App Store Google Play

А тепер уже справді про мову

11 Вересня 10:20
А тепер уже справді про мову

Протягом останнього тижня мене так часто ставили через кому поруч із Тарасом Прохаськом, що я знову змушений вдаватися до пояснень очевидного (заняття, яке потроху починає визначати ледь не сенс мого існування – принаймні тут, на батьківщині).

Так-от. Попри високу для мене честь і велике задоволення стільки разів засвітитися поруч зі старим другом та чудовим письменником, я повинен наголосити, що не відповідаю за колонки, підписані «Тарас Прохасько». Натомість за колонки, підписані «Юрій Андрухович», я несу цілковиту відповідальність. Будь ласка, нічого не переплутайте і не зрозумійте мене навпаки. За Прохаська – Прохасько. За Андруховича – Андрухович. Ми не сіамські близнюки, не структура, не група, не ложа. Ми не працюємо над маніфестом чи партійною програмою. Відповідно, й колективної відповідальності за свої індивідуальні вчинки нести ми не можемо. Ми навіть «на кухнях» давненько вже не обговорювали тих проблем, які начебто аж так збульверсували всю ФБ-країну (насправді сотню-другу неспокійних і не дуже приємних людей).

Моя колонка під назвою «Эдіная краина» не була про мову. Мова виступила в ній лише маркером, лакмусом, проявником. Ішлося ж мені про – ну всі ж, безумовно, зрозуміли, тільки вдали нєпанятлівих! – ішлося мені про цілковитий брак чи принаймні катастрофічно низький рівень взаємного розуміння між мешканцями географічно віддалених реґіонів.

Тарас Прохасько, підтримуючи мене в годину особливо різких на мене атак, написав свою колонку – і вона якраз про мову. Тепер же я приєднаюся до теми, яку запропонував Тарас, і висловлю кілька власних міркувань. Іншими словами – проіншую Прохаськів текст, бо ж недарма Інший Тарас, Великий, заповідав усім нам: «Учітеся, брати мої, думайте, іншуйте!..»

Латинська мова знає доволі мудру приказку: esse quam videri. Як би це перекласти? Звичайно, аж так пружно і стисло, як в оригіналі, не вийде. Проте я спробую якнайточніше передати зміст. Esse quam videri – це щось наче «Будь, а не показуй зі себе». Не так роби вигляд і вдавай на публіку, як будь насправді тим, ким хочеш (повинен) бути.

Багато українців (із тих, кого Тарас Прохасько пропонує вважати росіянами), визначаючись, особливо останніми роками, з update’ом власної ідентичності (заняття, безумовно, важливе і корисне для кожного з нас), поставилися до набору ідентичнісних ознак як до своєрідного меню, з якого можна вибрати окремі пункти. Багато з них вибрали як безумовно свої синьо-жовту (а відтак і червоно-чорну) символіку, тризуб (особливо добре дивиться на футболках), гімн «Ще не вмерла» (особливо добре співається на стадіонах). Гаразд, усе чудово. Дякую, дорогі співвітчизники, you did it!

Трохи згодом переважна більшість із них у своєму патріотизмі пішла ще далі – і вибрала вишиванки. Як можна не радіти з цього приводу? І ми радіємо. Особисто я дуже з цього приводу радію.

Але це все поки що більшою мірою videri (показувати назовні). А мова – це esse (бути насправді). Тобто вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Не хочу впадати у притаманну моїм опонентам злостивість і писати на цьому місці «Вишиванкою ви просто відкупитеся». 

Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Згоден, психологічно це найскладніший пункт із усього нашого з вами меню. Через те я такий терплячий. Я ладен чекати на ваше визрівання сторіччями і не хочу влазити в жодні навколомовні срачі.

Тільки ж визрівайте таки помаленьку, робіть зусилля. Бо зусилля того варті – в мові-бо здобувається буття.

Тепер із приватного.

Моя дружина носить африканську зачіску з багатьма кісками – їй вона дуже пасує. Але коли минулого тижня в Берліні ми з нею виходили зі станції метро на славнозвісному мультикультурному Кройцберзі, де винаймали помешкання, мою дружину ледь не за руки ловили і щоразу зупиняли чорношкірі хлопці. Їх там десятки – й вони продають траву. І треба ж було бачити їхні витягнуті (sic!) зі здивування обличчя, коли моя дружина йшла собі повз них далі, ніякої трави не купуючи. Мабуть, їм ішлося про те саме, що й мені: якщо ти вже носиш цю зачіску (videre), то купуй, будь ласка, нашу траву і вживай її (esse). Будь нашою.

За великим рахунком ми з Тарасом Прохаськом (і тут на хвилинку ми знов опиняємося поруч) – ті самі продавці трави. І коли наші потенційні клієнти від неї відмовляються, ми стаємо трохи розгубленими. Хоч я й кричу їм услід: «Класна вишиванка!» Як отой африканець, що крикнув услід моїй дружині: «Nice rasta!»

І на цьому б усе, але не забути б.

У коментах так чи сяк дорікатимуть війною.

Утім, про неї колись найкраще сказав – і всі в нас це тисячу разів процитували – Черчилль. Це ж він начебто заявив щось у тому дусі, що «коли ми з огляду на війну врізаємо фінансування Британського музею, то скажіть мені, за який хрін ми тоді воюємо».

І якби в нас був нині який-небудь український Черчилль, то він мав би сказати аналогічно: «Якщо ми з огляду на війну повинні позакривати роти на підтримку рідної мови, то…»

Ну власне. За що?

ZBRUC



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...
Дмитро Томчук

В ожидании "халявы"

Есть у меня знакомый народный депутат из Днепра. До того, как стать нардепом, он был бизнесменом. Человек небедный. И , как многие люди этого круга, привыкший считать деньги до копейки. Это старая бух...