App Store Google Play

Мовне питання в Україні. Що опоненти не хочуть знати один про одного?

07.03.2019 10:00
Мовне питання в Україні. Що опоненти не хочуть знати один про одного?

Вивчав багато різних думок щодо нового мовного закону. Та й сама дискусія про статус української мови в Україні налічує не одне десятиліття. Більше того - вона перейшла вже у друге століття. Оскільки статус української мови в Українській Республіці та Українській Державі регулювався ще постановами за 1917–1918-ий роки. В 1919 це питання вирішувала уже УСРР. Давайте схематично уявімо собі двох опонентів по "мовному питанню". У нас є україномовна людина, яка виступає за "мовний закон" та захист української мови і у нас є російськомовний (або двомовний) прихильник двомовності/прихильник невтручання держави у мовну політику.

На мою думку ці двоє ніколи відверто не говорили між собою про свою мотивацію. Звичайно, ми в курсі, що вони уже кілька десятиліть приводять одне одному приблизно одні й ті самі аргументи. Не бачу сенсу їх приводити, бо вони широко представлені навіть у вашому фейсбуці.

Так от, ці люди постійно говорять про аргументи, натомість, замовчуючи РЕАЛЬНУ власну мотивацію, яка ховається за їхньою точкою зору у цьому диспуті.

Ось кілька речей, які треба зрозуміти:

1. Україна була колонією Росії

Відтак українська мова була травмована. У імперські часи - валуєвським циркуляром, у радянські - політикою русифікації. Незважаючи на "офіційний" статус української мови у республіці, незважаючи на величезну кількість книжок, що видавалися українською мовою та офіційні органи друку (газети, журнал "Перець", зокрема), у 90-ті роки ми припливли із фактичною відсутністю ураїномовної урабаністичної культури (за винятком Львова). Українська мова вважалася мовою "селюків". Жоден серйозний науковий чи технічний спеціаліст не міг будувати серйозну кар'єру на українській мові. До сьогодні у Росії та, навіть, Україні існують твердження про "меншовартість" української мови (мем про "русскоязычную челюсть).

2. Російська мова в Україні - не про Україну.

Простий аналіз російськомовної літератури про історію України поверне вас у части "Громадянської війни у Росії", боротьбу червоних та білих за Україну проти "петлюрівців". Якщо ви захочете ознайомитися із історією Української Народної Республіки, то вам доведеться працювати з україномовною літературою, оскільки російська мова вам надасть лише спогади Скоропадського, спогади одного із міністрів третього уряду Скоропадського. Все.

А чи знаєте ви, що до ліквідації Гетьманщини у XVIII столітті, в Україні існувала окрема від Росії правова система? Можливо ви здивуєтеся, але література, яка описує цю систему - україномовна. Не кажучи вже про те, що архіви тих судів при ліквідації Гетьманщини, переїхали у Москву і зараз доступ науковців до них, м'яко кажучи обмежений. Та ж сама ситуація із історіографічною спадщиною Голодомору чи УПА. Хоча, звісно, про "преступления бандеровцев" російськомовна література (у тому числі і геть не наукова) розповість без будь-якого дефіциту.

Усе це спонукає україномовного опонента закидати російськомовному про те, що російська мова в Україні - вона не про Україну, а про колоніальну Україну. Вона несе у собі колоніальні практики та постімперський синдром. І поки така ситуація не виправиться абсолютно природним способом (що заважає російськомовній літературі сісти за архіви засідань Української Центральної Ради, Генерального Секретаріату та урядів УНР часів Директорії?), то україномовний опонент не буде чути свого візаві.

3. Російська мова в Україні - зброя у руках російських агресорів.

Сподіваюся це не треба доводити. Відтак сучасна Росія робить своїм заручником нашого російськомовного українця. Навіть, якщо він цього не усвідомлює. Адже це через цю агресію, він чує від своїх опонентів "чому не державною!" та таке інше. Усі ці обставини у комплексі змушують україномовного захищатися від російської мови усіма можливостями. Це ці вуха стирчать за твердженнями, що "російську мову в Україні не утискують", "а українську мову ніхто не насаджує".

Натомість аргументи іншої сторони про якісь іноземні приклади Фінляндії, де дві державні мови (фінська та шведська, якою володіє десь 5% населення) чи Швейцарії, де 4 державні мови (німецька, французька, італійська та ретороманська) не сприймаються як серйозні. Чому?

Тому що ці приклади не вписуються у український травмований постколоніальний аспект. Бачите, справа у тому, що шведська мова у Фінляндії останні два століття не була зброєю Швеції проти Фінляндії. Навпаки, коли Фінляндія потрапила під вплив Росії, шведська мова виступила каталізатором гуртування ФІНСЬКОЇ інтелігенції, поки сама фінська мова не набула серйозної літературної ваги. Що ми знаємо про Фінляндію? Це шведськомовний Маннергейм рятував Фінляндію від червоної агресії у 1918-му та 1939-му. І йому в голову не приходило, що Фінляндія - це якийсь "шведський мір". Натомість і сама шведська корона не використовувала шведську мову у Фінляндії як привід відібрати у Фінляндії якісь Аландські острови чи нотами протесту, що якісь фінські "націоналісти" перейменували символ "спільної шведсько-фінської історії" - місто Гельсінгфорс у якесь фіновишиване Хельсінкі…І широковідомі казки про Мумі Троля шведськомовної фінки Туве Янсон - це не шведська, а саме ФІНСЬКА література.

Аналогічна ситуація і зі Швейцарською Конфедерацією, яка має свої історичні особливості створення і ніколи не зазнавала агресії Німеччини, Франції чи Італії із використанням мовного питання. Власне на полі іноземних аналогій тому ж нашому україномовному опоненту можна привести приклад…Канади. Не всієї, а її франкомовної частини - Квебеку. Жителі цієї провінції, квебекуа, довгий час не могли домогтися рівного представництва у органах влади Канади. Їх мова на державному рівні була другорядною. У 70-ті та 80-ті, коли квебекуа визнали окремим етносом, ситуація почала змінюватися і зараз, ви не повірите, у Квебеці, де 90% населення розмовляє французькою…де англомовні задля повноцінної інтеграції у життя Квебеку, мають знати французьку…У цій провінції діє спеціальний закон про захист французької мови. Такий "недемократичний" для нашого російськомовного опонента в Україні…

На мою думку, мовне питання в Україні буде меньш гострим, якщо опоненти просто візьмуть до уваги оці обставини. Якщо ж вони будуть закривати на них очі, то ми знову будемо свідками розмови двох людей, які проводять дискусію "шоб було" і поза спинами одне одного робити те, що вважають за потрібне, чекаючи на укорінення "своїх" політичних трендів в Україні і прикриватися відверто порожніми аргументами про "демократичність/недемократичність, надуманість/ненадуманість проблеми чи про дії політиків, які когось там зіштовхують лобами...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...
У Дніпрі й на цілій Січеславщині розгортається велика драма маленької людини Коломойського.Щоби сформувати прозелену більшість і залишитися головою облради чи перескочити у крісло голови адміністрації...