократії висить над нами уже кілька років. В цьому немає нічого дивного, адже Росія має набагато більший вплив у Європі, ніж Україна. Цей вплив напрацьовував...