App Store Google Play

Грубість наше все. Як українці поводяться в кафе та транспорті

21.06.2018 14:00
Грубість наше все. Як українці поводяться в кафе та транспорті

Я би не хотіла працювати в сфері обслуговування. Знаєте, чому? Тому що ми, клієнти, страшні.

Всі свої негаразди, проблеми, комплекси, біди, переживання люди часто вихлюпують саме на касирів у супермаркетах, операціоністів у касах, кондукторів у транспорті і так далі. 

Роздратованість, грубість, незадоволеність, похмурість – наше все. Так, часто з обох боків. 

Мені, буває, теж дуже тяжко контролювати себе. Ні, не грублю, але періодично з великими труднощами вимикаю незадоволене обличчя. 

Десять років тому моя донька поїхала вчитися до Торонто. Пройшов десь рік, і я її запитала, що для неї було найскладнішим в чужій країні? Очікувала чого завгодно, але точно не тієї відповіді, яку миттєво почула.

- Знаєш, найтяжчим було посміхатися людям. У мене реально боліла щелепа. А потім пройшло. І тепер я навіть не уявляю, як можна не усміхатися?!

Я стараюсь бути приязною на вулицях, в магазинах і так далі. Так, саме стараюсь. Тому що на рівні базової навички у мене це не спрацьовує.

На касі в супермаркеті, куди я заходжу регулярно, є касирка. Вона – неймовірна, нетипова: інша. Спокійна, зосереджена, привітна, з хорошою, правильною мовою. У неї завжди гарний настрій і посмішка. І в комунікаціях вона богиня. Іноді мені хочеться туди зайти, щоб просто її побачити.

Знаєте, ну нічого ж особливого в тому спілкуванні касир-клієнт. Привіталися, уточнили кількість пакетів, розрахувалися, попрощалися. А я виходжу – і люблю весь світ. І посміхаюсь.

В банку, де обслуговуюсь, є операционістка. У нас з нею стосунки на хімічному рівні. Ми жартуємо про якісь буденні речі – мені смішно та комфортно. 

Я люблю заходити в маленький магазинчик Здорова їжа. Перше наше знайомство відбулося з моєї фрази: «Як?! У вас немає терміналу?! Але ж це зручно!»

- Та у нас практично всі розраховуються готівкою, і ми боїмося, що встановимо термінал - і намарно.

- Я наприклад, ваша потенційна клієнтка, але я не люблю готівку. Жаль…

Прийшла знову через тиждень. Мені від порога власник каже: «Термінал є! Все, як ви замовляли! – і посміхається».
Чи треба говорити, що я туди ходжу часто? 

Я люблю оцю персональну включеність у ставленні до мене, як до клієнтки. Я знаю, що принцип – поводь себе з оточуючими так, як хочеш, щоб вони поводились з тобою, – спрацьовує неодмінно. Якщо не з першого разу, то з десятого точно.

Любити людей – то досить складно. Але воно того варте. Бо ми, люди, можемо бути прекрасними. Правда ж? 

Facebook автора

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Припустимо, що 23 лютого 1918 року дійсно була створена Червона Армія, яка вдало громила німців та героїчно зупинила наступ на Петроград. Окей.Тоді, відштовхуючись від позиції радянського міфу, всім н...
1. Ініціатива із певним лобістським ресурсом, не широкою, але чітко вибудуваною промо-кампанією, без адміністративного ресурсу може отримати результат на найвищому рівні.2. Прихильників Січеславської...
Якщо Україна усьому світу щодня доводить про те, що росія агресор, росія окупувала Крим, а на Сході України війна з росією! То як можна відправити на Євробачння тих, хто їздить на гастролі розважати р...
Сьогодні в усьому світі відзначають День рідної мови. В Україні це питання є особливо актуальним, адже сотні років на наших землях викорінювали все українське.Кажуть, що до початку «братніх&raqu...