App Store Google Play

Зелений тариф: імпульс для економіки чи дороге задоволення?

21.11.2018 18:00
Зелений тариф: імпульс для економіки чи дороге задоволення?

«Зелений тариф» в Україні мав стати імпульсом для розвитку альтернативної енергетики та зменшення витрат на такі енергоносії, як вугілля та газ. В провідних країнах світу також існують подібні державні ініціативи та програми. Втім, як показує практика, у стратегічному масштабі «зелений тариф» може призвести до підвищення витрат з державного бюджету на оплату енергії, виготовленої за цим тарифом і подальшого зростання собівартості такої електроенергії.

Згідно закону про електроенергетику, «зелений тариф» - це такий тариф, за яким оптовий ринок електричної енергії України зобов'язаний закуповувати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії. В ідеалі це має стимулювати громадян встановлювати у своїх домогосподарствах різноманітні «приватні електростанції» та отримувати за це прибуток.

Разом із цим, «зеленим тарифом» активно користуються і великі енергокомпанії, які протягом останнього часу масово інвестують у будівництво сонячних, вітрових електростанції з метою отримати прибуток за зазначеним тарифом.

За інформацією Державного агентства з питань енергоефективності, в альтернативну енергетику України протягом останніх трьох років інвестували понад мільярд євро.

«Позитивна динаміка встановлення нових потужностей у відновлюваній енергетиці свідчить, що ті законодавчі стимули, які розробляли уряд, парламент, Держенергоефективності та експерти, працюють. Так, за три роки у вітчизняні «зелені» проекти інвестовано понад 1,1 млрд євро», - зазначав влітку керівник агентства Сергій Савчук.

За розрахунками Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, виробництво енергії з твердих побутових відходів в Україні дасть змогу замістити до 1 мільярда кубометрів природного газу щорічно. Проте, скільки при цьому витрачатиметься на утримання «зеленого тарифу» - невідомо.

У той же час, за останні три роки держава заплатила електростанціям за «зеленим тарифом» 1,153 мільярда євро. Витрати держави на альтернативну енергетику становлять приблизно 1/10 вартості усієї електроенергії, виробленої в Україні. А частка відновлювальних джерел енергії у загальному електровиробництві країни сягає лише 1,35%. Таким чином, виплати по «зеленому тарифу» та інвестиції у розвиток знаходяться майже на одному рівні та не приносить прибутку енергетичному сектору України в короткостроковій перспективі.
Як зазначає журналіст та аналітик Ярослав Ярощук, «зелений» тариф це нормальна світова практика підтримки розвитку відновлювальної енергетики. Більшість країн світу, які сьогодні мають значну долю ВДЕ в енергетичному балансі країни підтримували виробників саме з допомогою «зеленого» тарифу. Однак, в останнє десятиліття ціни на обладнання суттєво зменшилися. Собівартість будівництва СЕС і ВЕС настільки зменшилася, що країни просто більше не можуть витрачати мільйони і мільярди на підтримку цієї галузі, тому майже всі країни світу відмовилися від нього і перейшли до системи аукціонів. Якщо в Україні виробникам електричної енергії з альтернативних джерел платять майже 5 грн (нові СЕС підключають по «зеленому» тарифу 15 євроцентів), то у світі виробники можуть продавати вироблену ними е/е у декілька разів дешевше. На сьогодні відновлювальна енергія залишається найдорожчою в Україні, тоді як у країнах, де діють аукціони, вона є ринковою.  

«У контексті України «зелений» тариф дуже часто використовується для штучного збагачення олігархів. До 2014 року монополістом на ринку сонячної електроенергії був Клюєв, тепер з’явилася монополія у виробництві вітрової електроенергії – холдинг Ахметова ДТЕК. Якщо «зелений» тариф буде збережений, найбагатший українець зможе користуватися в рази завищеним тарифом. Тим більше, що компанія планує у наступному році ввести в експлуатацію 1 ГВт потужності. Для прикладу, на сьогодні встановлена потужність вітрових електростанцій в Україні – 388 МВт. Фінансові вигоди від «зеленого» тарифу для компанії-виробника очевидні», - зауважує Ярощук.

Відповідно до цього, сьогодні йде дискусія про перехід України на систему аукціонів, де ціна визначатиметься на конкурентних засадах.

«Звичайно, знаючи як у нас проходять аукціони, тут також потрібно бути дуже обережними. Потрібно зробити прозору, конкурентну, незабюрократизовану систему на базі платформи Prozorro», - пише аналітик.

Окрім цього, Ярослав Ярощук підкреслює, що навіть із «зеленим» тарифом Україна дуже повільно розвиває відновлювальну енергетику. Інвестори не поспішають масово вкладати кошти у ВДЕ, оскільки є інші причини, не пов’язані із миттєвою фінансовою вигодою, а саме: складність підключення до мереж (найбільше опираються обленерго у Запорізькій та Луганській областях), складність з виділенням земельних ділянок, зарезервовані потужності, і звичайна корупція в правоохоронній сфері.

«Зелений тариф» - це вже минуле. З сучасними цінами на обладнання нормальні компанії успішно конкурують між собою на аукціонах. Єдиний сектор, де варто поки що зберегти державну підтримку – це домашні сонячні та вітрові електростанції потужністю до 30 кВт. Промислові СЕС та ВЕС мають будуватися лише після проведення аукціонів на потужності.  Вони мають забезпечити прозорі конкурентні умови визначення переможців, визначити ринкову ціну на е/е, зменшити тиск на покупців», - підсумовує аналітик.

Таким чином, в Україні складається парадоксальна ситуація: з одного боку держава нібито витрачає колосальні кошти на підтримку розвитку «зеленої» енергетики, а з іншого ці кошти осідають на рахунках великих енергетичних холдингів, які використовують бюджетні кошти задля отримання значних прибутків.

Звичайно, що у стратегічному плані розвиток «зеленої» енергетики необхідний для виживання і конкуренції в світовому контексті. Цьому зокрема сприяє те, що значна частина ТЕС Дніпропетровщини та України загалом перебувають у передсмертній агонії і припинять своє існування протягом найближчих двох десятиліть. Це призведе до дефіциту джерел енергії, які в ідеалі мають замінити саме сонячні, вітрові чи біогазові станції. Проте, очевидно, що для інвестицій в цю галузь потрібні сприятливі умови, які на сьогодні забезпечує саме «зелений тариф». Втім, як вже було зазначено, разом із зростанням кількості різноманітних зростають і бюджетні витрати на утримання виплат по «чистому тарифу» й таким чином держава рано чи пізно опиниться в тій ситуації, коли доведеться відмовитися від «зеленого тарифу».

Проте лоббі, яке вже створене в українській політиці та в енергетичній сфері не дозволить це зробити мінімум до 2030 року. Не виключено, що до того часу окрім великих компаній свої витрати окуплять і малі домогосподарства, які в подальшому будуть продавати в мережу енергію за ринковою ціною. Окрім цього, здешевлення обладнання для альтернативної енергетики мусить збалансувати її розвиток після скасування «зеленого тарифу».

Таким чином, якщо хтось з українців має намір встановити на даху свого будинку сонячні панелі, він має робити це протягом найближчих п’яти років. За цей час також має зрости і «промислове» будівництво подібних електростанцій на всій території України. Після чого в усіх цих суб’єктів буде 5-10 років для отримання доходів за «зеленим тарифом», а після його скасування – продаж енергії за ринковою ціною.

Скасування «зеленого тарифу» це лише питання часу та спроможності української економіки. Втім, разом із цим варто пам’ятати, що інвестиція в «зелену» енергетику це не інвестиція у виробництво, це – інвестиція у життя.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...