App Store Google Play

Раска Педераска: про час і про себе...

21.09.2018 18:00
Раска Педераска: про час і про себе...

I have an unreal dream…

Я хочу забыть Россию. Не видеть в своей ленте запоребриковых новостей. Не знать, кто у них там очередной Главстерх. Не различать лоснящиеся хари расейских «светочей культуры». Не следить за курсом рубля и стоимостью барреля нефти.

Просто забыть…

Спрашивать «Кто это? А, из РФ…», и терять интерес к разговору. Удивленно поднимать брови, встретив обсуждение статьи на «Эхе» или «Дожде». Не смотреть трансляции митингов «несистемной оппозиции».

Я даже не хочу ржать с «дрели в космосе», «шпили-вили в Солсбери» и «пить паном Раси, уважать ее корова». Просто забыть.

Но я знаю, что этому не бывать. Даже когда Раска Педераска распадется на десяток бантустанов, которые начнут мочить друг друга из всего арсенала, оказавшегося на их территории. Когда из этих осколков недоимперии хлынут орды русскочелюстных, которые мусоля нас слюнями и соплями, будут рассказывать, как отважно они носили шарики в виде уточек, как громко кричали «позор», как доблестно снимали видео про разгон митингующих. И самое главное - как сильно они нам сочувствовали все эти годы.

Я все равно буду вспоминать Россию. Каждый год, 21 июля – в день, когда мы уехали из Донецка «на две недели». И каждый месяц, когда в полнолуние буду просыпаться от собственного крика и, пытаясь унять моторошно колотящееся сердце, слышать, как муж тихонько нашептывает: «Это просто кошмар… Все позади… Это просто сон». И когда, пролистывая телефонную книгу, буду каменеть при взгляде на номера, которые не в силах удалить, хотя по ним уже никто никогда не ответит.

Я буду помнить о РФ, проходя мимо Михайловского собора и стоя в Днепре перед знаком «Пески», насквозь прошитым раскаленным железом.

Мне не даст забыть о России мой собственный календарь с черно-красными датами: 13 марта, 21 апреля, 29 мая, 14 июня, 17 июля, 29 августа, 24 января, 10 февраля, 17 февраля. Чернявский, Рыбак, Кульчицкий, ИЛ-76, Боинг-777, Иловайск, «Восточный», Краматорск, Дебальцево…

Наверное, кто-то проклял меня, пожелав жить в эпоху больших перемен.

Что такое жизнь «после»? Это надевать вышиванку, как оберег, иррационально веря, что пока я в ней, ничего плохого со мной уже не случится. Это делить мир на «своих» и «чужих» не по географии, а по убеждениям. Пересматривать любимые комедии на украинском, потому что эта озвучка реально прикольнее. Вступить в FB-группу «Підлога країни», чтобы ржать с мокшанских ботов, которые через гугл-транслейт пытаются нам впарить «Насіння Семенченко» и «Почую Шкірного», і з задоволенням спостерігати, як їх женуть геть «статтєвими ганчірками».

Можливо, хтось благословив мене жити в епоху великих змін...

Життя «після» - це ввічливо пояснювати російськомовному, як від «Арсенальної» доїхати до Лаври. Бачити, що він розуміє одне слово з трьох, але продовжувати розмовляти українською, лагідно йому посміхаючись.

Захоплюватися Карпою і Роздобудько, резонувати з Жаданом, розчаровуватися у Дереші, цитувати Подерев’янського. Щиро дякувати кожному, хто виправляє твої помилки.

Підслухати розмову двох донеччанок, що роздивляються вишиванки на Андріївському узвозі: «Я хочу з льону, білим по білому. Але куплятиму не тут, а коли поїду до Тернополя».

Біля міланського Дуомо на питання двометрового красеня-карабінера з гордістю відповідати: «I’m from Ukraine». З подивом чути у відповідь: «O, Ukraine, I know...», і потім старанно вимовлене «Вітаю» з неповторним італійським акцентом.

Милуватися армією СВОЄЇ країни, що крокує Хрещатиком.

І в повний місяць засинати зі сподіванням, що кошмар більше не повернеться.

Site

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...