App Store Google Play

Хвороби росту України

13.03.2018 18:00
Хвороби росту України

Якщо наші тексти будуть актуальні для наших онуків – значить, ми програли

Під час однієї з університетських лекцій мова зайшла про Парфьонова. Того самого, який «Намедни» і документальні фільми. Виявилося, що студенти його не знають. В той момент відчув себе динозавром. Без будь-якого жалю.

Вік аудиторії визначає наш набір ілюстрацій. Дискусію про рок і попсу для молодих українців немає сенсу оконтурювати за допомогою БГ і Кіркорова. В українських міленіалів свої герої – і в їх пантеоні все менше місця для жителів колишньої метрополії. Поки ми сперечаємося про межі «русского мира» – вони для себе їх вже знайшли, – пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

Україна емансипуєтся. І весь корпус текстів останніх чотирьох років присвячений пошуку країною самої себе. Ми кожен день придумуємо собі тисячолітні традиції. Перевинаходимо символи і естетику. Сперечаємося про культурне громадянство Цоя і Висоцького. Домовляємося про те, що таке Україна, і де вона закінчується.

Це природний процес. Через нього пройшли всі молоді нації. Бенедикт Андерсон визначає націю як уявну спільноту, і коли так, то ми якраз починаємо себе уявляти.

Всі наші суперечки – це лише хвороби росту. Вони перестануть бути актуальними в той момент, коли Україна стане Україною. У той момент, коли буде знайдено нову рівновагу. Коли ми пояснимо самим собі – самих себе.

Це станеться в той момент, коли все покоління нинішніх авторів стане неактуальним. Просто тому, що підуть у небуття ті дискусії, в яких ми ламаємо риторичні списи. Зрештою, який сенс в текстах, які обгрунтовують право Фінляндії на незалежність, якщо вона здобула її сто років тому?

Ми всі повинні втратити свою актуальність.Тією же мірою, якою застаріли німецькі публіцисти, що билися за падіння Берлінської стіни. Написане ними – доля архівістів та істориків. Які вивчають період холодної війни і захищають дисертації з історії боротьби за возз'єднання.

Ідеальне українське майбутнє – це те, в якому аналогічна доля уготована всім нам. В якому не залишиться місця для суперечок про суверенітет і незалежність. Про роль і місце державної мови і національної культури. В якому сама тема імперського реваншу буде викликати не роздратування, а подив. Через свою глибоку неактуальність.

Всі наші нинішні тексти – це суперечки про нас самих. Про те, де закінчуються «вони» і починаємося «ми». Про те, де проходить межа між Європою і «русским миром». Про те, чому Україна – не Росія. Питання не закрите, поки ми продовжуємо сперечатися.

Ми всі повинні канути в небуття. Втратити актуальність. Стати архівами. Якщо наші тексти будуть актуальні для наших онуків – значить, ми програли. Ідеальне майбутнє – це те, в якому наші тексти стануть набором трюїзмів. Очевидних і самі собою зрозумілих.

Наше забуття – найкращий критерій нашої перемоги.

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Після української заяви про розпуск лднр, м'яч недовго був на половині поля росіян. путін висунув і свою вимогу - імплементація "формули Штайнмаєра" в українське законодавство. Причому ці вимоги путін...
Ось і минуло свято 14 жовтня – день священний для кожного українського націоналіста. При чому незалежно від його релігійних, історичних чи будь-яких інших поглядів. Це свято, особливо у такий не...
Між іншим, альтернативи Мінському процесу варто шукати. Молдова, Грузія, Україна. Це - держави, на території яких є російські окупаційні війська. Їх об'єднує бажання деокупації власних територій. ПМР,...
Уявила собі той жах, який би відчули дніпряни, якщо б кремлівські терористи впритул наблизилися до нашого міста Дніпро.Звісно, наші військові зайняли б оборону, стягнувши до східного кордону міста воє...