App Store Google Play

Дніпро у пошуках самоідентифікації - в історії, символах, бізнесі

24.07.2017 14:00
Дніпро у пошуках самоідентифікації - в історії, символах, бізнесі

Економіст, директор «Агентства розвитку Дніпра» Володимир Панченко у другій частині інтерв'ю розповів про те, яким уявляє бренд Дніпра, про можливості міста в умовах децентралізації та про вплив місцевого уряду, університету та бізнесу на формування освітньої інфраструктури.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Дніпро здатне створювати інвестиційний мікроклімат європейського зразка

Яким має бути бренд Дніпра? Адже останнім часом часто критикують те, що місто завжди позиціонувалося саме як індустріальне.

Якщо Дніпро хоче заробляти великі гроші, то воно повинно бути містом нової індустрії четвертого рівня. Я індустріаліст, прихильник економічного націоналізму, і завжди ним був, тому я за індустріальний бренд, який показує шлях до майбутніх високих технологій.

Наразі статистика говорить, що щорічно відбувається відтік населення з міста у кількості 30 тисяч осіб. Все це незважаючи на приплив переселенців з Донбасу та з сільської місцевості. Тому у нас катастрофічна ситуація з іміджем міста, з можливістю для прогресивних особистостей займатися чимсь цікавим.

Який вихід з такої ситуації?

Треба ставати кращими, ніж інші. В умовах децентралізації можливості міста, а також області лише розширюються і збільшуються. Я думаю, так і буде. У міста є кошти, які мають вкладатися не лише в покращення доріг, медицини, а насамперед в освіту та інфраструктуру бізнесу. Хто сьогодні хоче купити нашого дніпровського юриста на зовнішньому ринку праці? Інша справа з інженером-робототехніком – його можна «продати» - тобто дати можливість створити підприємство, де такий спеціаліст буде працювати. Маючи таких спеціалістів, можна залучити до міста інвестора.

До речі, якщо говорити про залучення інвесторів до індустріального парку, то вони зацікавлені в перш за все в місцевих працівниках. Коли йдеться про Дніпро або Харків, інвестори переконані, що тут достатньо працівників з потенціалом, які можуть зрозуміти нові технології. Цього не можна сказати про працівників з країн Африки та Латинської Америки. Україна за доходами населення відноситься до країн третього світу, а за освітою – до країн другого світу. І це шанс, тому необхідно розвивати освітню та бізнес інфраструктури. Місто в змозі це зробити.

Мабуть, найбільш логічно було б змінювати систему освіти – зменшувати кількість незатребуваних професій, натомість відривати нові?

Звичайно, місто повинно впливати на це. Прийнято вважати, що ринок це регулює, але ж треба враховувати, що з дуже великим запізненням. Існує певна схема, яка діє й досі. Спочатку батьки віддають свою дитину після 11 класу до вишу, в якому вона навчається п’ять років, а потім ще працює декілька років. Мине мінімум десять років, перш ніж наступні батьки зроблять висновок з чуток, що не треба було віддавати на цю професію свою дитину. Таке спізнення, на жаль, традиційне для нерозвинутих країн.

У розвинутих країнах все дуже точково і пов’язано на спільних діях місцевого уряду, університету та бізнесу. Звичайно, людям треба пояснювати та підказувати, куди перспективніше віддати дитину. Професійним є створення пріоритетів розвитку, прогнозуючи майбутнє на 5-10 років, що дозволить робити замовлення на потрібні професії. Я не говорю про держзамовлення, в першу чергу, це бізнес-замовлення. Тому місто може впливати на ці процеси. Тим більше, що ХХІ століття називають століттям міст, які конкурують між собою. І що важливо, конкуренція ведеться за людей.

Найближчим часом ми будемо спостерігати цю війну за мізки, в тому числі за найкращих айтішників. Харків’яни все частіше поглядають на Дніпро, бо воно більш цікаве з точки зору ландшафту, можливої інфраструктури відпочинку.

 

Якщо висмоктати молодь з Дніпра – місто помре. Воно, до речі, помирає. Приклад такого вимираючого міста можна спостерігати в недавньому минулому в Детройті, Ліверпулі, Манчестері. Це ті випадки, коли зникає якась ключова галузь економіки, як от промислове виробництво. Зараз американські дослідники так говорять не лише про Дніпро, але й про Київ.

Яке місто України вирізняється власною самодостатністю?

Серед таких ми бачимо Львів. Саме тут еліта міста викристалізувалася у рух для вироблення стратегії наступних дій. Також можна назвати Одесу, хоча у неї немає такої стратегії як у Львові. Її перевага у вигідному геостратегічному положенні. В Одесі порт, який й надалі буде працювати, а у зв’язку з анексією Криму, наразі тут найбільший туристичний хаб. Одеситам вже варто думати, як вони будуть залучати туристів, коли Крим повернеться до України. Крим стане дуже дешевим, коли буде повернутий. Там будуть зовсім інші уявлення про те, як ведеться бізнес і одеським курортам буде непереливки.

Також варто назвати Київ, як безумовно забезпечене потенціалом розвитку. Існують такі прогнози, які правомірно застосовувати щодо Києва, коли у країні столиця стає єдиним містом, що по спражньому розвивається. Усе інше – глуха провінція.

Що треба Дніпру, аби стати культурним містом у європейському розумінні?

Не можна вважати культурними лише розважальні заходи, цього у нас достатньо. Молоді айтіншники, які емігрують з міста, говорять, що тут немає чого робити. У них є фінансові можливості, однак бракує простору, в якому можна себе реалізувати за межами роботи. Тому у Дніпрі може бути створена, як наприклад у Катовіце, спеціальна філармонія. В цій філармонії спеціальний зал та найкращі музиканти, яких запрошують за великі кошти. Таким є туристичний напрямок, тому люди приїздять на виступи симфонічного оркестру.

У світовому сенсі стати культурним містом можливо, але це дорого. Треба до цього прагнути. Я це сприймаю через призму бізнесу – як одну з точок розвитку для бізнесу, але орієнтованого на не на внутрішній ринок. Це, по-суті, експорт послуг. Сто євро коштує квиток на мюзикл «Cats», який йшов у Лондоні кожного дня протягом 35 років. Я відвідував його двічі – самостійно та з дочкою і обидва рази був у захваті.

Як можна переконати депутатів Дніпровської міськради змінити датування міста, адже лише вони можуть утвердити це рішення, якому наразі відверто опираються?

Більшість депутатів не хочуть вникати в дослідження або ж ідеологічно заангажовані. По-суті, сьогодні відбувається демонтаж імперського міфу. Я не пропоную відмовлятися від імперського періоду історії міста, я прагну уникнути політичних маніпуляцій щодо цього періоду. Якби наше місто справді перетворилося на третій імперський центр, як планувала Катерина ІІ, слідуючи за Москвою і Санкт-Петербургом, було б чудово. Однак місто почало розвиватися лише після земельної реформи 1861 року, коли жителів захопила «залізна» лихоманка. Звідси слідує, що місто не Катерининське, а Полівське, тобто за ім'ям Олександра Поля, котрий знайшов руду.

Що стосується передатування, то це є відновлення наукової справедливості і є абсолютно нормальним. Жити в якихось фантомних датах означає те ж саме, що поклонятись Григорію Петровському та розміщувати його пам’ятник при в’їзді в місто на центральному вокзалі.

Тобто потрібна самоідентифікація дніпрян не лише в міському, державному, але й світовому просторі – ось тоді ми будемо цікаві не лише інвесторам, а й світовому туризму, бо будемо варті уваги, прихильності та зацікавленості вкладати в нас, дніпрян, гроші, а це – наповнення місцевого бюджету, до чого прагне громада та місцева влада.

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Часом мені здається, що в нас все нормально. Працюють крамниці, кінотеатри крутять фільми від Marvel, по телебаченню показують комедійні шоу і все це видається таким буденним, таким спокійним, наче ні...
Не вміє з народом влада наша говорити. От як розучилась це за царя, так і не навчилась. Того, що дуже вумні, а потім дивуються; як же ж так сталося, що то революція яка, то на виборах прокотять... А в...
Максим Мірошниченко

Чому історія нічому не вчить

В ранній юності мене дуже дивували тонни книг і документальних фільмів про Распутіна. Тепер, коли я бачу шествіє якутського шамана по Сибіру, все стає на свої місця. Ти просто звичайний, наївний і чис...
Юрій Фоменко

Щеплення кавунам

Вересень 76-го. Пійманий на колгоспному баштані старшокласник, домовився з моїм товаришем, що той помститься сторожеві. Помста була організована без затримки!На ранок ми з ветеринарними шприцами зроби...