App Store Google Play

Хочу жити у Січеславському краї: десять міфів про декомунізацію назви області

09.02.2018 18:00
Хочу жити у Січеславському краї: десять міфів про декомунізацію назви області

Після того як дніпровські активісти зініціювали перейменування Дніпропетровської області на Січеславську, зокрема, зареєстрували на сайті Президента відповідну петицію, що активно набирає голоси, у регіоні розгорілася активна дискусія, яку ж насправді назву має носити наша область. Жваве обговорення породило цілу низку маніпуляцій, міфів і страхів що активно примножуються.

Найпоширенішими відмовками, чому назву регіону не варто чіпати є такі: «ми так звикли, навіщо щось змінювати?», «не на часі», «мешканцям потрібно буде змінювати усі документи – це дуже дорого!», «Січеславщина – нове незрозуміле слово», «петиція не допоможе».

Тож невже ця процедура дійсно настільки проблемна та не варта уваги? Скільки насправді коштуватиме перейменування області? Дніпроград дослідив популярні міфи та спекуляції довкола вищезазначеної теми та дає відповіді на найпоширеніші закиди, що лунають на адресу декомунізаційної ініціативи.

  • Треба змінювати документи

Згідно з чинним законодавством, після перейменування області ніхто не мусить бігти до паспортного столу, щоб зробити відмітку про нову адресу.  

«Зміна назви вулиці не є зміною місця проживання. Тому всі необхідні зміни в документи можуть бути внесені тоді, коли це буде зручно їх власникові. Наприклад, по досягнення віку, коли в паспорт необхідно вклеїти нове фото, або під час зміни місця проживання», - пояснюють в Українському інституті національної пам’яті.

Заміни паспортів або паперових документів, що засвідчують власність на нерухомість, у зв'язку з перейменуванням регіону – жоден закон не вимагає. Усі документи зі старими назвами залишаються чинними. Тому всі необхідні зміни в документи можуть бути внесені тоді, коли це буде зручно їх власникові. Наприклад, коли людина захоче змінити місце проживання.

«Документи, що засвідчують власності на квартири, будинки, земельні ділянки, будь-яке інше майно, в яких зазначено старі назви, залишаються дійсними. Зміни в них необхідно буде вносити, тільки якщо власник захоче продати, подарувати або передати у спадок свою квартиру, будинок або інше майно. У такому разі в документах, які оформлятимуть на нового власника, вже буде зазначено нову назву», - зазначають експерти.

Єдине, кому треба буде внести зміни в статутні документи – це юридичні особи. Проте, відповідно до чинного законодавства, ця процедура для них є безкоштовною. Фізична особа-підприємець вноситиме зміни про свою адресу в Єдиному державному реєстрі, а це також безкоштовно.

Власникам автівок також немає чого хвилюватися. Перейменування вулиці не є зміною фактичного місця проживання, а тому й не є підставою для обов’язкової перереєстрації транспортного засобу і внесення змін до техпаспорта автомобіля. Його власник зможе зробити це, коли буде продавати або дарувати авто. На вартості процедури перереєстрації це не позначиться, жодних додаткових платежів не передбачено.

  • Перейменування це дорого

"Змінити назву області коштує купу грошей. Які, зрозуміло, краще роздати народу". Це неправда. Зміна назви регіону не вартує жодної копійки. На обласному рівні всі витрати зводяться до нових вказівників на в’їзді в область. Які в нас і так настільки старі, пошарпані та мають не перший шар фарби, що їх давно час замінити на нові.

  • До нової назви довго звикають

Прихильники збереження символів радянського режиму апелюють до того, що нові назви довго запам’ятовуються, а до старих всі звикли. Проте аби призвичаїтись до нових назв, потрібно не так вже й багато часу.

Більшість українців уже й не згадає, що Маріуполь мав назву Жданов, Алчевськ був Комунарськом, Луганськ – Ворошиловградом, а Зміїв на Харківщині був названий на честь чеського комуніста Готвальда. Ба більше, якщо їм запропонувати повернути оті старі всіма вже забуті тоталітарні назви, навряд вони погодяться. 

Сучасному пересічному дніпрянину вже звичними стали назви площі Героїв Майдану, вулиця Воскресенська, проспект Поля та багато інших топонімів. Нарешті самі дніпряни за два роки після виключення "-петровська" з назви міста у більшості випадків не згадують стару окупаційну назву.

  • Зміна назви не на часі, адже є більш актуальні проблеми

Ну так, спочатку, мовляв, треба виграти війну, а потім займатись перейменовуванням регіонів, хіба інших проблем немає? Цей аргумент використовується протягом усього часу існування незалежної України. Проте досвід країн Східної Європи та Балтії свідчить про інше: там, де декомунізація відбулась одразу після падіння тоталітарних режимів, значно нижчий рівень корупції, а ВВП на душу населення, навпаки, у кілька разів вищий.

До того ж, не провівши після здобуття незалежності декомунізацію, Україна законсервувала ностальгію за радянським минулим, притаманну чималій кількості її громадян. Найбільше ця ностальгія була поширена в Криму, Донецькій і Луганській областях – і це використала Росія, готуючи окупацію української території та сепаратистське повстання на Сході.

Окупація Криму та війна на Донбасі завдали Україні багатомільярдних збитків; країна втратила понад 20% економічного потенціалу. Натомість, в інших регіонах, де рівень прорадянських настроїв був меншим, агресорові не вдалося розгойдати ситуацію й створити передумови для введення військ.

Тож, можливо, якби ще 26 років тому в Україні пройшла декомунізація, сьогодні вона б врятувала нас від війни.

Загалом побудова нової України, яка неможлива без подолання спадщини тоталітарного минулого, і надає сенс нашій боротьбі. Черчиллю приписують фразу: «Якщо під час війни ми відмовимось від фінансування культури, то за що ми тоді воюємо?»

  • Область може лишитися Дніпропетровською

Ні, не може. Якщо назва підпадає під дію Закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки", вона має бути обов'язково змінена. Закон тут не передбачає жодних винятків. Ані збори громадськості, ані орган місцевого самоврядування не може своїм рішенням таку назву залишити. Це буде порушенням закону.

А відтак – відповідальність згідно з чинним законодавством до кримінальної (ст. 4361 Кримінального кодексу України).  Назва області має бути змінена, оскільки містить згадку про Григорія Петровського – одного з організаторів Голодомору та чільного діяча тоталітарного комуністичного режиму в Україні. У новій назві також не може бути пропаганди тоталітарних режимів або їх діячів.

  • Дніпровська область – єдина можлива назва

Деякі містяни переконані, що в Україні «традиційно» регіони називають за похідною від назви обласною центру, зокрема й поки ще Дніпропетровщина має називатися Дніпровською областю. Проте ми маємо дві області, які заперечують цю «традиційність», зокрема Закарпатську з центром в Ужгороді та Волинську – в Луцьку.

Прив'язка ж Дніпровської області до річки, яка простягається через 18 областей трьох країн виглядає, як просторікування, що не несе жодного сенсу: "край, де тече Дніпро". Але ж він тече багато де. Це, погодьтесь, далеко не те саме що Закарпаття, яке єдине знаходиться "за Карпатами". 

  • Січеславщина – вигадана назва

Найменування області Січеславською має багато вагомих причин та аргументів. Зокрема, несе за собою історичні аспекти. Дніпропетровщина - козацький край. Регіон наповнений чималою кількістю оборонних форпостів. Саме Січ була укріпленим осередком війська Запорізького. На території області існували усі головні козацькі Січі: Томаківська, Микитинська, Базавлуцька, Чортомлицька, Підпільненська. Територія області становила центр запорозьких вольностей. 

Багато хто з істориків, етнографів та краєзнавців погоджується з тим, що Січеслав видається ледве не ідеальною назвою для сучасного регіону з точки зору відображення історії. Найбільш славні події у цій місцині відбувалися саме за часів Запорізької Січі – з цим погодиться кожен, хто ще не дуже забув шкільний курс історії України.

«Першими про це подумали ще політики часів УНР, «Січеславщина» зустрічалася в багатьох документах в період з 1918 по 1926 роки. У період Української Революції 1917-1921 років назви «Січеслав» та «Січеславщина» стали неофіційними назвами сучасного Дніпра.  Цей топонім збережений й в багатьох творах української літератури. Також у часи Катеринослава цю назву використовували пронаціональні українські сили та інтелігенція. Тобто зі словом "січ" є певна тяглість часу минулого до майбутнього», - пояснив історик, кандидат історичних наук Олег Репан.

  • Дніпропетровщина – не туристичний регіон

Раніше райони Січеславщини розвивались як території видобутку  сировини, в той же час місто Дніпропетровськ завжди позиціонувалося як центр машинобудування. Ще якихось 30 років тому це було закрите для іноземців місто, в якому нікого не цікавив розвиток туризму та культури, однак зараз цей час настав. І потенціал для розвитку саме туристичного бізнесу в Дніпрі доволі потужний. На території нашо міста є славнозвісна Стара Самарь, де збереглися рештки старовинної фортеці. Поруч є Старий Кодак та Новий Кодак. Сучасний Новомосковськ - колишній паланковий центр вольності війська запорозького.

Розвивати туристичний потенціал міста взялося «Агенство розвитку Дніпра», зокрема директор агенства, економіст та історик Володимир Панченко переконаний, що назва Січеславський край або ж область найкраще відображає сутність, яка була характерною для території останні п'ятсот років.

«Лише шостий і сьомий пороги з усіх були на території нинішньої Запорізької області. Крім того, Січі на Хортиці в Запоріжжі не було взагалі!  Там розміщувався палац Вишневецького, який «розкрутили» в туристичному і ідеологічному сенсі в пізні радянські часи, фактично в період заглиблення Дніпропетровська в секретну космічну тематику і все більшого його закриття. Вже тепер  завдяки цьому туристичному об’єкту Запоріжжя приймає близько 150 тисяч туристів на рік. У Січеславському краї, якщо робити не тільки зміну назви , а і відродження усіх січей, та туристичних маршрутів до них, але  можна мати близько трьох мільйонів туристів щорічно тільки на цих об’єктах. Таким чином бюджет області поповнюватиметься щорічно не менше, ніж на 100 мільйонів гривень. Кожен  турист привозить з собою мінімум тисячу гривень, а то й три тисячі. А разом це мільярди гривень», - пояснив Панченко.

Тож ми маємо всі історичні підстави заявити, що Дніпропетровщина - козацький край з туристичним потенціалом.

  • Петиція до Президента не допоможе, адже зміни до Конституції приймає ВР

Так, зміни до Конституції приймає Верховна Рада, але голосуванню передує подання законопроекту про внесення змін до Конституції, яке може бути зроблено Президентом або 2/3 народних депутатів, тобто 300 народних депутатів. Далі за проект повинні проголосувати не менше 2/3 від конституційного складу Верховної Ради, потім рішення повинно бути підтверджене на Всеукраїнському референдумі.

Водночас петиція показує дійсно народну підтримку, адже аби проголосувати треба не лише залишити свої особисті дані, а й прости доволі не просту процедуру реєстрації.

  • 25 тисяч осіб вирішує долю 3,5 млн мешканців області

В нашій області проживає 3,5 млн осіб. Аби електронну петицію розглянули, її мають підписати 25 тисяч осіб. Деякі вважають, що така кількість голосів є недостатньою, аби виявити волевиявлення мешканців області.

«Думку населення презентує склад Верховної Ради, бо це законодавець, якого вибирає весь народ. І якщо набереться 2/3 депутатів, які проголосують – це і буде репрезентувати настрої населення України», - наголосив юрист, директор громадської організації «Правозахисна група «СІЧ» Дмитро Рева.

Тож можна з упевненістю сказати, що складність перейменування області люди свідомо перебільшують. Проте, коли у кожного українця духовне і патріотичне збагачення стане первинним, тоді буде покращення і матеріальне. Українці повинні виховуватись не на тотальній брехні і перекручень, не на іменах активних борців з Незалежністю України, а на правді, на справжній історії України.

Нагадаємо, відомий громадський діяч, казкар та співак Сашко Лірник підтримав ініціативу перейменування області на Січеславську, адже він переконаний, що українці мають золотий шанс закарбувати у назві цілої області пам’ять про героїчні часи Січі, що у майбутньому допоможе у розбудові української нації.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Я пам'ятаю цю країну іншою

Перші мої покупки я робив ще на гроші з Леніним. Батьки відправляли мене малого в сільський магазин із прадідом, ветераном Великої Вітчизняної (це вона зараз Друга Світова:). Точніше купував він, а я...
Ярина Желдак

Незалежність

Скільки у цих словах гордості і болю. Втрат і надбань. Пожертв і здобутків. Незалежність має кольори. Такі ж, як у сміливості, рішучості, віри, безмежної любові і вдячності. Незалежність - ц...
Я знаю, що серед наших читачів дуже багато щирих патріотичних українців, яким не байдуже майбутнє країни. Я також знаю, що далеко не всі з цих людей зараз зі зброєю на фронті (і на це є...
Нинішня російсько-українська доволі специфічна. Противники часіше бачуть одне одного в інтернеті, ніж в прицілі.Вперше я про це задумався, коли восени 2015-го влетів у окоп після дивного прильоту воро...