App Store Google Play

Як я побачив майбутнє України

17 Лютого 14:00
Як я побачив майбутнє України

"Що і як ти робиш нині, тим до тебе прийдешнє й пригорнеться".
Так казав вуйко Дезьо

Я стояв у черзі в аптеці. Переді мною біля каси старша жіночка щось вибирала, а за нею стояв хлопець. Провізорка щось пояснювала жіночці, пропонувала різні цінові варіанти. Вкотре жіночка зупинилась у виборі і почала розглядати в руках пакуночок, подумки зважуючи ціну, яку назвала аптекарка. І тут той хлопець спокійно сказав продавчині: "Порахуйте жінці цей препарат. Я заплачу". Ішлося про гривень сто п'ятдесят. 

Я часто зустрічаю таких молодих людей — хлопців і дівчат, чоловіків і жінок. Вони якісь типові, хоча й убрані по-різному: зручне надійне взуття, модні брюки (не обов'язково джинси) або спідниця, багатофункціональна куртка з капюшоном, і за плечима, майже завжди, маленький рюкзачок. І, я упевнений, у кишенях у них (хоча й не видно) по кілька сучасних ґаджетів. Коли вони збираються гуртом, то я жодного разу не бачив, щоб хтось із них курив на вулиці. Їхні зустрічі завжди веселі, але не гамірні, в них присутній ентузіазм, і ніколи не почуєш лайки у спілкуванні, хоча емоцій у ньому не бракує.

Заворожує мене в цих молодих людях одна, вигадана мною, інтегральна картинка: я чомусь переконаний, що коли якоїсь миті їм на телефон надійде відповідне повідомлення, то, повороживши кілька хвилин у своїх ґаджетах, вони наступного дня будуть із друзями на каві у Львові або з волонтерами в районі ООС, або ж вилетять з Борисполя на семінар у Кремнієвій долині по роботі, звіт про який розмістять десь в електронній хмарі в глобальній мережі тощо.

І це не метафора чи гіпербола. Діти моїх друзів і знайомих такі самі. Вони перемагають на конкурсах дизайнерів меблів у Відні, або іноді я читаю їхні враження про відвідини музеїв у Марокко чи про тепло ватри на полонині Ялівець у Карпатах.

Я часто потрапляв у згадане видіння. І одного разу до мене прийшло прозріння, яке трохи засмутило, але й утішило та заспокоїло. Заспокоїло, бо я зрозумів, що майбутня Україна буде зовсім не такою, образ якої я собі виплекав. Звідси й не гіркий смуток. Але це майбутнє буде не менш цікавим і гарним, ніж я собі уявляв, — звідси і втіха. Ці хлопці й дівчата "у курточках з рюкзачками" — феномен сучасної України: вони нові носії її пасіонарного простору, який позбувся локальності, а натомість доповнився мобільністю. Пасіонарний простір України завдяки їм може тепер локалізуватися і в Канаді, і в Австралії, і в Бразилії, і в будь-якій точці будь-якого континенту, а, розгорнувшись, доповнившись, потім знову локалізуватися в Чернівцях, Одесі, на Шацьких озерах чи на берегах Південного Бугу.

Про те, як закінчився розрахунок за ліки переді мною, я так і не довідався, бо звільнилася сусідня каса, і я перейшов до неї. Мабуть, зворушений побаченим і почутим, я не відразу пригадав, по що ж прийшов до аптеки. Але коли замість звичних "жовтих листочків" провізорка дала мені пакуночки гірчичників, що були схожі на одноразові пакетики чаю, я, ошелешений, знову пригадав свій образ майбутнього України і молодих хлопців і дівчат "у курточках із рюкзачками". 

Я йшов додому і мало не реготав, згадуючи, як перед цим тішився вдома, коли, переривши всю хату, знайшов шматок марлі, яку мав би підкласти під гірчичники. Пакетики з гірчичниками незвично шаруділи у мене в руках, і я навіч спостерігав, як разом із цими звуками розпадався образ мого "садочка вишневого коло хати". Та я ні за чим поки що не шкодував: шкодувати за минулим — то пусте заняття. За минулим треба не сумувати й не шкодувати, а дякувати за те, що воно було. Тоді-то нове майбутнє зможе підступитися до тебе. А інакше твоє майбутнє стане твоїм змученим минулим.

Життя знову мені підказало, що майбутнього не потрібно вигадувати. "Що і як ти робиш нині, тим до тебе прийдешнє й пригорнеться" — так казав вуйко Дезьо.

ZN.UA

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Ахметов, схоже, почав мститися дніпрянам за те, що вони насмілилася відстояти своє право більше його не кредитувати!Гадаю, всі зрозуміли про що йдеться…Декілька років поспіль цей представник ук...
Дарина ТВЕРДОХЛІБ

Не водіть дітей до цирку

На арені дресирувальник у гарному вбранні, яскраве світло софітів, голосна музика. А в кутку - наляканий лев, якому наживо вирвали кігті та спиляли ікла. Білосніжні голуби злітають&nbsp...
Дарина ТВЕРДОХЛІБ

І знову про мову

Українці без російської мови - третій сорт. Володіти лише українською, і не знати жодної іншої мови, бути німим. Єдина перспектива українців в такому випадку - бути прибиральниками, доглядальника...
Теперішня передвиборча кампанія в Україні - це дно, відстій, колупання у брудній білизні, розкол. А люди, яких я, наприклад, вважав цілком при здоровому ґлузді, під впливом потоків брехні, наклепів, в...