App Store Google Play

Коноплянка як нова надія України у європейському футболі

24.07.2015 10:08
Коноплянка як нова надія України у європейському футболі

Півзахисник національної збірної України Євген Коноплянка став гравцем іспанської Севільї. Поповнивши склад команди Унаї Емері, наш вінгер перегорнув нову сторінку у своєму житті й із усією серйозністю готується підкорювати європейський футбол, щоб досягти рівня найкращих виконавців. Чемпіон не проходить повз перехід гравця, який точно надбає для свого нового клубу, щонайменше, армію українських "ґлоріхантерів".

З часів виступу за Фортуну з Дюссельдорфа Андрія Вороніна український футбол не мав свого представника у провідному європейському чемпіонаті, який би не тільки був би на контракті у першості "великої п’ятірки", а й мав би достатню кількість ігрової практики. При цьому налаштованість і рівень "виробництва" вітчизняного конвеєра виконавців (а також власний показник майстерності наших найкращих футболістів) є таким, який дозволяє вболівальнику розраховувати на активне представництво у кращих клубах Старого Світу.

І от – сталося. Євген Коноплянка поповнив склад клубу, команда якого буде представляти свою країну у найбільш престижному європейському клубному змаганні. Крім того, іспанську Севілью можна називати тим клубом, який заслуговую статусу "прогрес десятиліття" у Прімері, зважаючи на спортивні досягнення команди та доступні "Нервйоненсе" ресурси. Втім, спробуємо зважити усі "за" та "проти" у переході Коноплянки саме до табору "червоно-білих".

Вибір уже екс-гравця дніпропетровського Дніпра на користь чинного володаря кубка Ліги Європи дивувати аж ніяк не має. Серед клубів, які так чи інакше всерйоз (принаймні, за повідомленнями не "жовтої", а такої, яка заслуговує на авторитет, західноєвропейської преси) претендували на Євгена, жодної команди з числа клубів рівня "топ" (читай – таких, які є головними претендентами на перемогу у чемпіонатах "великої п’ятірки" й у Лізі Чемпіонів) не було. І тому є об’єктивні пояснення.

Як би ми не любили Євгена за його безумовні таланти, віднести Коноплянку до найкращих футболістів на його позиції (сюди ж відносимо і протилежний, правий фланг) язик не повертається. Себто, щоб було зрозуміліше – до Франка Рібері, Хуана Мати, Ар’єна Роббена, Анхеля Ді Марії чи Едена Азара "українському Мессі" ще далекувато. Тож не дивно, що кожен з перелічених виконавців представляє ті клуби, у які мріє потрапити кожен футболіст, бо вище, як то кажуть, тільки до Бога.

Про клуби на кшталт Барселони мріє й сам Євген, про що заявив його традиційний "спікер", тобто батько. До слова, він же пояснив і мотиви переходу Коноплянки до клубу вищого іспанського, а не англійського, дивізіону. За словами Олега Коноплянки, саме Севілья підходить його синові значно більше, ніж будь-який клуб АПЛ, навіть з урахуванням бажання Євгена опинитися саме на Туманному Альбіоні. Власне, саме бажанням вибрати сину кращу долю може бути пояснена настільки тривала епопея з вибором нового місця роботи Коноплянці-молодшому.

Англія Англією – у країні Вінстона Черчилля найвища концентрація зірок серед усіх європейських чемпіонатів, можливо, це й є найсильніший чемпіонат Старого Світу (хоча результати клубів у єврокубках говорять на користь саме Іспанії), але підкорювати лігу острівної держави варто не у статусі "новачка" західноєвропейського футболу. На користь "ні" цій першості (конкретно ж – Ліверпулю та Тоттенхему) говорять об’єктивні фактори.

Історія виступів футболістів з українським паспортом у чемпіонаті англійської Прем’єр-ліги вказує на, м’яко кажучи, недоцільність переходу наших виконавців до першості цієї країни. Відносні успіхи Олега Лужного накладаються на невдачі, які граничать із суцільним провалом, у згаданого Вороніна, Сергія Реброва й Андрія Шевченка. При цьому тільки Лужний зі списку наведених гравців – футболіст, який виконує оборонні, а не функції атакуючого виконавця.

Саме тому з точки зору такого елементу, як "зручність" і можливості для подальшого розвитку та прогресу, іспанський футбол технічному та прудконогому українцеві буде приємніший значно більше. Не секрет, що АПЛ є не тільки найбільш успішною, з точки зору маркетингової та комерційної привабливості, лігою світу, а й чемпіонатом, у якому на прийняття рішення тобі дають рекордно малу кількість часу, а захисники луплять по твоїм ногам з частотою появи сірих хмар над Лондоном. При цьому вільних зон і команд, які сповідують легкий, неатлетичний стиль гри, на Альбіоні значно менше, ніж у Прімері. До всього, англійський клімат усе ж є, м’яко кажучи, значно більш специфічним, ніж іспанський, і таким, який може вплинути на набуті можливості футболіста у гіршу сторону.

Головним конкурентом Євгена за місце у складі небезпідставно називають Віктора Махіна Переса, а якщо простіше, як його, власне, усі й знають – Вітоло. Минулий сезон став для екс-хавбека Лас-Пальмасу найкращим кар’єрі – півзахисник забив 9 голів, віддав 8 гольових передач (статистика виступів гравця з урахуванням участі в усіх офіційних клубних турнірах), дебютував у національній збірній Іспанії. Проте назвати лівого атакуючого хавбека "Нервйоненсе" таким гравцем, який у чомусь переважає Коноплянку, аж ніяк не можна.

Більше того – талант у Євгена, без сумніву, значно більший, проте його ще треба реалізувати. Єдина реальна перевага Вітоло перед нашим гравцем – знання "предмету" іспанського футболу не в теорії, а на практиці. Але такий недолік, як та молодість у майбутнього кваліфікованого працівника, швидко виправляється. Також варто враховувати наступний розвиток подій: Коноплянка та Вітоло будуть перебувати на полі одночасно, при цьому один з гравців відійде на протилежний, правий фланг, або ж зіграє у центрі.

Останній варіант передбачає конкуренцію Євгена з вихованцем Барселони Денісом Суаресом і данським хавбеком Майклом Крон-Делі. Станом на сьогодні найуспішніший шлях українця у чемпіонаті Іспанії належить Олегу Саленку, який виступав за Логроньєс, Валенсію та Кордобу. Євген Коноплянка має увесь комплекс необхідних здібностей, щоб перевершити досягнення свого попередника.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Важко осягнути наскільки ми втратили зв'язок зі своїм минулим. Не кажучи вже про те, скільки нам необхідно часу на відновлення своєї ж ідентичності та культури. Гортаючи сторінки "Моїх споминів п...
Ойойой! Вони образили Україну і весь народ!Вони не віддали честь Президенту(!!!)Ооо! Наші герої! Скрутили дулю клоуну!Я промовчу про честь. Бо тут окрім посміятися не виходить. Честь можна мати, або н...
Потенційна реабілітація Росії в очах євробюрократії висить над нами уже кілька років. В цьому немає нічого дивного, адже Росія має набагато більший вплив у Європі, ніж Україна. Цей вплив напрацьовував...
Марія СОЛОМОНОВА

Георгиевская лента

Георгиевская лента. Когда-то это был символ победы над фашисткой Германией. После 2014 года, когда эта лента стала символом оккупации Россией украинского Крыма и военного захвата востока Украины,...