App Store Google Play

Випадок Крисіна. Який план дій?

27.12.2017 18:00
Випадок Крисіна. Який план дій?
Нещодавно нас шокували вироком організатору тітушок Юрію Крисіну.

Йому дали умовний термін – людині, котра була важливим співорганізатором терору проти Майдану і співучасником подій, що спричинили смерть журналіста В’ячеслава Веремія 18 лютого 2014 року. По суті, його злочини залишилися без покарання.

Це, на жаль, типова ситуація у будь-якій майданівській справі. Слідство, позбавлене продовж чотирьох років належної уваги з боку як начальства Генпрокуратури, так і перших осіб держави, просувається повільно і кволо. Звинувачені тікають, посадовці з системи МВС часів Януковича, котрих прокурори підозрюють у співучасті у злочинах проти Майдану, користуються захистом Арсена Авакова, міністра внутрішніх справ. Строки проходять, докази втрачаються.

Можна безкінечно описувати, що і як не зробили Петро Порошенко, Юрій Луценко, Арсен Аваков та інші очільники, але очевидно, що на них на нинішньому етапі уже годі розраховувати. На рівні парламенту допомога слідству на сьогодні також заблокована, попри всі зусилля. Але зараз варто думати про конструктив.

Сьогодні мені та нечисленним депутатам доводиться допомагати правоохоронцям лише у індивідуальному порядку. Натомість парламент, як інституція, сьогодні не бажає працювати на завдання покарання винних. Депутатську більшість, котра вже трохи забула події 2013-2014 років, потрібно «розбудити» запитом суспільства.

Небайдужим громадським активістам варто формувати свої власні структури для того, щоб вимагати від влади режиму максимального сприяння для розслідування, щоб допомагати слідству та попереджати втручання у його хід та відправлення правосуддя по майданівських справах.

Громадськості та зацікавленим парламентарям варто вийти за рамки простої ролі масовки на судових засіданнях, і вимагати від різних гілок влади адекватних дій.

Отже, яким мусить бути план?

1. Суди. Перш за все, треба мати чисту судову систему. Судити мають судді, котрі користуються довірою. Ідея створення спеціалізованого суду, котрий міг би займатися майданівськими справами, сьогодні виглядає вже не такою екзотичною – враховуючи, який ажіотаж створено навколо спецсудів у інших сферах. Громадськість має «фільтрувати» суддів, добиватися, щоб не було конфлікту інтересів, як у випадку судді Олега Лінника, котрий одночасно є потенційним підозрюваним через свої неправосудні рішення щодо учасників акцій Автомайдану у 2014-му, і при цьому виносить вирок злочинцю, що вбивав людей під час Майдану.

2. Слідство. Слідству потрібні адекватні слідчі і координація роботи. Координація має кілька вимірів. Перший – горизонтальний. Поліцію, СБУ та Генпрокуратуру слід об’єднати у єдиний механізм. Зараз, на жаль, почастішали випадки, коли представники з різних відомств гублять матеріали справ, повільно і не у повному обсязі передають їх одне одному, через що слідство зупиняється.

Необхідна і вертикальна координація. Конфлікти слідчих, що працюють «у полі», з начальством (наприклад, заступниками Генпрокурора) – це на сьогодні перманентна реальність. Звучать взаємні звинувачення у заангажованості та свідомому блокуванні роботи. Такі перешкоди слідству треба усувати якомога швидше, в тому числі і публічно.

3. Експертизи. Необхідно добитися, щоб було виділено належні ресурси на експертизи, а також таких умов, коли ці експертизи проводяться для слідства по Майдану у найкоротші строки.

Виконання цієї програми-мінімум дозволить у найближчий рік створити кілька прецедентів реального покарання посадовців, котрі стануть основою для десятків подібних вироків в подальшому.

Щоб «вибити» у посадовців виконання цієї програми, необхідна потужна широка аполітична громадська ініціатива, котра б тиснула на владу. Громадськість тут потрібна, щоб слідство по Майдану не зробили засобом для з’ясування політичних стосунків між собою політичні конкуренти, як це часто буває.

У такої ініціативи знайдеться багато союзників, в тому числі і  всередині політичних сил, котрі фактично своєю дією чи бездіяльністю гальмують слідство. Совість, на щастя, продали не усі політики, і ми їх знаємо.

Закликаю громадських активістів-правозахисників, адвокатів Небесної сотні, організації волонтерів, учасників війни, власне, усіх небайдужих – потрібно об’єднуватися і координуватися. 

Крім нас – тих,  хто пам’ятає свій обов’язок перед загиблими – в Україні добиватися покарання винних нікому. Крисін та його подільники мусять отримати по заслугам. Правосуддя мусить здійснитися.

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


В середині минулого тижня деякі справи та одне свято закинули мене у Дніпро. Тому вперше за останні 16 років я подивився на це місто поглядом киянина. Хоча киянин з мене відносний - тільки вийшов на П...
Нам вдовблювали 200 років, що Днєпрапєтровск - це російське місто, його збудували російські царі та зросійщені генсеки «і ваапщє - тут всєгда гаварілі па рускі».Але ми з вами у 2014-2015 р...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...
Дмитро Томчук

Про COVID-19 зсередини

Это мой очередной ежедневный лонгрид, но! На этот раз я очень прошу дочитать все до конца! Особенно людей который я люблю и уважаю и я знаю, что многим не хватает сил дочитать все до конца и они прост...