App Store Google Play

Наша огидна реальність

22.03.2018 14:00
Наша огидна реальність

Прочитав новину про те, що бельгієць Бернар Віллем, який десять років тому заснував ферму у Львівській області та налагодив там виробництво сирів за французькими рецептами, планує продати свій бізнес, називаючи проект «невдалим експериментом».

Перші проблеми у нього почалися в момент запуску проекту – виявляється, в Україну не можна було імпортувати кіз. Другою перепоною стали проблеми з виділенням землі для випасу худоби та вирощування корму. З'ясувалося, що всі питання щодо землі вирішують місцеві бариги, з якими потрібно домовлятися. Паралельно з усіх боків посипалися прохання дати грошей туди, дати грошей сюди. Головний посил: «треба жити з громадою». Останньою краплею стало рішення місцевої ради віддати шматок сільгоспугідь під будівництво гранітного заводу. І Бернар Віллем резюмує, що так і не навчився жити і робити бізнес в Україні, тому що не хоче «домовлятися». Через корупцію сімейний бізнес, за його словами, тут приречений.

Скажете – винна влада села? Я так не думаю. Винні всі. Проблема в загальному перевернутому ставленні до обману та брехні. Обдурити когось вважається допустимим і цілком виправданим. Створити дурні маніпулятивні правила і пропонувати платне "прискорення", кошмарити підприємця, обдурити замовника, віджати проект і т.д. І це не через владу, як багато хто вважає, а через певний суспільний договір, в межах якого така модель відносин вважається допустимою. Договірняки, рішали, негласні правила. Тому іноземцям у нас важко, якщо не неможливо. Вони просто не розуміють ці збочені маркери.

Щодо перемог. Чесно – я останній, хто буде нівелювати реальні досягнення, називаючи біле – чорним. Але мені, як і будь-якій мислячій людині, просто набрид цей спектакль для біомаси, яка, як каша, розтеклася по містах і селах.

Я часто літаю і бачу, що іноземців Україна цікавить виключно в контексті можливості відкачування мізків і робочих рук. Ресторани і тополі привертають увагу в кращому разі нечисленних туристів, підприємці ж надають перевагу країнам зі зрозумілішими правилами гри. Тому випадок з бельгійцем (як і показові наїзди на ІТ-компанії і НП) – це ніяка не «зрада» на фоні «гучних перемог», а наша огидна протухла реальність.

Facebook автора

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...