App Store Google Play

Час дорослішати

02.09.2018 18:00
Час дорослішати

Нам подобається бути дітьми, якими опікуються і від яких нічого не залежить. Дітьми, у яких казки зі щасливим кінцем. Тому нас змусять вирости війна і кризи

У дитячих казках усе завжди дуже просто. Котигорошко одним ударом булави зносить усі голови Змія Горинича. Принц одним ударом меча зносить всі голови дракона. Добро перемагає зло в останньому вирішальному поєдинку, і після цього добро торжествує навіки.

У дорослому житті так не виходить. Після останнього бою зло нізвідки з'являється знову. Та й взагалі незрозуміло, як класифікувати багатьох персонажів. Той, що переміг дракона раптом сам стає драконом. Прості рішення приносять ще більше страждань, а натовп кричить "більше вогню!" Незалежно від того, кого спалюють. Вчорашніх героїв зносять із п'єдесталу для того, щоб піднести на нього нових героїв, але ненадовго.

Дитячі казки погано підходять для опису дорослого життя. Краще підійде остання глава Фауста Гете — та, де народ бореться із морем, відвойовуючи свою землю. Робиться один насип, другий. Ставиться одна дамба, інша. Приходить море — і змиває половину зробленої роботи, а то і більше. Але щось залишається, і наступного дня люди знову виходять на роботу, як на битву, але починають уже з нової позиції, міцно відвойованої біля моря. Згодом земля, на якій можна жити, неухильно збільшується, незважаючи на те що постійно відбуваються відкати і деяку роботу доводиться робити тричі. "Лише той гідний життя і свободи, Хто щодня іде за них у бій", — сформулював Гете. Щодня, а не один вирішальний бій. Всі разом, зокрема і ти, а не принц за нас за всіх.

Наша дитячість проявляється у тому, що ми творимо кумирів. Нам хочеться бачити ідеальних героїв у політиці й спорті, ідеальних воїнів на фронті, ідеальні реформи в тилу. Наші герої мають бути бездоганними у всьому, і ми чекаємо вивірених політичних заяв від боксера, грамотних дипломатичних стратегій від лікаря, цілісної економічної програми від військового.

Наша дитячість проявляється в тому, що ми вважаємо за краще бачити світ у чорно-білих тонах. Ми ділимо всіх персонажів на добрих ельфів і злих орків, до того ж перехід можливий тільки з першої до другої категорії, але не назад. Тому ряди ельфів стрімко рідшають, посилюючи відчуття поразки. Один хибний крок — і герой вже ніколи не повернеться на бік світла.

Наша дитячість проявляється у тому, що ми мислимо про себе в категоріях "маленьких людей", від яких нічого не залежить. Прилетить добрий чарівник і зробить усім добре. Ми знову і знову шукаємо цього доброго чарівника серед чужих дядьків і тіток, але щоразу помиляємося і розчаровуємося, щоразу починаємо шукати знову — от тепер вже точно пощастить.

Наша дитячість проявляється в тому, що ми віримо в теорії змови, в існування потужних таємних сил, які керують світом — зокрема і нами, маленькими людьми. Набагато простіше уявляти світ не місцем для власної роботи, а полем битви всесвітнього уряду, олігархів і секретних служб, у руках яких доля людини — лише іграшка.

Наша дитячість проявляється в тому, що у нас завжди винен хтось інший. Це не я, він перший почав, а чому я? Зручно пояснювати, що у всьому винні люди нагорі, які придумали гасло "почни з себе" для того, щоб відвернути нашу увагу від своїх темних справ (до речі, це вони ж розбили лампочку в під'їзді і накидали сміття на дитячому майданчику). Але як вони там нагорі опинилися? Це не я, я тут ні до чого.

Наша дитячість проявляється в тому, що ми шукаємо прості відповіді на складні питання. А потім, виявивши неслушність цих простих відповідей, вважаємо, що нас обдурили. Ми шукаємо один правильний і швидкий спосіб все виправити, ніби в кінці задачника є правильні відповіді на всі завдання. Ми віримо, що зможемо зробити копіпаст чужого успішного досвіду — неважливо, що це було на іншому континенті або в іншу епоху.

Звідки в нас ця дитячість? Дорослість приходить із часом, а нашій країні всього 27 років, окрім того, ми встали на ноги і почали ходити лише п'ять років тому. Ми занадто давно були самостійними і занадто мало встигли в ХХ столітті, в нас дуже довго культивувалися недорослість, безвідповідальність і несамостійність. Це об'єктивна причина.

Але є і суб'єктивна. Нам подобається бути дітьми, якими опікуються і від яких нічого не залежить. Дітьми, у яких простий світ і казки зі щасливим кінцем. Тому нас змусять вирости війна і кризи — дитинство закінчується у той момент, коли потрібно брати відповідальність на себе. Якщо не за країну, то хоча б за своє життя, коли вам буде 80 у країні зі зруйнованою пенсійною системою (а це значить, рішення потрібно приймати сьогодні). Настав час дорослішати.

Новое Время

Теги: світ, країна

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Отже, як на мене, досить вже у розпачі заламувати руки і шукати винних у тому, що ПАРЄ так очікувано проголосувала за повернення Московії до участі в засіданнях.Поразка нашої дипломатії цілком законом...
Нема жодної відомої людини в нашій країні, яку українці не облили б брудом. Навіть дісталось Тарасу Григоровичу і Григорій Савичу.Шевченко – дівчат кохав. Сковорода – вино і сир любив, їзд...
Ярема ГАЛАЙДА

Більше агресії!

Давно кажу: Біда українців - це, нав‘язана їм ззовні, оборонницька психологія. Ми типу такі миролюбні, такі добрі і тихі, що аж за край. І на чуже не зазіхаємо, і всіх ми поважаємо, і до всіх до...
Регулярно чую від мешканців нашого міста, що тут немає роботи. При цьому, від керівництва міської ради (та їхніх партнерів) постійно лунають скарги на те, що в місті нікому працювати — кляті лях...