App Store Google Play

Криворізька слабкість. Чому Вілкул так легко розгромив "Самопоміч"

28.03.2016 15:30
Криворізька слабкість. Чому Вілкул так легко розгромив "Самопоміч"
Перемога Юрія Вілкула на повторних виборах мера Кривого Рогу - це демонстрація недалекоглядності, чванливості і слабкості демократичного руху України, пише Віталій Портников

Повторні вибори мера Кривого Рогу дали можливість Юрію Вілкулу не просто перемогти - а утвердитись у ролі практично безальтернативного обранця городян.

Якщо після попередніх виборів мер виглядав "кульгавою качкою", людиною, проти якої виступила практично половина виборців - і вже тому змушеного рахуватися з міськими настроями, то тепер ясно, що жодних конкурентів у Вілкула немає і найближчим часом не намічається. "Крівойрогнаш". Тобто їхній, Вілкулів.

Як це могло статися? Варто нагадати, що після місцевих виборів претензії щодо фальсифікації виборів були у двох великих містах - Одесі та Кривому Розі.

Але якщо в Одесі гучні заяви глави місцевої адміністрації Михайла Саакашвілі і кандидата БПП на пост мера міста Олександра Боровика так і залишилися розмовами і не привели до масових виступів на підтримку кандидата демократів і нових виборів - до того ж і сама партія президента не палала бажанням боротися за перемогу свого висуванця - то у Кривому Розі все було інакше.

Успіх місцевого активіста Юрія Мілобога явно став несподіванкою не лише для партії "Самопоміч", яка його висувала, а й для всієї країни. Але до честі "Самопомочі", її партійці швидко зорієнтувались у тому, що відбувається - і домоглися безпрецедентного рішення про призначення повторних виборів у Кривому Розі.

Цікаво, тепер, після того, як ці вибори пройшли, не ставлять вони собі питання "навіщо"? Те, що сталося потім, може увійти в підручники політології як приклад запрограмованої поразки.

Власне, поразкою була вже сама відмова Юрія Мілобога балотуватися на виборах мера. Тому що вибори, власне, проводилися саме тому, що у нього вкрали перемогу - принаймні так вважали соратники.

І, звісно, необхідно зрозуміти, з чим була пов'язана відмова людини, яка стала реальним конкурентом Вілкула - з його власним рішенням чи з позицією партії. І те, й інше - справжня політична катастрофа.

Але давайте вирішимо, що Мілобог пішов з виборів сам. Що в цій ситуації має робити "Самопоміч"? Очевидно, що успіх Мілобога на виборах був обумовлений зовсім не високим авторитетом цієї партії на Сході - якими б не були ілюзії її активістів. Мілобог "майже переміг" перш за все тому, що він - свій, місцевий.

І в цій ситуації було важливим не висування умовного кандидата від будь-якої політичної партії, а знаходження людини, яка була б для криворіжців такою ж своєю і зрозумілою, як Мілобог. Такою ж альтернативою Вілкулу. Але вже точно не чужим для міста. У правильності такого підходу "Самопоміч" була впевнена хоча б по виборам у Одесі.

Михайло Саакашвілі впевнено висунув у кандидати в мери міста невідому одеситам людину. І питання навіть не в тому, що Олександр Боровик - навіть при високому рівні популярності колишнього президента Грузії - не зміг перемогти Геннадія Труханова. А саме в тому, що його результат ніхто не хотів захищати.

Місцеві вибори - це завжди вибори "своїх". Але "Самопоміч" пішла рівно протилежним шляхом, вирішивши висунути кандидатом у мери Кривого Рогу Семена Семенченко - і з цієї хвилини питання тріумфальної перемоги Вілкула було вирішеним наперед.

Вражало в усій цій ситуації, з якою впевненістю активісти партії говорили про перемогу, про другий тур - про все, що було неможливим за визначенням. Як фактично не хотіли помічати очевидного - відсутності у партії реальної популярності та інфраструктури на сході країни.

За це випадкове, фактично неповторне везіння, пов'язане з постаттю Мілобога треба було триматися обома руками - чи сказати, що активіст не зміг далі боротися, якщо справа в ньому. Але не робити вигляд, що в Кривому Розі переможе будь-який кандидат від "Самопомочі" - тільки назви.

Справа, звісно, не в постаті Семена Семенченка - хоча в нього полетить усе каміння. У Кривому Розі передбачувано програв би будь-який висуванець "Самопомочі", не пов'язаний з місцевим ландшафтом.

І справа не в "Самопомочі" - хоча її, звичайно, будуть звинувачувати в провалі. Те, що сталося - це удар по всьому демократичному руху в країні. Це демонстрація його недалекоглядності, чванливості, слабкості, нерозуміння реальної ситуації у країні, неповаги до людей.

"Самопоміч", звичайно, поки що ніяка не партія. Це на сьогодні група активістів, зосереджена навколо мера Львова - при тому, що політичні амбіції самого Андрія Садового поки що не ясні для нього самого і після несподіваного успіху партії на парламентських виборах він вважав за краще залишатися керівником місцевого самоврядування, а не ставати політиком національного масштабу.

Але якщо з таких груп активістів не будуть формуватися справжні політичні партії - відповідальні і свідомі наслідків своїх дій - то програємо всі ми, а аж ніяк не тільки "Самопоміч".

espreso.tv

 

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Моя президентська програма

Україна first!1) Реінтеграція підконтрольної частини Донбасу2) Міністерство окупованих територій займається питаннями моніторингу за дотриманням санкцій, підготовкою теоретичних засад майбутньої кримс...
Тема не нова, але я не перестаю дивуватися на кожному кроці, як все запущено з автоматизацією процесів в Україні. Як можна мати такий ресурс, такі світлі голови, які працюють на міжнародні компанії, і...
Реакція на 30% Зеленського мене лякає набагато більше, ніж самі 30%. Люди раптово відкрили для себе, що світ набагато ширший за Фейсбук чи Ютуб. Всі раптово забули в якій країні ми живемо і яке минуле...
Спостерігаючи за тим ідіотизмом, який відбувається серед виборців у Фейсбуці, дійшла до висновку, що українцям взагалі не потрібен президент. Їм потрібен лише дуже хороший психіатр. І тому напрошуєтьс...