App Store Google Play

Математика і стокгольмській синдром

10.10.2016 10:00
Математика і стокгольмській синдром

“Стокгольмським синдромом” зазвичай називають психологічне явище “дружби заручника з викрадачем”, та ототожнювання себе з ним. Цей термін з'явився в результаті аналізу ситуації із захоплення заручників в Стокгольмі в 1973 році. Заручники підтримали протистояння терористів із поліцією, почали ототожнювати себе з ними й після звільнення навіть наймали їм адвокатів.

Стан працівників освіти теж можна порівняти зі стокгольмським синдромом - заручники вкрай поганої ситуації та авторитарного керівництва змирились з вимогами імітувати навчання і вважають ворогами освіти не неякісну систему чи керівництво, яке примушує писати безглузді папери чи говорити неправду - а тих, хто намагається щось змінити.

 Я довго не хотіла висловлюватись за межами соціальних мереж та особистого спілкування щодо стану математичної освіти в Україні, сподіваючись на проведення чесного та конструктивного аналіз ситуації офіційними професіоналами в цій галузі. Проте, я втратила надію почути від офіційних аналітиків щось про причини дуже поганих результатів ЗНО з математики останніх років та вимушеного набору в університети дітей з фактично початковою освітою (9 балів з 63 прийняті в 2016 році як прохідний бал - це початкова освіта та/або успішне вгадування) [1]. Більш детальний аналіз результатів ЗНО за типами завдань є в статті Тетяни Герасимової [2]. 

Причини відсутності аналізу стану математичної освіти в публікаціях педагогів та освітян для широкої громадськості можна з’ясувати лише на основі соціологічних досліджень - проте, за моїми оцінками, це 1) “стокгольмський синдром” працівників освіти - вони так звикли до поганої ситуації, що вже вважають її прийнятною, і солідаризуються з різними керівниками освітньої системи, які вже давно вимагають імітувати освіту та навчання без жодної зацікавленості в реальних результатах та спокійно ставляться до катастрофічної ситуації з освітою, та 2) живучість неправдивих міфів про “найкращу радянську освіту”- все це не дає можливості людям, які мають за посадами аналізувати ситуацію в освіті, дивитись в очі правді та хоча б сподіватись, що може бути інакше. 

З катастрофою в навчанні математиці змирилося і суспільство - більшість батьків твердо впевнені, що математика взагалі нікому не потрібна бо самі батьки її не використовують (а як можна використовувати те, чого не знаєш?), видатні успіхи кількох школярів на рік сприймаються як ознака успішності всієї системи освіти. 

У системі освіти математика втратила роль бар’єру для подальшого навчання, доступу до керівництва та відповідальних посад для тих, хто зовсім не хочуть і не можуть вчитись, не вміють думати, не здатні приймати раціональні рішення. Це значно знижує якість управління, стратегічного планування, прийняття рішень, експертної оцінки - на особистому, і на державному рівні. Результатом цього є в тому числі й неякісне будівництво, і масова участь населення у різних фінансових аферах. На керівному та експертному рівні виявляється відомий ефект Данніга-Крюгера, коли некомпетентні люди твердо впевнені у своїй компетентності, приймають нераціональні та безвідповідальні рішення, просувають інших некомпетентних людей та принижують компетентних, репродукують та культивують невігластво на наступних рівнях та в наступних поколіннях. 

П'ять міфів про математичну освіту

  1. “У нас все в порядку з математикою, бо є багато програмістів і школярі успішно виступають на міжнародних олімпіадах”. Правда, чомусь забувають, що успіхи олімпіадників стосуються мізерного відсотку школярів та мізерного відсотку вчителів, а перспективи на студентських олімпіадах сумнівні, бо ті, хто може там брати участь, намагаються виїхати з країни. Успіхи олімпіадників характеризують українську систему математичної освіти в цілому ще менше, ніж автомобілі біля будівлі Верховної Ради характеризують добробут середнього українця. Щодо програмістів - це теж відносно невеликий відсоток випускників шкіл, та й значна частина професій ІТ-сектору насправді не потребують хороших знань навіть шкільної математики. Більш реальну картину катастрофи дають результати ЗНО.
  2. “Математика в житті нікому не потрібна, і не треба перевантажувати дітей”. Варіації цих тверджень досить різноманітні - наприклад, “мені ніколи в житті логарифми не стали в пригоді, і тому математику вчити непотрібно”. Самі твердження демонструють відсутність логічного мислення у тих, хто наполягає на відсутності потреби у вивченні математики, з чого випливає якраз потреба у її кращому вивченні для всіх школярів.
  3. “У радянській школі з математикою було все чудово, а тепер погані програми та підручники, треба негайно повернутись до підручників Кисельова/радянських програм.” Те що ми маємо зараз - результат діяльності радянської школи, переважна більшість вчителів та викладачів університетів - випускники саме радянської школи, і не було там чудового навчання математики для 100% школярів, особливо після скасування відсіву учнів і запровадження масової середньої освіти.

Ще в радянські часи з'явилася практика примушування вчителів поставити хоча б «трійку», набуло поширення лобіювання батьками кращих оцінок для дітей, корумпувалась система вступу до університетів.

Ще тоді на педагогічні факультети вступали в основному не найкращі учні.

Міфи щодо радянської математичної освіти непогано проаналізовані Юрієм Нєрєтіним [3], [4]. Я можу погодитись з думками про значний внесок програми та підручників Колмогорова у погіршення знань математики в СРСР починаючи з 1980-х років - хоча я вчилась за цими підручниками без жодних проблем. Та ідея “повернення до Кисельова”, зараз, на мою думку, непродуктивна - сучасні діти не будуть вчитись за підручниками такого типу. 

  1. “Математику треба вчити лише практичну, на життєвих прикладах”. Насправді, математика найпрактичніша дисципліна - але більшість практичних задач занадто складні для шкільної програми. Імітаційно-практичні задачі мають до практики ще менше стосунку, ніж чисто абстрактні, і часто складніші для дітей ніж приклади з арифметики чи алгебри. Пішоходи не ходять, а автомобілі не їздять з постійною швидкістю, натуральних чисел, точок чи прямих в природі не існує, точно виміряти відстань неможливо... Ніякого способу повністю позбавитись від абстракцій в навчанні немає.
  2. “У погіршенні математичної освіти винне ЗНО”. Юрій Нєрєтін в [3], [4] висловив думки щодо надзвичайно поганого впливу російського єдиного державного екзамену на математичну освіту. Це не релевантне щодо ЗНО, яке має суттєві відмінності від російського екзамену. Навчання в школі не орієнтоване на ЗНО, і ЗНО є лише дзеркалом теперішньої ситуації, яку в певній мірі маскує рейтингова система оцінювання. Можна погодитись з тим, що ЗНО не підходить для відбору майбутніх професійних математиків, проте, для таких абітурієнтів воно дуже просте, великих конкурсів на відповідних факультетах немає, і перешкодою для відбору талановитих студентів воно не стане. У випадку радикального підвищення рівня масової математичної освіти доведеться запроваджувати спеціальні творчі конкурси на математичних та фізичних спеціальностях, але це дуже далека перспектива.

Навіщо потрібні логарифми

Зауважимо, що “математику” в цілому в середній школі не вивчають в жодній країні - вивчають певні розділи, адаптовані для дітей. І говорити щодо середньої школи потрібно саме про відбір розділів математики, потрібних для різних груп дітей у відповідності до їхньої підготовки та мотивації до навчання. Я вже пропонувала програму “математики для життя” - набір тем щодо основ та застосувань математики, які дуже потрібні сучасній людині 

  1. Арифметика та вміння швидко проводити усні розрахунки, приблизно оцінювати величини, знання про різні системи числення
  2. Операції з дробами та відсотками
  3. Пропорції
  4. Функції та графіки - основні типи функцій, уміння будувати, читати, розуміти та пояснювати різні типи графіків
  5. Математика рейтингів
  6. Математика прийняття рішень (що таке оптимальність, як аналізувати простий бізнес-план) та виборчих систем
  7. Основи теорії ймовірностей та статистики
  8. Правила наближених обчислень та основи математичного моделювання
  9. Основи геометрії - з доведеннями та системою аксіом. Площа, об'єм, відстань... 10. Просторова геометрія, проекції, карти, вектори
  10. Загальні поняття про графи, мережі, основні принципи роботи GPS та стільникових мереж (в тому числі діаграми Вороного)
  11. Математика і мистецтво
  12. Симетрія, різні типи симетрій, класифікація, еквівалентність
  13. Базова інформація про застосування математики в фізиці, хімії, біології, інших природничих та соціальних науках
  14. Історія базових математичних ідей
  15. Основи теорії ігор, теорії алгоритмів, теорії оптимізації на простих прикладах
  16. Опис напрямків подальшого вивчення математики, користування довідниками та літературою

Логарифми з синусами та інтегралами виявляються не зайвими, хоча б на описовому рівні. Перелічені теми - не зовсім прості, проте, їх цілком можливо викладати цікаво і популярно, з застосуванням відео, з проектами та практичними заняттями. 

Для тих хто зовсім не хоче вчитись і погоджується з долею малоосвіченої людини - хоча б впевнена арифметика, відсотки, дуже базова геометрія (основні фігури, довжина відрізка, площа та периметр трикутника, прямокутника, кола). Але чесно - без імітації навчання та брехні про успішне опанування повної програми середньої школи. Вивчення основ економіки в старших класах та в професійно-технічній освіті в рамках курсу математики для не дуже підготовлених та немотивованих дітей могло б бути хорошим способом повторення та закріплення базово-мінімальної арифметики та алгебри, які більшість цих дітей за роки байдикування та списування вже забули, навіть якщо вивчили до 5-6 класів. 

Початкова школа

У початковій школі вже почалися реформи, в яких мені дуже не подобається риторика “спрощення”. Програми потрібно змінювати і прибирати зайве - проте, дітей очікує складний світ, і орієнтація на “спрощення” навряд чи сприятиме мотивації та розвитку. 

Скасування домашніх завдань та оцінок вже практикувалось в 90-ті роки - проте, багато моїх знайомих скаржились, що без оцінок дітям було нецікаво вчитись, вони втрачали мотивацію - а 4 роки без домашніх завдань привчили до байдикування, і в 5 класі адаптація до нових вимог була дуже складною. Можливо, варто шукати баланс між комфортом та необхідністю привчатись до праці. Звичайно, не варто примушувати в 1 класі вчити означення, яких діти не розуміють. Проте, таблицю множення потрібно таки знати, а не просто “користуватись” - бо подальше навчання не буде ефективним, якщо помножити 5 на 6 дитина зможе лише з калькулятором чи довідником. 

Проблеми початкової школи посилюються слабким розумінням математики більшістю вчителів - і ця проблема посилюється у нових поколінь вчителів, для яких уже програма 3-4 класу є занадто складною. У педагогічні університети їх взяли без знання математики, і там не навчили. Можливо, варто проводити тестування вчителів і в деяких випадках доручати проведення уроків математики в молодшій школі вчителям математики, які хоча б не передаватимуть дітям власний страх перед математикою. 

Чому більшість дітей припиняють вчитись в 5-6 класі

На мою думку, саме в цій віковій групі (10-11 років) діють наступні фактори:

  • різко зменшується авторитет вчителів і батьків, і просто примусити дітей вчитись вже не так просто;
  • додається стрес переходу від початкової школи до середньої;
  • батьки на відміну від початкової школи часто вже не можуть допомогти дітям у навчанні, а ідея брати репетиторів у 5 класі здається абсурдною;
  • програма і методики є контрпродуктивними, у них не передбачено достатньо часу на закріплення матеріалу;
  • підручники не пристосовані до самостійного вивчення;
  • діти - це люди, які іноді хворіють, а навіть один пропущений урок з математики може унеможливити подальше навчання, дитина припиняє розуміти весь подальший матеріал;
  • є легкий вихід з труднощів - списування з книжок “Готових домашніх завдань”;
  • з початком середньої школи більшість батьків починає активно демотивувати дітей вчитись, посилаючись на непотрібність шкільних знань крім читати-писати-рахувати;
  • вимагається розв’язувати задачі лише якимось суворо визначеним, часто нелогічним методом - після пропуску уроку, дитина та батьки не можуть здогадатись, який метод потрібен вчителю - і змушені звертатись до “ГДЗ”. 

Знайома працівниця кадрової агенції поділилася зі мною цікавою ідеєю - вони тестують кандидатів на відносно прості посади, які не потребують вищої освіти, але потребують відповідального ставлення до роботи (секретарів, експедиторів, мерчандайзерів, касирів) і ці тести включають додавання та множення дробів, які нібито не потрібні для роботи. Вона пояснила навіщо - “якщо доросла людина не може додати 1/2 та 1/3 - це означає що в школі вона половину терміну не вчилася взагалі - бо якби вчилася, постійно практикувала б ці навички і забути це не могла. А якщо людина зовсім не вчилась - значить, звикла брехати і халтурити, а такий працівник не потрібен”. Все частіше мені розповідають про студентів, які здали ЗНО з математики, але не знають правил додавання дробів, не можуть оперувати з від’ємними числами, не можуть підставити число в просту формулу. На такій основі неможлива ніяка вища освіта, навіть гуманітарна - оперувати чисельними даними, хоча б простими формулами та відсотками все ж потрібно в процесі навчання більшості спеціальностей, з юридичними та філологічними включно. 

Деякі захисники набору в університети людей з початковою освітою говорять про можливість навчання базовій шкільній математиці вже в університеті - проте, це нереально за невеликої кількості чи відсутності навчальних годин. Жорсткі вимоги дотримання робочих програм не дозволять вчити на лекціях з вищої математики додавати дроби чи оперувати з відсотками. Ну й ніхто не вимагає від викладачів реально вчити - вимагають правильно заповнити папери та виставити прийнятні для керівництва оцінки. 

Звичка імітувати навчання та впевненість у неможливості відрахування призводить до того, що студенти просто відмовляються виконувати завдання. Викладачі іноді пишуть за студентів письмові роботи, які можуть перевірити якісь інспектори, без всяких хабарів від студентів. Хтось приймає роботи, які студенти купили, закриваючи очі на відсутність елементарних знань. Буває, що студенти звертаються до репетиторів і надолужують пропущене в школі - але за відсутності вимог вчитись це відбувається не часто, отримати диплом зовсім без знань і навчання цілком можливо. Погані знання з математики (студентів і викладачів) призводять до примітивізації або імітації навчання з інших предметів - можна порівняти рівень програм українських та західних університетів з економіки, біології, медичних та інженерних дисциплін. 

Спеціальні школи та фізико-математична освіта

У ситуації загальної катастрофи з вивченням математики у нас залишились окремі осередки хорошої освіти, проте останнім часом я чую про наміри освітніх менеджерів знищити і їх - під лозунгами рівних можливостей, шкідливості гетто для дітей і так далі аж до потреби в економії коштів. Аналогічні бажання (закрити) час від часу виникають щодо інших спеціальних шкіл - мистецьких, спортивних, мовних. 

На мою думку, результати таких дій будуть прямо протилежні намірам, поглиблять нерівність освітніх можливостей, сильно зашкодять як здібним та мотивованим дітям, так і менш мотивованим чи просто гуманітаріям. Економія коштів буде мізерна у порівнянні з шкодою. Якщо сильно хочеться зекономити кошти - в освіті ще чимало варіантів для цього, починаючи зі скасування нових “розмовних” предметів без наукової бази та марних витрат на навчання непідготовлених та немотивованих дітей. 

Переведення мотивованих та підготовлених дітей до звичайних слабких класів не створить ніякої рівності можливостей - більш забезпечені шукатимуть приватні середовища для навчання, кращі вчителі підуть з державної системи освіти, бо не захочуть мати немотивовані класи. А малозабезпечені розумні та мотивовані діти залишаться без освіти та можливостей. Не кажучи вже про те, що “занадто розумним” дітям надзвичайно некомфортно в класах, де інші вчитись не хочуть. Не буде ніяких рівних можливостей, буде відтік мізків та нищення інтелектуального потенціалу країни. У нас поки що не Фінляндія, де мають можливість обійтись без власних математиків та інженерів, вони за потреби залучать іноземців - і можуть забезпечити фізичну та психологічну безпеку “занадто розумних” дітей серед немотивованих до навчання однолітків. Якщо відібрати можливості вчитись у частини дітей - це жодним чином не допоможе іншим. 

Тим часом в США створюють та розвивають спеціалізовані школи для обдарованих дітей, створюють відповідні програми в звичайних школах (окремі заняття для різних рівнів опанування математики) [5]. Самостійне поглиблене вивчення математики за межами спеціалізованих шкіл зараз набагато складніше ніж в радянські часи - є набагато менше добре підготовлених вчителів, вартість нових книжок космічна і вони мало доступні, складно вибрати літературу навіть за умови наявності піратських копій в інтернеті, масової дистанційної освіти поки що немає. 

Математика для гуманітаріїв

В українських реаліях “дитина з гуманітарним нахилом” часто означає просто дитину, яка не знає і не хоче знати математику, без будь-якого гуманітарного нахилу. Проте, справжня гуманітарна освіта для переважної більшості спеціальностей неможлива без пристойних знань з математики, хоча б необхідних для аналізу та презентації даних, розуміння чисельних показників та математичних моделей у відповідних галузях. Навіть історикам та філологам потрібні хоча б основи статистики. На мій погляд, вивчення багатьох гуманітарних дисциплін, яке включає вивчення історії, не буде адекватним без вивчення інтелектуальної історії людства, в тому числі історії розвитку математичних понять. В США на багатьох гуманітарних спеціальностях викладаються спеціальні курси математики для гуманітаріїв [6]. 

Науковці у всіх галузях потребують знання основ оцінки наукових досліджень - що знову потребує хоча б основ статистики та аналізу даних. Погані знання математики призводять до цікавого ефекту абсолютизації чисельних показників без розуміння їхньої сутності, і абсурдних висновків на основі нерелевантних чисел. Один з прикладів - масове захоплення різноманітними рейтингами, які часто взагалі не відбивають, наприклад, якості університетської освіти чи рівня знання хоча б “математичного мінімуму” у школі. 

Що робити, якщо суспільство не влаштовує деградація освіти

Для початку потрібно публічно визнати на державному рівні, що в Україні склалася катастрофічна ситуація з викладанням математики, і переважна більшість дітей отримують знання на рівні максимум початкової школи. З 5-6 класу вони вчаться на уроках математики імітувати навчання, списувати і якось викручуватись - таке “навчання” закладає основу для багатьох негативних рис в суспільному житті та економіці, які здаються жодним чином не пов’язаними з математикою. 

Що треба робити, якщо нас таки не влаштовує наявна деградація освіти та перетворення її на фабрику з роздачі дипломів ? 

  1. Усвідомити та проаналізувати ситуацію, припинити брехати суспільству про те, що практично всі українські діти здобувають середню освіту. Діти, які здали ЗНО з математики на менше приблизно 150 балів - ніякої середньої освіти не здобули. 
  1. Зрозуміти, що загальна система виставлення позитивних оцінок без будь-яких знань одномоментно нікуди не подінеться, і що оцінки в українських атестатах та дипломах, як правило, не означають нічого. 
  1. Визнати, що діти - різні, мають різні здібності, потреби та мотивацію. Вчителі - також різні. І різні діти потребують різних освітніх траєкторій, без неправди та з реальним забезпеченням необхідного рівня знань. 
  1. Визначити “ядро знань” з математики - те, що мають знати всі учні незалежно від профілю після закінчення середньої школи (арифметика, дроби, відсотки, прості елементи алгебри та геометрії, поняття про ймовірність та наближені обчислення, поняття про вимірювання, пропорції, лінійні рівняння, побудову графіків). 
  1. Запровадити принцип забезпечення знання всіма школярами базового мінімуму з можливістю посиленого вивчення для більш здібних та мотивованих (окремі класи, групи, дистанційне навчання, літні табори) замість імітації вивчення програми середньої школи всіма учнями. Таким чином діти не будуть привчатись до брехні та імітації навчання. 
  1. Включати завдання, які потребують знання мінімального обсягу математики до ЗНО з деяких інших предметів, подальше вивчення яких потребує таких знань, та до екзаменів на зайняття посад державних службовців (операції з числами, відсотки, прості алгебраїчні операції, елементи статистики). 
  1. Вибрати варіанти реалістичної оцінки результатів навчання та відбору для подальшого навчання - хоча б для обмеженого навчання науковим та критичним спеціальностям. 
  1. Замість пільг та набору гарантовано слабких випускників на 1 курс запровадити мінімум річні (для деяких спеціальностей дворічні) підготовчі курси з метою реального вивчення математики та природничих дисциплін тими, хто не мав такої можливості в середній школі, з розділенням потоків за вхідним рівнем знань. З допуском до подальшого навчання лише за умови здачі серйозних екзаменів. Це здається дорогим, але точно дешевше ніж теперішнє марнування грошей на імітацію навчання непідготовлених студентів. Тим більше, що такі курси можуть бути платними чи поєднуватись з роботою, і не потребуватимуть виплати стипендій для переважної більшості студентів. 
  1. Запровадити вхідний контроль знань вступників з математики й розподіляти їх на групи за рівнем знань замість спеціальностей. Розглянути можливість продовження строку навчання на рік для осіб з зовсім недостатнім рівнем знань - особливо на педагогічних спеціальностях. 
  1. Змінити програми, форми та методи навчання математики в середній школі таким чином, щоб всі випускники отримували знання хоча б мінімального обсягу (ядра знань), щоб вчителі були позбавлені необхідності “малювати” оцінки, щоб всі більш здібні та більш мотивовані діти мали можливість вивчати математику за більш просунутою програмою - через спеціалізовані/профільні школи та через систему дистанційного навчання та канікулярних таборів. 
  1. Проаналізувати програми та негайно прибрати абсурдні методи розв’язання задач, які заплутують багатьох дітей - наприклад, для деяких задач 3х5 правильно, а 5х3 неправильно; систему навчання додаванню дробів, за якою багато дітей чомусь залишаються впевненими, що додавати дроби з різними знаменниками неможливо. Запровадити можливість повторення базового мінімуму (для слабких класів) протягом всього періоду навчання на різному матеріалі, наприклад, на різних “економічних” задачах. Дозволити вчителям слабких класів за потреби такого повторення не викладати складніші розділи, проте забезпечити знання базових. Жодного сенсу у вивченні похідних чи навіть квадратних рівнянь немає, якщо діти не можуть впевнено оперувати дробами чи відсотками. 
  1. Усунути монополію на розробку та рецензування програм та підручників людей, які цим займалися раніше (щодо підручників - можливі певні виключення, але навіть підручники які зараз вважають відносно непоганими, потребують перероблювання). Розглянути можливість запозичення іноземних програм та підручників, які себе позитивно зарекомендували.. 
  1. Допустити в школу людей без педагогічної освіти, які знають математику, хоча б для навчання школярів на більш просунутому рівні та для проведення факультативів. 
  1. Запровадити систему дистанційного навчання математиці та фізиці - тобто окремі системи для здібних та звичайних школярів; більшість шкіл не мають хороших вчителів та позакласних занять, додаткова література дорога та малодоступна. Така система потребуватиме значних коштів і неможлива в масштабі країни на чисто волонтерських засадах, проте, економія на припиненні імітації вищої освіти дозволить такі витрати. 
  1. Підтримувати та розвивати фізико-математичні школи, школи-інтернати на принципах дослідницького навчання. 
  1. Запровадити систему неперервної математичної освіти для дорослих, з організацією видання необхідної літератури, курсів дистанційного навчання. 

Посилання

  1. Завдання та відповіді тесту ЗНО з математики 2016 року http://osvita.ua/test/answers/51309/
  2. Тетяна Герасимова. Математична шкільна освіта у розрізі ЗНО http://zno.ua/news/matematichna-shkilna-osvita-u-rozrizi-zno.html?utm_source=facebook&utm_medium=smm
  3. Юрий Неретин О будущей эволюции и влиянии ЕГЭ http://www.mccme.ru/edu/index.php?ikey=neretin
  4. Юрий Неретин Вступительно-экзаменационный пасьянс: Россия и Запад http://polit.ru/article/2009/05/27/neretin/
  5. Сайт Асоціації навчання обдарованих дітей США https://www.nagc.org/resources-publications/resources/gifted-education-us
  6. Опис курсу “Математика для студентів-гуманітаріїв” Ратгерського університету http://www.math.rutgers.edu/courses/103/

Освітня політика

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...