Припускаю, що нам усім ближчим часом доведеться багато говорити на цю тему, тому хотілося б сказати вже й більш до цього не повертатись.
Я про вибори. Вірніше – про наше до них ставлення. Вірніше – про наше ставлення одне до одного. Я з повагою та інтересом ставлюсь до того, що робить Слава. Чекав на його рішення стосовно участі у виборах Він ділився своїми думками та сумнівами, кілька разів говорили з ним на цю тему. Надзвичайно неприємно було читати й слухати весь той потік образ та скепсису з приводу того, що «музикант не може бути політиком». Хоча сам музикант на той час жодних заяв не робив.
Ось тепер Святослав чітко про все сказав, проте незадоволених менше не стає. Складається печальне враження, що ми в принципі не готові нікого слухати. Складається враження, що ми самі себе, вже тепер, позбавляємо права вибору. Відповідно, ми готові вважати ворогом України кожного, хто сумнівається в нашому кандидатові. Себто, складається враження, що нами знову намагаються маніпулювати. Хотілося б вірити, що за останні п’ять років ми бодай трішки навчились мислити й аналізувати, і нам, для того, аби зробити свій вибір, не потрібні партійні методички.
Святослав зробив свій вибір і, мені здається, ми всі маємо більш ніж достатньо підстав цей вибір поважати. З тієї простої причини, що хто б не переміг на цих виборах, можна не сумніватись, чим буде надалі займатись Вакарчук – він буде працювати на Україну. Трішки пафосно, згоден, ну але ж ми всі тепер пафосні та безкомпромісні, час такий. А заява Святослава Вакарчука, як на мене, цілком логічна й аргументована. Все лише починається.
Автор: Сергій ЖАДАН
