App Store Google Play

Вибори 2019. Що не так з Україною

15.06.2018 10:00
Вибори 2019. Що не так з Україною

На другий день мого перебування в Києві, зі мною зустрівся один з найкращих політичних аналітиків України. Він запитав, чиєю перемоги хочуть Сполучені Штати на наступних президентських виборах в Україні, запланованих на березень 2019. Я сказав йому, що у Сполучені Штатів немає фаворита. І не буде.

Мій співрозмовник був дуже незадоволений відповіддю. Чому б Заходу не вибрати когось, не інвестувати у свого кандидата $150-250 млн, і не привести його до перемоги? Так роблять і росіяни, і олігархи. Чому американці не роблять так раціонально? Інший експерт стверджував, що популярний кандидат може отримати президентське крісло всього за $40-50 млн. Хоча це також велика сума. Для порівняння, президентська виборча кампанія у Швеції коштує $12 млн, а в Німеччині - $90 млн. Ці суми включають в себе всі сторони.

Ми почали обговорювати українського олігарха Віктора Медведчука, якого вважають головним агентом Путіна в Україні. Він був одним із перших, проти кого США ввели санкції за окупацію Криму Росією 17 березня 2014 року. Але в Україні він живе, нічим не обмежений. Нібито щойно він навіть купив три телевізійні канали в Україні – 112, NewsOne і Zik – очевидно, для підготовки до президентських виборів. Ці канали спрямовані на популістський електорат. Зайве говорити, що ніхто не вважає, що Медведчук купив ці телеканали за власні гроші – за кошти Кремля. Український олігарх Дмитро Фірташ, як і раніше, володіє телеканалом «Інтер»: ми знаємо, що він свої гроші отримав від Газпрому і Газпромбанку.

Потім ми обговорили, хто стоїть за кандидатами. Простежується чітка картина: півдюжини українських олігархів, імовірно, фінансують до вісімнадцяти потенційних кандидатів у президенти. У серйозних олігархів – по три кандидати: один з них – улюбленець, один може перемогти, а один – технічний кандидат. Ситуацію добре ілюструє картина нічної гри в покер у заповненій димом кімнаті.

Ця розмова відображає українську реальність і що з нею не так. В ідеалі, Україні потрібно реалізувати три головні зміни, які допоможуть знизити ймовірність того, що президентські вибори будуть куплені.

Перша мета: зробити Україну парламентською республікою, тим самим обмеживши владу президента. Конституція України з поправками, внесеними у грудні 2004 року, більше схожа на клаптикову ковдру, яку поспішно зшивали – вона непослідовна. Розподіл повноважень між президентом і прем'єр-міністром завжди був нелогічним. У всіх країн ЄС, за винятком Франції, парламентські системи прозоріші і містять більше стримувань і противаг, ніж президентські. Українські олігархи готові викласти такі суми на кандидата у президенти, тому що їх очікує високий прибуток. Якщо у президента буде менше влади, кандидати будуть залучати менше фінансування.

По-друге, Україна зможе стати дієвою демократією, тільки якщо ефективно обмежить витрати на політичні кампанії. Зараз у виборах може перемогти тільки кандидат, якого підтримує хтось із олігархів. Чинні закони про фінансування виборів надто суворі: всі визнають, що їх не можна застосовувати, і Україна в жодному разі не дотримується верховенства права. Всі країни ЄС дотримуються строгих правил фінансування виборчих кампаній. У багатьох країнах дозволяють невеликі, але державні витрати: цих правил дотримуються. Дві найбільші статті витрат на кампанію – реклама на телебаченні і білбордах: українські НУО протягом багатьох років оцінюють їх. Таких обмежень можна досягти, якщо в країні хоча б мінімально дотримуються верховенства права. Сподіваюся, новий антикорупційний суд зможе змінити ситуацію.

Значно більша проблема полягає в безпосередній купівлі голосів. Один з моїх співрозмовників стверджував, що половина українського електорату голосує за гроші, а стандартна ціна одного голосу – $20. Отже, для того, щоб купити 15 млн голосів, потрібно витратити $300 млн.

І наостанок: без прозорості, жодні правила щодо фінансування виборів впровадити не можна. Україна вже змогла далеко просунутися в цьому напрямку: виявлені справжні власники банків. Далі потрібно зробити два важливі кроки: розкрити фактичних власників більшості телеканалів в Україні, а також провести відкритий і публічний аудит виборчих кампаній.

Нарешті, правоохоронні органи України повинні застосовувати державні закони щодо основних російських агентів і осіб, які підпадають під санкції. Вони не повинні бути власниками телеканалів і фінансувати президентські виборчі кампанії. Як узагалі Медведчука і Фірташа допустили до цієї гри? Будь-який кандидат, який фінансується Кремлем або однією з його довірених осіб, повинен бути негайно виключений зі списку кандидатів.

Аtlantic Сouncil

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...