App Store Google Play

Мова та вибір

02.09.2017 18:00
Мова та вибір

Моє дитинство було російськомовним. Мене виховували російськомовні батьки та дідусь із бабусею. Російськомовне київське подвір'я. Російськомовна школа "імені Пушкіна".

Українська по-справжньому почалася для мене тільки в Могилянці. Мені спочатку було складно писати - пам'ятаю, що у 20 років свій бакалаврський диплом я писав спочатку російською, і лише потім перекладав, в мене був якийсь блок, неможливість нічого сформулювати українською.

Це була та порожнеча, з якої, як відомо, завжди народжується щось нове, щось інше. Мій прихід до української був пізнім.

Зараз я говорю українською на вулицях та у родині. На роботі - 50 на 50.

Пишу я тільки українською. Книжки, зокрема. Сподіваюся, що добре. Хоча може й ні. Хтось каже добре, хтось каже ні. Але це завжди гірко-солодкий процес. І робота над собою. Російською я майже не пишу.

Для мене українська - рідна, але вивчена. Сконструйована, але природна. Це та "друга природа", яка і є, як відомо, культурою, де ніколи не знаєш, де закінчується органічне, а де починається архітектонічне.

Мова - дім буття, так, - але жоден дім не росте сам собою з землі: його будують. Кожен дім - це співжиття з природою, але й виклик для неї. Люди - не тільки істоти, зрощені з буттям, як думав Гайдеґґер, але й істоти, яким доступне щось по той бік буття, як думав Левінас.

Моя українська - це вибір. Це не те, що було зі мною завжди. Але я сподіваюся, це те, що залишиться зі мною до кінця життя.

Я не думаю, що вся російська мова - це мова окупанта, я взагалі не прихильник радикальних формулювань, хоч інколи можу. Але я також не думаю, що "російськомовним туристам" і тим більше російськомовним патріотам (тут без лапок, бо таких людей справді багато, і вони роблять безліч чудових речей) так складно зробити мовний вибір, і говорити українською принаймні інколи. Це не аж таке складне завдання, повірте.

Є досвід тих, для кого українська увійшла під шкіру, зрослася з їхнім тілом, - я обожнюю слухати таких людей, насолоджуватися їхньою фонетикою та сонорикою. Це те, чого в мене ніколи не буде, бо в мене інший досвід.

Але досвід ніколи не є приреченістю. Ми люди і здатні вибирати. Навіть ідентичність. Навіть мову.

Наше минуле важливе, але ми завжди рухаємося від нього, а не до нього.

Сторінка автора

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...