App Store Google Play

Дніпровський титан для російської «оборонки»

21.10.2018 14:00
Дніпровський титан для російської «оборонки»

Скоро вибори і ми знову будемо чути з одного боку про загрозу проросійського реваншу, з іншого – про досягнення у захисті національних інтересів. Втім, результати голосування по зняттю недоторканості із депутатів Новинського, Вілкула та Колєснікова швидко вказують на те, що можновладці насправді не сильно переймаються ймовірним реваншем. Та й зараз у пресі вибухають такі проблеми у захисті національних інтересів, що просто деморалізують суспільство.

Наприклад, чи знаєте ви що левова частина українського титану йде на експорт у Росію, де з неї виробляють високоточні та потужні машини війни? Дошкуляє і те, що титан постачається із регіону, який у 2014-му році зламав путінський план «новоросії».

Метал війни

Титан  дуже поважають військові інженери. Він трохи тяжчий, ніж алюміній і у багато разів міцніший за більшість з інших металів. Технологи роблять з нього деталі, що скріплюють фюзеляжі військових літаків у тих місцях де на них чиниться найбільший тиск. Так, наприклад, титан необхідний для виготовлення, ремонту та експлуатації нинішніх флагманів російських повітряно-космічних сил – літаків покоління «4+» Міг-35 та Су-35. А ці «пташки», до речі, зараз літають у Сирії.

 

Титан витримує величезні температури - тому з нього виготовляють конструкції та деталі авіакосмічних двигунів. Через антикорозійну стійкість військові суднобудівники титаном скріплюють корпуси крейсерів. Цілі серії російських та радянських підводних човнів мають вкриті титаном корпуси. Так, наприклад, субмарини класу «Акула», - найбільша у світі субмарина. Тяжкий ракетний крейсер постійно плаває під товщею океану аби нанести удар своїми атомними ракетами у будь-яку точку планети. І потім вже титан вшивають у броню танків та інших панцерників і в бронежилети для піхоти.

Титанова спайка Демуринського ГЗК та російських техномонстрів

Нещодавно журналісти встановили як титан із державного Вільногірського комбінату з відома українських політиків постачається до Росії. І це не єдина титанова доріжка із Дніпропетровської області до російської компанії ВСМПО—АВИСМА – найбільшого у світі виробника титану, який у свою чергу входить у концерн «Ростех». Цей державний монстр займається усією оборонкою Росії, - на нього працюють провідні у РФ радіоелектронні, машинобудівні та авіаційні заводи, включно із концерном «Калашніков».

Наш новий титановий слід тягнеться із Вовчанського титан-цирконієвого родовища (Васильківський район Дніпропетровської області), - одного із найпотужніших титанових родовищ СНД. Його розробляє Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат (ДГЗК), що знаходиться у тому ж Васильківському районі. За даними сервісу перевірки контрагентів Youcontrol, фактичним власником ДГЗК є російський мільярдер (89 місце у списку російського Forbs) – Михайло Шелков (див. Документ1). Той самий Шелков є директором уже відомої нам ВСМПО—АВИСМА. На сайті цієї компанії ГЗК разом із своїм керівником, Гулим Костянтином Олександровичем вказаний у списку афільованих із собою осіб (п. 55-56).

Що цікаво, Радою директорів ВСМПО—АВИСМА керує Сергій Чермезов. Він же значиться гендиректором уже відомого нам «Ростеха». Сам Чермезов, як відомо, служив із Путіним в КДБ у Східній Німеччині. Їх дружини були подругами. У 2007-му році Путін заснував «Ростех» і передав держмонстра у керування Чермезову. Колишній КДБіст зараз значиться під міжнародними санкціями як один із фундаторів державно-олігархічної путіноміки Росії.

Демуринський ГЗК постачає стратегічно важливу для російських генералів сировину до ВСМПО—АВИСМА через австрійську контору «Osttor Beteiligungs- und Handelsgesellschaft mbH». Що цікаво, це далеко не єдиний слід представника російської путіноміки - Шелкова в Україні. З ним пов’язані кілька компаній, що зареєстрованих у Дніпропетровській області. Наприклад, «Інвестагро», (див. Документ2), що займається вирощуванням зернових та технічних культур, зареєстрована у Васильківському районі, у селі Новоандріївка в будинку 24В по вулиці Гагаріна. Поряд на цим же вулиці у будинку 2А зареєстрований…наш ДГЗК (див. Документ1). «Совпадєніє? Не думаю!» - як казав класик.

Інша кампанія «Тай мінералс» (див. Документ 3) зареєстрована уже у Дніпрі і офіційно надає у оренду та лізинг певне устаткування. Що цікаво, у списку засновників і ДГЗК, і «Інвестагро» та й «Тай мінералс» фігурує Олександр Михайлович Сокіл. На цій людині може сходитися зв’язок між потоками титанової сировини у Росію з Вільногрірського ГЗК та Демурінського, бо цей же Олександр Михайлович Сокіл із 2006 по 2008-ий рік був мером Вільногірська.

Хохлам - ані титану, ані бабла!

Як бачимо, прямо зараз у Дніпропетровській області діє афілійований із російським ВПК капітал. Щорічно із ДГЗК відвантажується 15 тисяч тонн сировини чотирьох видів (ільменітовий, рутиловий, цирконієвий та дистенсіліманітовий концентрати), з яких уже у Росії добувають титаномісткі речовини. Як стверджує вікіпедія, титанова сировина з Вовчанського родовища, складає 30-40% продукції ВСМПО—АВИСМА! Скільки нашого титану міститься у російських ракетних двигунах, обшивках субмарин, корпусах човнів та фюзеляжах літаків знає хіба що Михайло Шелков та Сергій Чермезов. Втім шокує сам факт зв’язку українських ГЗК із російським військово-промисловим комплексом. І це на фоні стогонів про загрозу російського реваншу, необхідність поглибити санкції проти путінської економіки та панегіриків регіону, який у 2014-му році зламав хребта путінському проекту «новоросії».

І що цікаво, такі титанові «оборутки» виглядають абсолютним грабунком, оскільки ДГЗК ще кілька років тому міг постачати своїм замовникам (уявімо, наприклад, що ГЗК переключився б на інший ринок) не сировину, а уже готовий продукт. Справа у тому, що у Васильківському районі існувала Демуринська гірничо-збагачувальна фабрика. Вона давала робочі місця та перетворювала сировину в уже готовий продукт, який на ринку цінується набагато дорожче. Ці гроші осідали б в Україні.

Однак нашу сировину переробляють шелковсько-чермезовські заводи Росії, які і роблять повну касу із титану, бо Демуринська фабрика два місяці тому ліквідувалася. Серед її засновників невипадково фігурує знайомий нам Олександр Сокіл (див Документ 4). Ймовірно, що тут мала місце стандартна російська схема: збанкрутувати український стратегічний виробничий комплекс, а його сировину замкнути на собі. Ми постійно забуваємо, що Росія не хоче бачити хохлів із потужним ВПК.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Юрій Фоменко

Сільський автобус

Сільський автобус кінця 70-х.Дочекавшись обвітреного і запиленого, задимленого і замученого сільськими дорогами ЛАЗа, вмощувалися на твердих його кріслах, бажано біля вікна. Гойдало, гицало, раз-у-раз...
Максим Мірошниченко

Інтелектуальні пітекантропи

Сьогодні у Раді цілий шабаш інтелектуальних пітекантропів. Але мажоритарник Шахов, на мою скромну думку, - хедлайнер цієї туси. У його виступі проти ринку землі ми почули посилання на спартанського ца...
Осінь. Пожовклі листя лежать на землі, вологе повітря обгортає тебе настільки, що ти починаєш відчувати, як воно намагається пробратися до кісток. А тим часом через сіре небо пробивається сонце, щоб с...
Марія СОЛОМОНОВА

Гроші як токсичний елемент

Не завжди гроші – це лише гроші. Іноді вони перетворюють людину на токсичний елемент, який отруює великі території та чинить небезпеку державності країни........Ще зовсім недавно, у розпал перед...