App Store Google Play

Наші Судети

16 Березня 10:30
Наші Судети

Сьогодні, за п'ять років після анексії Криму, можна з упевненістю констатувати, що аналогія із 1938 роком, з гітлерівською анексією чеських Судет, була найточнішою. І не тільки через приголомшливу схожість дій і логіки двох фюрерів – Адольфа Гітлера і Володимира Путіна, але, перш за все, через реакцію на їхні дії, міжнародну та українську.

Міжнародні гаранти нашого суверенітету і територіальної цілісності просто обдурили нас, як 80 років тому Велика Британія і Франція обдурили Чехословаччину. Але чому? А тому, що, по-перше, не хотіли зв'язуватися з агресором, а по-друге, існувала прихована, не висловлювана вголос думка, що агресор бере своє, «рідне».

І справді. Більшість населення Судет становили етнічні німці. Зараз ми, звичайно, назвали б їх австрійцями, однак на момент анексії Судет сама Австрія вже була звичайною провінцією Рейху. Більш того, на території Судет 1918 року був оголошений австрійський суверенітет – і приєднання території до Чехословаччини забезпечили війська цієї нової країни і договір в Сент-Жермені. Однак всі роки перебування Судет у складі Чехословаччини пронімецькі настрої в регіоні були дуже сильними, Судето-німецька партія отримувала підтримку більшості виборців.

Щодо Криму могли працювати все ті ж аргументи: перебування до 1954 року у складі РРФСР, більшість етнічних росіян, автономний статус і підтримка сил, які виступали за особливі відносини з Росією, а то і за приєднання до неї. Чим не Судети?

 

Судети, 1938 рік
 

Коли Чемберлен і Даладьє вирішили віддати їх Гітлеру, вони вірили, що фюрер на цьому заспокоїться. Що все німці тепер живуть в одній державі, так чого ще хотіти? І небезпека війни відвернена!

Апетитів Гітлера вони явно недооцінили. Але і за 75 років західні політики підійшли до Криму з Судетської лінійкою. Барак Обама не випадково постійно вимагав від Путіна не вторгатися на український материк – бо міг думати, що людожер обмежиться «сакральним» Кримом. Але апетит кремлівського фюрера, як і його попередника з Рейху, передбачувано ріс під час кривавої трапези. І те, що Третя Світова війна не почалася після Криму так швидко, як почалася Друга Світова війна, пояснюється дуже просто – наявністю у сторін ядерної зброї. Не було б її – все навколо вже б палахкотіло, міста Європи знову лежали б у руїнах, французи стримували б росіян на підступах до Парижу, російська авіація зрівняла б Солсбері з землею – нікого не цікавив би знаменитий шпиль його собору... А в загиблих Києві, Одесі, Дніпрі, Курську чи Брянську ридали б на могилах синів нещасні жінки.

Всього цього, на щастя цього разу поки не сталося. Однак ми перемістилися в епоху світової гібридної війни. І кінця їй не передбачається.

Але я не буду звинувачувати у всьому Захід. На українську реакцію по Криму теж варто звернути увагу. Вона була схожа на чехословацьку. Президент Едвард Бенеш, вимушений погодитися з Мюнхенською угодою, негайно пішов у відставку, тому що розумів, що почалися похорони створеної ним держави. Але всі інші залишилися брати участь в цих похоронах – і політики, і громадяни. І слухняно виконували всі вимоги щодо подальшого самознищення Чехословаччини – від федералізації до перетворення Чехії на німецький протекторат, а Словаччини – в маріонеткову державу. Ми сьогодні святкуємо 90-річчя проголошення Карпатської України, але забуваємо, що її недовге існування – прямий наслідок дезорганізації Чехословацької держави, наслідок Мюнхена.

Українці не кинулися захищати Крим так, як потім кинулися захищати материк – я маю на увазі і громадян, і саму державу. Ми просто спостерігали, як ґвалтують нашу країну – і тому, що не було сил, і тому, що було невисловлене переконання, що росіяни подавляться «сакральним» Кримом і відстануть від нас. Головною нашою метою тоді було вивести війська – вивести, а не ввести. І в цьому ми могли розраховувати на повне розуміння Заходу – того самого, «мюнхенського» Заходу.

 

За п'ять років ми все ще не хочемо сказати собі, що ж тоді сталося. Ми віримо, що можна розвиватися як ні в чому не бувало з відторгнутими територіями і невизначеними кордонами. Ми слухаємо ідіотів, які обіцяють «домовитися з Путіним» і запевняють, що варто нам почати жити краще і перемогти корупцію – і Крим з Донбасом самі повернуться, як в казці.

Ми не розуміємо, що стали державою-інвалідом. Інвалід теж живе, теж розвивається, але це інший розвиток, ніж у здорової людини. І інші зусилля, надлюдські. Якщо не вірите – запитайте у спортсменів-паралімпійців.

Якщо Україна хоче вижити, вона повинна стати такою країною-паралімпійцем. Країною нелюдських зусиль, країною-фортецею, країною національної солідарності, відторгнення агресора, повного розриву з ним. Країною, громадяни якої не працюють на ворога, співаки якої не кривляються в його нічних клубах, політики якої не мріють поцілувати руку людожера.

В іншому випадку нас рано чи пізно чекає доля довоєнної Чехословаччини. Ми перестанемо бути державою, а станемо протекторатом ворога. І в світових столицях зітхнуть полегшено – тому що помилково вирішать, що вже тепер з Кремлем можна буде домовитися.

LB.UA

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Ахметов, схоже, почав мститися дніпрянам за те, що вони насмілилася відстояти своє право більше його не кредитувати!Гадаю, всі зрозуміли про що йдеться…Декілька років поспіль цей представник ук...
Дарина ТВЕРДОХЛІБ

Не водіть дітей до цирку

На арені дресирувальник у гарному вбранні, яскраве світло софітів, голосна музика. А в кутку - наляканий лев, якому наживо вирвали кігті та спиляли ікла. Білосніжні голуби злітають&nbsp...
Дарина ТВЕРДОХЛІБ

І знову про мову

Українці без російської мови - третій сорт. Володіти лише українською, і не знати жодної іншої мови, бути німим. Єдина перспектива українців в такому випадку - бути прибиральниками, доглядальника...
Теперішня передвиборча кампанія в Україні - це дно, відстій, колупання у брудній білизні, розкол. А люди, яких я, наприклад, вважав цілком при здоровому ґлузді, під впливом потоків брехні, наклепів, в...