App Store Google Play

Як за безцінь продавали та знищували українське військо

22.11.2018 18:00
Як за безцінь продавали та знищували українське військо

20 листопада 2018 року Київський науково-дослідний інститут судово-медичних експертиз опублікував результати проведення судової експертизи в рамках кримінального провадження №42014000000000322. Звіт дослідників представлено у вигляді інфографіки, яка охоплює процес систематичного знищення боєздатності Збройних сил України протягом 1991-2014 років. Результати, наведені у звіті, шокують як обсягами списаного військового майна, так і мізерними цінами, за якими збувалися українські танки та бойові літаки.

Комісія експертів проводить вивчення процесів знищення війська за наступними питаннями:
- організація та створення системи оборони держави, будівництво та розвиток ЗС України протягом 1991-2014 років;
- вилучення з бойового складу ЗС України озброєння, військової техніки та майна, правомірність прийняття рішень керівниками Міністерства оборони України щодо визначення надлишковими ОВТ з подальшою їх реалізацією;
- бюджетне забезпечення функціонування та утримання ЗС України, діяльність посадових осіб Міністерства оборони України та ЗС України щодо формування державного оборонного замовлення, здійснення розробок і закупівель ОВТ.

ЩО МИ МАЛИ НА ПОЧАТКУ?

Спадок від Радянського Союзу дістався нам дійсно колосальних розмірів. Станом на кінець 1991 року загальна чисельність особового складу становила понад 800 тисяч осіб; у бойовому складі було 6,5 тис. одиниць танків, 7,6 тис. одиниць броньованих машин, 1,4 тис. літаків, 350 кораблів, 1272 одиниці ядерні боєголовки міжконтинентальних балістичних ракет. Залишилися оперативнотактичні комплекси Р-300 з дальністю ураження до 300 км і тактичні комплекси «Точка» і «Точка-У» з дальністю стрільби 70 – 120 км. Вони могли нести тактичні ядерні заряди малої та середньої потужності. На озброєнні ВійськовоПовітряних Сил перебувало 44 стратегічні бомбардувальники (25 Ту-95МС і 19 Ту-160), які могли нести ядерну зброю.

Об’єктивно, що на той час така величезна армія не була потрібна Україні. До того ж, соціально-економічні негаразди унеможливлювали фінансування збройних сил. Відповідно, початок “великого розпродажу” української армії ще можна виправдати певними об’єктивними обставинами. Втім, не дивно, що згодом цей процес перетворився з вимушеної оптимізації на сплановану диверсію.

 

ПЕРШІ ДЕСЯТЬ РОКІВ

Як зазначають експерти, в період з 1991 по 2001 роки відбулася відмова від засобів тактичної ядерної зброї, створення умов для поступового системного зниження рівня боєздатності Збройних Сил України. В цей час Міністерством оборони встигли покерувати чотири особи: Костянтин Морозов (3 вересня 1991 – 4 жовтня 1993), Віталій Радецький (8 жовтня 1993 – 25 серпня 1994), Валерій Шмаров (10 жовтня 1994 – 8 липня 1996) та Олександр Кузьмук (11 липня 1996 – 24 жовтня 2001). Саме за часи правління цих міністрів відбулося різке зниження обороноздатності України, яке запустило незворотній процес руйнації армії.

 

ВЕЛИКИЙ РОЗПРОДАЖ

З 2001 року експерти зафіксували масове виведення зі строю та продаж тисяч одиниць військової техніки за заниженими цінами.

Так, станом на 2001 рік в ЗСУ нараховувалося 884 танків Т-64, мінімальна ринкова вартість яких в той час складала 1,97 мільйона гривень за одиницю. Втім з 12 листопада 2001 по 25 червня 2003 (Міністр оборони України — Володимир Шкідченко) 36 танків Т-64 було виведено зі складу ЗСУ та реалізовано лише по 142 тисячі гривень за одиницю, тобто приблизно в 13 разів дешевше, ніж ринкова ціна. Аналогічна ситуація з 198 од. танків Т-62, які були продані по 67 тис грн за одиницю при мінімальній ринковій ціні в 934 тис грн. В цей же час зі складу виведено 301 одиницю БМП-1, 208 з яких було реалізовано по 67 тисяч гривень при ринковій ціні в 2,5 млн грн/од. 86 бронетранспортерів БТР-60 продали по 53 тисячі замість 999 тис грн/од. Не оминув “великий розпродаж” і авіацію. З 24 списаних бойових літаків було реалізовано 12 одиниць по 1,5 мільйона за кожен. При цьому на міжнародному ринку їхня вартість сягала 140 мільйонів за одиницю. Таким чином, протягом 2001-2003 років Україна втратила більше 1000 одиниць бойової техніки.

 

На зміну Володимиру Шкідченку у 2003 році на пост Міністра оборони прийшов Євген Марчук, який займав цю посаду близько року. Втім, за його каденції обсяги реалізації та списання українського озброєння не знизилися. За цей час ЗСУ втратили:

- виведено зі складу 202 од. Т-62 (реалізовано 64 одиниці по 67 тисяч гривень);
- виведено зі складу 61 од. Т-55 (реалізовано 34 одиниці по 56 тисяч гривень при ринковій вартості у 1,1 млн грн);
- виведено зі складу 308 БМП-1 (реалізовано 263 одиниці по 67 тисяч при ринковій вартості у 2,47 млн грн);
- виведено зі складу 204 БТР-70 (реалізовано 186 одиниць по 31 тисячі гривень при ринковій вартості у 1 млн грн);
- виведено зі складу 302 БТР-60 (реалізовано 98 одиниць по 53 тисячі гривень при ринковій вартості у 991 тис грн);
- виведено зі складу 286 одиниць ЗРК та 286 одиниць ПЗРК;
- виведено зі складу 86 бойових літаків (реалізовано 12 одиниць по 1,2 мільйона при ринковій вартості у 139 млн грн).

За рік “менеджменту” Марчука в Міноборони протягом 2003-2004 років ЗСУ втратили майже 2 тисячі одиниць техніки.

Восени 2004 на посаду повертається Олександр Кузьмук, під керівництвом якого продовжувалося традиційний розпродаж техніки. За наступні півроку армія втратила:
- виведено зі складу 136 Т-62 ( реалізовано 26 одиниць по 67 тисяч гривень при ринковій вартості у 993 тис грн);
- виведено зі складу 431 БМП-1 (реалізовано 273 одиниці по 55 тисяч гривень при ринковій вартості у 2,4 мільйони гривень);
- виведено зі складу 30 БТР-80, які були продані по 48 тисяч гривень при ринковій вартості у 1 мільйон гривень;
- виведено зі складу 320 БТР-60 (реалізовано 86 одиниць по 30 тисяч гривень при ринковій вартості у 953 тис грн);
- виведено зі складу та продано 248 ПЗРК по 52 тисячі гривень;
- виведено зі складу та продано 96 бойових літаків по 1,8 мільйона гривень, ринкова ціна яких складала 139 мільйонів гривень;
- виведено і продано 18 гелікоптерів по 354 тисячі гривень, ринкова ціна яких складала мінімум 829 тисяч гривень за одиницю.

Таким чином, протягом вересня 2004 — лютого 2005 із ЗСУ було вилучено більше, ніж 1500 одиниць техніки.

 

 

 

 

Масштаби реалізації військової техніки лише протягом 2001-2005 років вражають своїм розмахом. Окрім цього, продаж техніки призводив не лише до оголення резервів та знищення матеріально-технічної бази, а і до економічних втрат, адже інфографіка звіту експертів свідчить про те, що заниження вартості танків, бронемащин, авіації та ЗРК відбувалося в десятикратних розмірах. Не виключен, що за керівництва наступних міністрів збут техніки відбувався вже за інерцією, втім від цього армія не зміцнювала свої позиції в плані боєздатності. До того ж, після Помаранчевої Революці головну роль в державі грав прем'єр-міністр і саме вони ставили свої підписи під розпорядженнями, згідно яких і відбувалося списання та продаж військового майна.

 

 

 

Загалом, з 2001 по 2013 рік в ЗСУ:
- кількість танків зменшилася з 6500 до 1436 при потребі у 3200 одиниць;
- кількість БМП/БТР зменшилася з 7599 до 1731 при потребі у 4500 одиниць;
- кількість ЗРК зменшилася з 2646 до 340 при потребі у 1430 одиниць;
- кількість бойових літаків зменшилася з 1380 до 158 при потребі у 460 одиниць.

При цьому, не зважаючи на зміну курсу гривні, середні ціни збуту були однаковими що у 2001 році, що у 2013. 

 

 

В звіті також публікуються ропорядження Кабінету Міністрів України, підписані Юлією Тимошенко та Миколою Азаровим, згідно яких і затверджувався перелік майна для списання та продажу.

 

 

НАСЛІДКИ

Динаміка розпродажу і ті ціни, за які це здійснювалося, може свідчити про те, що тодішнє керівництво держави свідомо йшло на ліквідацію Збройних сил України як того фактору, який може стримати агресію ворога. Апофеозом цього процесу стало призначення у 2012 році росіянина Павла Лебедєва на посаду Міністра оборони України. До слова, після втечі з України, він був присутній в Кремлі на зібранні з нагоди “прийняття” Криму до складу Росії.

Очевидно, що Російська Федерація знала про масштаби “великого розпродажу” української техніки, чим вдало скористалася навесні-влітку 2014 року. Всі ми пам’ятаємо як в ті буремні часи командування ледь знайшло декілька підрозділів з належною боєготовністю аби відправити їх на кордон із Кримом та в Луганську та Донецьку області. Саме через дефіцит важкої техніки ЗСУ не раз опинялися у скрутних ситуаціях на Донбасі та навіть зазнавали поразок (як приклад — відхід військ з району Дебальцеве)

Звіт експертної комісії лише зайвий раз підтвердив, що знищення Збройних сил України систематично тривало протягом 13 років. Відповідно, ту шкоду, яка була завдана армії в цей період, державі об’єктивно неможливо виправити протягом навіть декількох років. Таким чином, нам варто лише сподіватися, що ситуація не повториться, адже “народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром буде вимушений годувати чужу”.

 

 

 

 

 

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Моя президентська програма

Україна first!1) Реінтеграція підконтрольної частини Донбасу2) Міністерство окупованих територій займається питаннями моніторингу за дотриманням санкцій, підготовкою теоретичних засад майбутньої кримс...
Тема не нова, але я не перестаю дивуватися на кожному кроці, як все запущено з автоматизацією процесів в Україні. Як можна мати такий ресурс, такі світлі голови, які працюють на міжнародні компанії, і...
Реакція на 30% Зеленського мене лякає набагато більше, ніж самі 30%. Люди раптово відкрили для себе, що світ набагато ширший за Фейсбук чи Ютуб. Всі раптово забули в якій країні ми живемо і яке минуле...
Спостерігаючи за тим ідіотизмом, який відбувається серед виборців у Фейсбуці, дійшла до висновку, що українцям взагалі не потрібен президент. Їм потрібен лише дуже хороший психіатр. І тому напрошуєтьс...