App Store Google Play

Сторіччя боротьби

13 Лютого 18:00
Сторіччя боротьби

"Український рух є для Росії більш небезпечний, ніж усі інші національні рухи, взяті разом… Мазепинське питання б'є Росію в саму основу їі великодержавності. Мазепинський рух намагається зруйнувати національну, культурну, політичну єдність русского народу, намагається зруйнувати великодержавність Росії. От де наша найбільша небезпека. Мазепинський рух росте. Мазепинство з своєї галицької бази розлазиться по цілій південній Росії. В Галичині готується небезпечний антирусский осередок, полум'я якого може перекинутись по всій Малоросії" - саме так у далекому 1911 російські шовіністи відреагували на початок активної діяльності українського товариства" Січові стрільці".

Відчуваючи подих великих змін, це товариство розпочало підготовку військово-спортивну підготовку та ідеологічне виховання молоді на українських землях Австро-Угорської імперії.

З початком Першої світової війни січовики стали основою для новоствореного легіону Українських січових стрільців. За час війни УСС зарекомендували себе як один з найкращих національних підрозділів у складі австро-угорської армії. В страшних боях Великої війни був загартований залізний дух січовиків та здобуто на той час безцінний бойових досвід. Історики відзначають, що станом на 1918 рік співвідношення галичан і наддніпрянців в полку становило приблизно 75 і 25%. Тому не дивно, що з початком Української Революції січові стрільці активно включилися в боротьбу за Українську державність на всій її території.

Варто зауважити, що командири УСС, як і самі бійці, ставили на перше місце свободу та самостійність українського народу, а вже після — політичні погляди керівництва держави. Січовики були чи не єдиним підрозділом, який протягом всього часу Визвольних змагань зберігав не тільки вірність Народові, а і свою боєздатність.

Січові стрільці брали участь і у боях на території тодішньої Катеринославської губернії. Зокрема, січовики протистояли більшовицьким силам під час боїв за Катеринослав. В нашому місті за збереження Української Держави поклали голови 14 вояків УСС, яких було поховано на нинішній Соборній площі неподалік від історичного музею імені Дмитра Яворницького.

За перші тижні після загибелі січових стрільців у Катеринославі було зібрано чималу суму на встановлення пам’ятного хреста біцям, але на жаль через чергову окупацію міста більшовиками пам’ятник так і не був встановлений. Встановлення хреста на честь бійців УСС сталося лише через сотню років – на День Соборності України у 2017 році. Це було зроблено за ініціативи місцевих істориків, громадських діячів та народного депутата Андрія Денисенка.

Окрім цього, під час урочистостей в 2017 році було також презентовано Марш Нової Армії – адаптований гімн Організації українських націоналістів, у свій час написаний одним із засновників ОУН Олесем Бабієм. Цей марш став офіційним маршем Збройних сил України та вперше прозвучав на Майдані Незалежності 24 серпня 2018 року.

Повернемося до подій часів Української Революції. Не дивлячись на те, що УСС успішно діяли на всій території України, вони не змогли стати «чарівною паличкою» українського війська та зупинити навалу окупантів як на заході, так і на сході. Станом на початок 1919 стало зрозуміло, що значна частина Армії УНР деморалізована і вести повномасштабну війну на декілька фронтів вона вже не в змозі. Одного полку відданих бійців УСС українському народу не вистачило, аби відстояти державність після низки поразок на геополітичній та військовій аренах. А два Зимові походи стали останніми звитягами українського народу у боротьбі за державність на початку XX століття. УСС разом з іншими підрозділами та частинами української армії були розпорошені не тільки по Україні, а і по всьому світу.

Після поразки Української Революції та окупації українських земель більшість бійців-січовиків повернулися на свою малу батьківщину – Галичину. Втім, повернулися вони туди вже у статусі інтернованих військовополонених. За шість років постійних походів січові стрільці неочікувано для себе зрозуміли, що вони стали чужими там, де раніше вважалися героями. Тож не дивно, що левова частина бійців УСС, в тому числі і їхній полковник Євген Коновалець не прийняли такий розклад і почали готувати підгрунтя для відновлення Української Самостійної Соборної Держави.

Тодішня військова та політична еліта чітко усвідомлювали, що той устрій світу, який постав після Першої світової, є лише бомбою сповільненої дії. Відтак, у 1920 році в Празі Коновалець разом із побратимами традиційно зібрав Стрілецьку раду, на якій було проголошено про створення Української військової організації. Головною метою УВО було продовження боротьби українців за власну державу. Сам же полковник зробив з минулих подій висновки, які назавжди змінили його бачення на розбудову національної держави. Ставши свідком раптового тріумфу і не менш раптового краху Української Республіки, командир УСС назавжди зрозумів ціну непідготовленості та обмеженості поглядів національної еліти.

“Українська військова організація свідома того, що не тільки її завданням, а і обов’язком є шукати собі союзників, і не сміє допустити до того, щоб грядучі події заскочили український нарід непідготованим, як мало місце в роках 1917-1918”, - писав в одному зі своїх листів полковник Коновалець.

Після свого утворення Українська військова організація почала налагоджувати контакти між колишніми вояками, політичними діячами, просвітянами, інтелігенцією Української Республіки, які не полишили надії і продовжували вірити в незалежність. За доволі короткий термін було налагоджено регулярні вишколи майбутніх вояків та командирів, які б мали стати основою нової армії, вибудовано плани та розпочато підготовку до повстання.

«Пам’ятаймо, що український нарід проголошував свою самостійність серед гарматних стрілів. Як довго ці стріли лунали, так довго існувала Українська Держава. Тільки зброєю можемо її воскресити. Хто чинить протилежно, той ворог народу і ворог УВО», - йшлося в документах Української військової організації.

Після декількох років нарощування м’язів та налагодження зв’язків, керівництво УВО та інших націоналістичних, молодіжних та студентських організацій утворили і єдиний український політичний провід – Організацію українських націоналістів. Не дивно, що місію керівництва ОУН було покладено на командира Українських січових стрільців полковника Євгена Коновальця.

Новостворена організація одразу потрапила в поле зору спецслужб СРСР, які давно займалися пошуком та ліквідацією провідників українського визвольного руху. Для більшовиків поява об’єднаного військово-політичного проводу українців загрожувала початком великого і кривавого повстання в Україні.

Не зважаючи на те, що ОУН найбільш активно вела свою діяльність на західних українських землях, Коновалець неодноразово наголошував на тому, що відновлення Української Держави має розпочатися на зі сходу. У міжвоєнний період Організація українських націоналістів розповсюдила свою мережу на території всієї сучасної України. Січеславщину (тодішню Дніпропетровську область) можна назвати чи не найголовнішим осередком діяльності ОУН, звідки здійснювалася координація дій націоналістів-підпільників на сході та півдні українських земель.

Про це розповідає і дослідник діяльності ОУН в Дніпропетровській області Павло Хобот. За його словами, в ХХ столітті тодішній Дніпропетровськ був координаційним центром підпілля ОУН, яке діяло від Кубані до Придністров’я. Зокрема в нашому місті діяло декілька десятків конспіративних квартир, а по всьому регіону прихильників ОУН налічувалося близько 5 тисяч. Відповідно, можна впевнено стверджувати, що Другу світову війну свідомі українці були готові не тільки зустріти зі зброєю в руках, а і використати для відродження самостійної держави.

На жаль, полковник Євген Коновалець не побачив початок активної фази нової боротьби за незалежність та проголошення Акту відновлення Української Держави у 1941 році. Першого провідника ОУН було вбито радянським агентом у 1938 році. Втім, це не зупинило послідовників Коновальця, які боролися і помирали за Україну протягом наступних 20 років.

Гарматні стріли Другої світової війни затихли. Разом з ними поступово почала затихати і визвольна війна українців. Радянська влада доклала величезних зусиль аби не тільки фізично знищити ОУН та УПА, а і стерти їх з пам’яті українського народу. Свою кампанію з ліквідації будь-яких згадок про боротьбу націоналістів за Українську Самостійно Соборону Державу комуністи  тріумфально завершили у 1959 році вбивством Степана Бандери, наступника Євгена Коновальця.

Після цього можна було вважати, що майже 40-річна боротьба за незалежність українцями була програна остаточно. Українські січові стрільці перетворилися на "петлюрівців" та "западенців", вояки ОУН-УПА стали "бандитами" та "терористами", а той, хто вважав інакше, одразу відправлявся в тюрму або в могилу. За 30 років в голови і душі значної частини українців вбили комплекс меншовартості та стерли з їхньої пам’яті все, що могло нагадати про їхню ідентичність та унікальність.

Проте, як в Україні, так і за кордоном, залишалися і ті, кому вдалося зберегти пам’ять про українських героїв. Завдяки цим людям та організаціям в серцях українців знову загорівся вогник поваги та любові до своєї країни. Саме завдяки цьому вогнику наразі ми успішно відстоюємо свою свободу від зазіхань одвічного ворога – імперської Росії. Все це – завдяки сторіччю боротьби і самопожертви наших предків. Не дарма у 1911 році росіяни писали, що український визвольний рух б'є Росію в саму основу їі великодержавності.

100 років боротьби викували залізну націю, яка не зважаючи на трагічні падіння, неодноразово відроджувалася з новими силами. І ті гарматні стріли, які лунають сьогодні на сході, з кожним днем все більше гартують міць нашого народу. 100-літня безперервна традиція державотворення обов’язково приведе до головної мети УСС, УНР, УВО, ОУН та УПА – до створення Української Самостійної Соборної Держави.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Ярема ГАЛАЙДА

Більше агресії!

Давно кажу: Біда українців - це, нав‘язана їм ззовні, оборонницька психологія. Ми типу такі миролюбні, такі добрі і тихі, що аж за край. І на чуже не зазіхаємо, і всіх ми поважаємо, і до всіх до...
Регулярно чую від мешканців нашого міста, що тут немає роботи. При цьому, від керівництва міської ради (та їхніх партнерів) постійно лунають скарги на те, що в місті нікому працювати — кляті лях...
Не можу спокійно заснути. З голови не йде розмова з таксистом...Йому безперестанно телефонує жіночка, яка волає в слухавку. Він пояснює: "Я с клиентом"... На третій дзвінок відповідь: "Дура, я зарабат...
Ярема ГАЛАЙДА

Легенда про павучка

Її пов‘язують з Робертом І Брюсом, королем Шотландії 1306 - 1329.І вона має два варіанти. Хоча суть в неї одна.Згідно з одним з варіантів, після ніщивної поразки при Дарлі у 1306 році Брюс відст...