App Store Google Play

Адмінпослуги в Україні: коли все зміниться та хто у всьому винний?

12.07.2017 10:00
Адмінпослуги в Україні: коли все зміниться та хто у всьому винний?

Чому реформи не впроваджуються так швидко, як всім би хотілося? Коли нарешті життя стане кращим? Коли ми заживимо по-європейські? Коли припиниться бюрократія? Коли люди припинять бігати по державним установам, аби отримати папірець, обов'язковий для отримання іншого папірця?

Такими питаннями переймаються майже всі українці, адже держава вибудувала максимально недружню і критично заформалізовану структуру взаємин з громадянами. Кожного дня тисячі українців змушені стирчати в чергах, ходити із кабінету в кабінет, аби отримати якийсь документ, який вимагає держава.

Дніпроград неодноразово повідомляв, що почали проводитись електронні реформи, багато електронних послуг переводяться в онлайн режим. Провідні айтівці Дніпропетровщини створили волонтерський проект iGov, який має на меті спростити всі державні послуги і мінімізувати кількість зустрічей громадян з чиновниками.

Редактор Дніпроград скористалася декількома послугами від iGov і відчула всі переваги і недоліки порталу електронних послуг.

В першу чергу, якість надання послуг залежить від державної установи. Якщо центральний офіс Державної міграційної служби вже має необхідне устаткування для електронної черги, то ДМС у більш віддалених районах ще занурені у радянські традиції.

Паспортний стіл у Чечелівському районі, що на вул. Робочій, добряче псує нерви громадянам, яким довелось туди звернутись. Теоретично, записатись у електронну чергу можливо, але на практиці все не так просто. Людина, що записалась в електронну чергу приходить у призначений час і проштовхується через живу чергу, яка нічого не хоче чути, добирається до потрібного кабінету і попереджає про свою присутність, адже держслужбовці не знають, хто і на який час записувався і просто вірять на слово.

Не менш цікава ситуація й зі зміною реєстрації місця проживання. Наразі можна виписатись і прописатись за один захід, це безперечно великий крок. Але! Для того, щоб прописатись у новому місці необхідна згода і присутність власника помешкання, а також оригінал його документу права на власність. Якщо ж останній – копія, завірена нотаріусом – не підходить, ідіть за оригіналом, та власник вже не потрібен, його побачили і все має бути гаразд. Так сказав один працівник Шевченківської районної ДМС. Коли ж приходиш з усіма необхідними документами і звертаєшся до іншого працівника – то ... "акція скінчилась". Подавайте власника знову - і щоб в руках тримав витяг з реєстру права власності! А паспорт вже й не потрібен - нащо він, якщо ось людина. Прийшовши втретє, вже з власником і звернувшись до третього держслужбовця, отримуєте передбачувану, але невтішну відповідь: «Власник - вийдіть! Ви не потрібні! Нащо власник прийшов? Згода ж є».

Ми майже почали жити категоріями 21 століття. Наші провідники звітують вже не про поодинокі електронні послуги, їх щосмісяця (за звітами) впроваджують десятками! Але в простому районному відділі реєстрації ключову роль, як і раніше, грає людський фактор. Перелік документів, необхідна наявність власника чи його паперів залежить від того, в якому гуморі держпрацівник чи на скільки він добрий.

До всього цього особливу атмосферу створюють самі держслужбовці, більшість з яких жіночки за 50, які зловживають своєю владою, ставляться до людей зверхньо і можуть навіть нагрубити. Заставлені купами паперів, які так невблаганно вимагають у відвідувачів, аби наплодити наступну купу паперів, вони сидять в своїх невеличких кімнатах, де за гроші платників полдатків знаходять самореалізацію у владі над громадянами. Деякі виходять на обід на годину раніше і можуть звідти не повернутись. Деякі можуть затребувати зайвий папірець, без якого можна обійтися. Деякі відправляють за копією свого ж документу, хоча самі мають копір чи принтер на столі. А деякі просто грубіянять, отримуючи від цього задоволення.

Найголовніше те, що без всього цього можна обійтись. Всі ці "вахтери 21 столліття" не лише можуть, а й мають залишитися без роботи! Але ж держава продовжує годувати паразитів, бо - не дай Боже! - опинившись без роботи, ці папероперекладачі будуть протестувати, водити мітинги і вимагати соціальних гарантій. Вони не знайдуть іншої роботи, позаяк нічого іншого не вміють, крім як перекладати папірці з місця на місце, і, що найгірше, не хочуть вчитись новому!

Вони будуть писати в фейсбуці, давати прес-конференції і горланити на кожному кроці, як влада забирає в них роботу. Так робили і власники незаконних МАФів. І як не дивно, вони знайдуть підтримку. Частина населення навіть не має інтернету і, як наслідок, не квапиться користуватись електронними послугами. Виховане чергами і тезою "державі видніше", ці слухніні громадяни ходять з кабінету в кабінет, сидять в одній чи іншій черзі, навіть не враховуючи, що це втрата робочого часу і загалом нікому - крім чиновників - не потрібна тяганина.

Аналіз поведінки громадян і діалоги в черзі вимальовують і ще один сумний факт: більшість містян у 2017 році не цікавляться новинами, гадки не мають про те, що відбувається в країні і в місті. Деякі досі не в курсі про існування іGov, про електронні черги у міграційній службі, банках, лікарнях.

Тому нарівні з боротьбою бюрократів за збереження своїх робочих місць і торпедування будь-яуких електронних впроваджень, слід розглядати й ще одну причину повільного впровадження реформ – мізерну кількість споживачів цих благ, що супроводжується традиційною для нашої країни кількістю "зрадофілів", у яких "це ніколи не запряцює", "нікому не потрібно" і взагалі "чергова вигадка для відмивання бюджету".

Українці все ще чекають, що прийде супермен і однією універсальної реформою змінить все, а їм для цього нічого не треба робити. Але там, де починаються реальні, маленькі. але корисні зміни, все тоне в зневірі, корупції, та посиленому спротиві старої бюрократичної системи захистити саме своє існування. Та це не безвихідь. Все навколо почне змінюватися, коли ми почнемо з себе.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...