Днями Захарченко раптом різко розхотів розблоковувати залізницю і заявив, що у свою чергу влаштує торгову блокаду Україні. І це мало би повернути наших владу і блокадників до реальності.
Бо на практиці слова цієї російської ляльки не означають, що він і його недореспубліка можуть собі дозволити вижити не збуваючи нам своє вугілля.
Погроза блокадою від Захарченка означає отриману із Кремля команду змінити маршрутизацію товаропотоків і що тепер лугандонське вугілля нам намагатимуться продавати за російське.
Тільки заходитиме воно не чорним ходом через Ясинувату, а з парадного - через Білгород-вантажний з осіданням відповідної маржі у Москві.
Так би мовити, за формулою "Ростов плюс, Ротердам мінус".
Звісно, це може бути спроба шантажу Ахметова і решти українських посередників, які позбудуться своїх прибутків, але готовність переспрямувати потоки у рашистів, безумовно, є.
А тепер поясніть, будь ласка, у чому різниця між цим гібридним і чисто російським ростовським чи кузбаським "угольком"? Чи з іншими російськими товарами послугам, які споживаються Україною або йдуть через нашу територію?
Адже фінансування війни проти України, включно з утриманням на довольстві й постачанням зброєю усіх російських маріонеток захарченків, відпусників гіркіних і найманців моторол здійснюється на 99% із бюджету Російської Федерації.
Саме ці "закрома родіни", лише одним із сусіків яких є "бюджет ДНР", поповнює торгівля і взагалі російський бізнес з Україною, саме з них дістають боєкомплект, яким розстрілюють наших солдатів.
І війна в нас не громадянська, і напав на нас не Захарченко, і немає ніяких ОРДЛО, а лише російська окупаційна зона на Донбасі.
І ворог наш не фейкова Новоросія, а цілком справжня Росія.
З якою в нас досі не припинений товарообіг, дипломатичні відносини і навіть діє "великий" договір про дружбу, співробітництво і партнерство.
Очевидно, що саме російський - торговий, інформаційний, політичний, міжнародний, а моментами і воєнний фронт - головний для України у цій війні за наше право на життя.
І від перемог на цьому фронті залежить доля нашої країни, повернення Криму і Донбасу.
Взагалі, давно пора припини удавати, що ми не розрізняємо причину і наслідки.
Давно пора припинити гратися в інфантилізм держави і нації, гібридні мири і гібридні блокади, ховаючись від викликів війни, які нікуди від цього не зникають.
І давно пора почати з того, що зупиняти не торгівлю з окупованими територіями, а торгівлю з окупантом.
Автор: Андрій ДЕНИСЕНКО, народний депутат
