App Store Google Play

Ідеологія сучасної Росії: цинізм на експорт

25.04.2017 14:00
Ідеологія сучасної Росії: цинізм на експорт

Росія любить, коли її порівнюють із СРСР. Бути схожою на імперію ‒ одна з її головних ідеологем. Але між бути і здаватися ‒ нездоланна прірва.

Будь-яку розмову про анексію Криму Москва зводить до пошуку аналогій. Говорить про Косово. Згадує Ірак. Тицяє пальцями в Лівію. Весь інструментарій Кремля раз у раз зводиться до того, що «ми такі ж, як і ви». Мовляв, нічим ми від вас не відрізняємося, і якщо вже вам можна, то чому нам не можна? Гарна ілюстрація того, як виглядає імітація імперії.

І ця сама імітаційність виявляється в найнесподіваніших сферах.

Той же Радянський Союз жив із самовідчуттям альтернативи західній цивілізації. Він не просто намагався виглядати сувереном ‒ він намагався ним бути. Це стосувалося не тільки машинобудування і ВПК, космічної програми і спорту. СРСР мав свою власну цивілізаційну пропозицію й активно намагався її просувати.

Ми можемо скільки завгодно сперечатися про якість цієї пропозиції, але вона була. «Дружба народів», «інтернаціоналізм», «планова економіка», «державний розподіл», «безкоштовна освіта» ‒ список можна продовжувати довго, при цьому знаходитимуться як прихильники, так і противники цих ідей. А в якихось не знайдуться і зовсім ‒ складно протестувати проти абстрактної «дружби народів».

А хто зможе окреслити ідеологію сучасної Росії? У чому вона полягає? Яким хештегом супроводжується?

Традиційні цінності? Православ'я? Усі ці фантоми простіше одразу відкинути ‒ вони підходять хіба що для екзальтації Наталії Поклонської. Досить подивитися статистику розлучень, щоб переконатись у помилковості першого. Досить перевірити, як багато людей приймають причастя, щоб виявити фейковість другого. Традиційні цінності стали прикриттям для гомофобії, а РПЦ ‒ способом капіталізації народного обрядовір'я.

До того ж, і одне, і інше ‒ це конструкти для внутрішнього ринку. На експорт це все не продається. І невипадково російська пропаганда зовні постачає зовсім інший продукт, ніж той, що постачав СРСР. Тому що СРСР просував себе як повноцінну альтернативу Заходу ‒ з усією ідеологічною архітектурою на додачу. А Росія такою альтернативою не є, тому вся її пропаганда ‒ це не стільки просування своєї ідеології, скільки руйнування чужої.

Цинізм і деідеологізованість ‒ ось два головних експортних товари сучасної Росії. Її закордонні медіа-проекти вирішують завдання з опонування Заходу. Розмивають факти. Підмінюють реальність. Сіють упевненість, що «правди немає ніде» й «усі однакові».

Місяць круглий. Місяць плаский. Місяць зроблений зі швейцарського сиру. Місяць ‒ вигадка масонів. Варіантів пропонуються сотні, й кожен із них витісняє правду на узбіччя. «Білий шум» ‒ той самий, який дезорієнтує й деморалізує. Для того, щоб бути чистішим, митися не обов'язково: досить забруднити сусіда.

СРСР пропонував альтернативу. Росія лише опонує чужій правді. Вона не пропонує контрконцепцію, а вкидає до медіа-поля безліч варіантів, покликаних поховати під собою факт. Її завдання не переконати всіх у своїй правоті, а змусити сумніватись у правоті опонента. Якщо Радянський Союз вів позиційні війни, то Росія робить ставку на диверсії.

Європейські ультраправі й ультраліві прекрасно це розуміють. Їх показна дружба з Москвою ‒ це не стільки солідарність із Кремлем, скільки опонування Брюсселю. І їхні обійми з Росією ‒ лише ситуативний антиістеблішментовий союз, який закінчується після оголошення результатів виборів. Тому що вони не проросійські і не антиросійські політики. Вони антибрюссельські ‒ паспорт якої б країни не лежав у їхній кишені.

Москва досі намагається брати реванш за поразку в Холодній війні. Вона намагається руйнувати стару архітектуру й занурювати світ у хаос. Щоб потім у цьому самому хаосі відвоювати для себе інші стартові позиції. Якщо СРСР прагнув захистити свій статус, то Росія намагається змінити свій статус. А для цього їй потрібна турбулентність.

Правда, в якийсь момент може виявитися, що біси, випущені на волю, зовсім не обов'язково ручні. Що в харчовому ланцюжку «сильних і цинічних» Москві відведена роль кормової бази. Що застава ситих і відносно безтурботних постперебудовних російських десятиліть ‒ та сама стара архітектура відносин, яку Кремль намагається відправити в небуття.

Іноді варто боятися своїх бажань.

Радіо Свобода

Читайте також

Про плюси СРСР

Про плюси СРСР

8 Травня 10:00
Головне — маневри

Головне — маневри

23 Квітня 17:00

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...