App Store Google Play

Площа Нестора Махна: чи заслуговує видатний анархіст бути увічненим у топоніміці Дніпра?

01.10.2018 10:00
Площа Нестора Махна: чи заслуговує видатний анархіст бути увічненим у топоніміці Дніпра?

На хвилі декомунізації дніпряни багато сперечалися про те, які ж діячі історії, культури та політики заслуговують дати нові назви вулицям міста. Вшанувавши козаків та князів, ми пропустили більш значні для сучасної України і Січеславщини постаті, підмінивши їх ефемерними героями далекого минулого.

Не говорячи вже про відсутність в Дніпрі вулиці Бандери, внесок якого в українську незалежність протягом останніх років не викликає сумнівів вже ні в кого, ми стикаємося і з іншими проблемами: відсутності належного вшанування пам’яті тих, хто безпосередньо творив історію на теренах нашого краю. Можна нескінченно апелювати до того, що Дніпро - то не Львів і не Київ, своїх героїчних мешканців та діячів у нього менше, але це не скасовує того, що більшість вулиць у сучасному Дніпрі носять імена тих, хто до нашого міста мав опосередковане відношення, якщо взагалі якесь мав.

У цьому контексті часто піднімається питання постаті Нестора Махна. Чи гідний він того, щоб на його честь назвали у Дніпрі щось більше, ніж невиличку вулицю на Сонячному? Спробуємо розібратися у історичній статті.

Буремне Гуляйполе: ранні роки анархіста

Нестор Махно народився у Катеринославській губернії, в селі Гуляйполе (тепер - Запорізька область). Точно встановити день народження Нестора дозволяє метрична книга місцевої церкви - 26 жовтня (7 листопада) 1889 року. Він був молодшою дитиною у родині, якій жилося несолодко: батько Нестора Іван помер, коли молодшому синові не було і року. Мати Явдоха лишилася з п’ятьма синами. Однак незважаючи на скруту, Нестора віддали до школи: він згадував, що мати відправила його до школи у вісім років. Навчався хлопець добре, шкільні предмети йому давалися легко. “Зимою навчався, а літом наймався до багатих хуторян пасти вівці або телята. Під час молотьби ганяв у поміщиків в арбах волів, одержуючи за це по 25 копійок в день”, - згадував Махно.

До анархізму Нестор прийшов через соціал-демократію: у 1905 році він став прихильником соціал-демократичного руху, поширював їх матеріали та листівки. Однак вже у 1906 році Махно зрозумів, що жадає більш активних політичних дій і вступив до анархістської організації, що діяла у той час на Катеринославщині - “Спілку бідних хліборобів”. Це була організація, яку очолювали брати Олександр та Прокоп Семенюти, а також Вальдемар Антоні. На вступ Нестора до їх лав вплинуло те, що у вересні 1906 року вони пограбували багатого мешканця Гуляйполя. Молодого Махна новина про таке діяння вразила та захопила, зацікавило його, хто ж ті люди, що не лише скиглять, але й силою викорінюють нерівність?

Бойове анархістське хрещення самого Нестора відбулося вже у жовтні того року: він разом з іншими членами “Спілки” пограбував будинок Ісаака Брука, на якого колись працював.

Після цього юнак потрапив під нагляд поліції. Наприкінці 1906 року його звинуватили у тероризмі, однак слідству забракло доказів. Однак на цьому проблеми Нестора з законом не закінчилися.

Слід сказати, що на початку ХХ століття Гуляйполе було не просто селом - воно було центром не лише сільського господарства, але й промисловості. У ньому мешкало багато заможних селян, торговців та робітників, так само як і багато бідноти. Соціальна нерівність, характерна вцілому для українських земель тих часів, буяла і у Гуляйполі, провокуючи хвилю бандитизму. Стрілянини і бійки, так само як і пограбування, не надто дивували місцевих. Після однієї з таких стрілянин Махна затримали, хоча він і не був убивцею.

 

Облави на членів “Спілки” і інших гуляйпільских активістів влаштовували по всій території губернії. Так, частина членів були заарештовані у Нижньодніпровську у 1908 році. У новорічну ніч 1909 року Нестор Махно з товаришами спробували втекти з в’язниці, однак їх упіймали.

Справу анархістів розглядали вже у 1910 році. На суді молодий анархіст прямо заявив, що не був учасником розбійного угруповання - натомість, назвав свою діяльність революційною. Махна та ще чотирьох анархістів було засуджено до шибениці, однак його не стратили, а відправили до Москви - у Бутирську тюрму, де він провів 6 років.

Махно у визвільних змаганнях

У 1917 році Нестор, як і багато інших в’язнів, вийшов на свободу. Після Лютневої революції в’язнів звільняли масово: розпилювали кайдани і пропонували робити, що заманеться. На початку березня так сталося і з Махном: переночувавши останню ніч у Бутирці вже вільною людиною, він покинув тюрму, щоб долучитися до найближчої анархістської організації.

Кілька тижнів Нестор брав участь у мітингах та заходах лефортовської анархістської організації, але справжнім його бажанням було повернутися до рідного Гуляйполя і там провадити революційний рух. Він став ініціатором створення Селянської спілки, очолював місцеву раду робітничих та селянських депутатів, а також був керівником профспілки. Його активна політична діяльність у Гуляйполі зробила його своєрідним символом, а згодом Нестор перейшов до воєнної діяльності: за його ініціативою були створені селянські батальйони, які перешкоджали поверненню донських козаків з фронтів Першої світової війни, щоб вони не могли долучитися до сил генерала Каледіна.

Багато чого в українській історії могло б бути інакше, якби Центральна Рада та інші діячі об’єднали зусилля, однак, як відомо, центральний орган влади тогочасної України конфліктував з іншими учасниками українського визвольного руху - Миколою Міхновським, Нестором Махно… Наслідком розкоординованих дій стала зміна влади та австро-німецька окупація. У 1918 році Махно був вимушений покинути Україну, а коли повернувся до Гуляйполя, дізнався, що хату його матері було спалено, а брата, інваліда війни, розстріляно прихильниками гетьмана. Революціонер відповів радикально - створив відому “Чорну Гвардію” та розпочав війну проти іноземних окупантів та гетьманату.

Не був вдоволений політичним ладом Махно і після настання влади Директорії. Закономірно вважаючи її спадкоємицею Центральної Ради, а отже тих, хто запросив на територію України німецькі війська, Нестор продовжив боротьбу. У грудні 1918 року він зі своїм військом зайняв Катеринослав. Резиденцією анархістів стала легендарна “Асторія” - діючий готель на проспекті Яворницького. Однак місто було під контролем анархістів недовго, і вже 31 грудня вийшли з міста, перейшовши на лівий берег.

Зраджений більшовиками: боротьба проти всіх

Загони Махна воювали проти усіх основних сил того часу: військ УНР, загонів більшовиків та армії білогвардійців. У різний час махновці займали Катеринослав, Маріуполь, Нікополь, Бердянськ, Мелітополь та інші міста. Був укладений також мир з УНР, але сили Петлюри танули з кожним днем. Основним та найсильнішим ворогом ставала армія Денікіна, яку підтримували країни Антанти.

Через успіхи махновців у боротьбі з білими, до Махна звернулися більшовики, запропонувавши об’єднати зусилля. Сили армії Махна були значними, так само як і довіра місцевого населення, і більшовики планували використати це на свою користь. Однак вони були досить нещирими у своїх прагненнях до об’єднання: пропонуючи мир, вони проводили каральні операції серед населення України, якщо підозрювали селян у співчутті махновцям. Махно відповідав знищенням місцевих осередків червоноармійців та більшовицької влади.

 

Зрештою, восени 1920 року червоноармійцям все ж вдалося обернути затятого суперника на союзника: у жовтні Махно уклав з більшовиками угоду про спільні дії проти “білого” Врангеля. Махновські частини першими прорвалися за Сиваш, однак після прориву до Криму були оточені червоними, що вирішили, всупереч угоді, використати анархістів для форсованого наступу, а потім, знесилених, знищити.

Така стратегічна помилка дорого коштувала махновському руху. Він поступово втрачав позиції, здавав території і знекровлювався, проіснувавши у активному вигляді ще близько року. У серпні 1921 року Нестор, отримавши тяжке поранення обличчя, перетнув румунський кордон.

У еміграції Махно жив у Бухаресті, Варшаві, Данцигу, Парижі… Він не зрадив своїм анархістським переконанням і навіть у Франції друкувався у ідеологічних виданнях та продовжував підтримувати зв’язки з міжнародним анархістським рухом.

Нестор Іванович Махно помер у Парижі від сухот у 1934 році. Йому було 45 років. У своїй відомій праці “Русская революция на Украине” він писав: “Про одне лиш можу пошкодувати я, випускаючи цей нарис у світ: це те, що він виходить не в Україні і не українською мовою. Культурно український народ крок за кроком йде до повного визначення своєї індивідуальної своєрідності і це важливо. Але в тому, що я не можу видати свої записки мовою свого народу, вина не моя, а тих умов, в яких я знаходжусь”.

Нестор Махно був і залишається неоднозначною постаттю в українській історії, внесок і сторінки життя якого ще належить висвітлювати. Однак, як і сто років тому, він залишається улюбленцем українців, героєм пісень, історичних романів тощо. Тож парадоксально, що народний улюбленець, людина, на честь якої називають заклади і про яку знімають фільми за кордоном, у головному місті рідної Січеславщини заслужила лише маленьку вулицю в одному зі спальних районів, тоді як головні магістралі міста носять імена людей, що не мали на Дніпро навіть такого неоднозначного впливу.

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Про деолігархізацію

Як свідчать розмови суркова із бородаєм про ріната, заяви коломойського та й результати останніх, передостанніх...та в принципі будь-яких виборів, реальна модернізація України можлива лише після усуне...
Юрій Фоменко

Сільський автобус

Сільський автобус кінця 70-х.Дочекавшись обвітреного і запиленого, задимленого і замученого сільськими дорогами ЛАЗа, вмощувалися на твердих його кріслах, бажано біля вікна. Гойдало, гицало, раз-у-раз...
Максим Мірошниченко

Інтелектуальні пітекантропи

Сьогодні у Раді цілий шабаш інтелектуальних пітекантропів. Але мажоритарник Шахов, на мою скромну думку, - хедлайнер цієї туси. У його виступі проти ринку землі ми почули посилання на спартанського ца...
Осінь. Пожовклі листя лежать на землі, вологе повітря обгортає тебе настільки, що ти починаєш відчувати, як воно намагається пробратися до кісток. А тим часом через сіре небо пробивається сонце, щоб с...