App Store Google Play

Песимістичний оптимізм

29.10.2014 14:57
Песимістичний оптимізм

Якби осінні позачергові вибори до Ради відбувалися у мирній Україні – то можна було би й порадіти. Половина виборців прийшла до урн – і це навіть суттєво вище, ніж зазвичай у ситій Європейській Унії.

Але, на жаль, усе відбувалося під канонадами російських мінометів і танків, реактивних обстрілів і трагічних смертей найкращих наших співвітчизників. Це помітили бойові побратими вбитих і поранених – але цього вперто не помічали виборці. Вони не почули мляві заклинання прийти до скриньок, бо ціна цих виборів - вартістю в життя країни і просто в реальне життя молодих хлопців у замерзлих степах Донбасу.

Ще два місяці тому партійно-політичний клас запевняв суспільство, що під час війни витрачати сотні мільйонів на рекламу й агітацію є злочинним. І… заліпили дороги й телевізори таким валом своєї третьосортної реклами, що хотілося вити від безвиході. Поштові скриньки вгиналися від макулатури, решту друкованої продукції тоннами роздали у вуличних агітнаметах. Якби конвертувати усі ці гори гривень і доларів у теплі речі, медикаменти і озброєння – це ж скільки б життів було врятовано і скільком молодим хлопцям зберегло б здоров'я? Але геть журбу – усі ці емоції крізь скрегіт зубів і стиснуті кулаки.

То який же результат цих виборів? Партії влади зайшли двома колонами: президентською та урядово-парламентською. І сумарно майже повторили результат травневої президентської кампанії - тобто запит активної частини народу на зміни залишився. А якщо додати до БПП та "Народного фронту" ще й "Самопоміч" та "Батьківщину", формально результат виявився навіть кращим.

Але творче опрацювання традиції українських граблів ніхто ж не скасовував. Двоколонна стратегія повторює схему "Вітя + Юля = Янек". Синдром "не зрадь майданівців", який призвів у 2007-2009 роках до такої "громадянської війни" громадянина Ющенка з громадянкою Тимошенко, що довелося повернути з підмосковії втікача-рецидивіста Януковича і віддати йому всю Україну (а не лише Донбас) на грабунок.

Чи зможуть молоді депутати з партійних списків БПП та "Народного фронту", які пройшли ці два Майдани ще як бійці, активісти й журналісти, переконати "старших" товаришів не втягувати країну у відкрите чи таємне протистояння по лінії Порошенко-Яценюк? Ні держава, ні народ це вдруге вже не переживуть, бо економічний колапс і російський агресор у таких обставинах зможуть стати сильнішими навіть за епічний терпець українців.

Ставка влади на високу явку свідомого виборця і ставка Адольфа Путіна на низьку явку укропів - провалилися. Вийшло середнє арифметичне. Половина якось та й вибирала: хто за вдалу фразу в Шустера, хто за нові фото на старих білбордах, хто за обіцянку більше не обіцяти "дольче віту", а для когось це був "фол останньої надії" супроти банди убивць. Але через те, що інша половина виборців відмовилася обирати розумом чи серцем, а проголосувала ногами (тобто тим, до чого вони кріпляться) – кількість регіоналів Януковича зі значками "Опозиційний блок" у новому парламенті виявилася в рази більшою, ніж могла би бути. Але значно меншою, якби проголосували усі "совки" з "кримнашинського" півострова та окупованої Лугандонії.

Майже рік минув після революції і втечі банди "Янукович і сини" і півроку найкривавішої з неоголошених війн. За цей час найкращі громадяни вкотре самоорганізувалися у добровольчі загони, команди волонтерів, благодійні фонди й організації допомоги пораненим, біженцям – і це створило оманливе відчуття суспільних змін. Новини з російського фронту із подвигами наших хлопців, трагічні історії тилу, допомога волонтерів, що замінили собою розвалену державну машину – усе це заполонило ефір.

"Ватникам" лишалося лише мовчати і тихо дивитися московські серіали між випусками новин з фронту. "Вата" нікуди не зникла, не переродилася. Насправді ці "постмайданні" зміни жодним чином не зачепили мільйони патерналістських "совків" - електоральної основи Партії регіонів, комуністів та інших тігіпків. Нехай тепер соціальні психологи й психіатри по-науковому пояснять, чому навіть кров і трупи, ракетні установки і танки у садку вишневім коло хати не змінили світогляд "вати". Війна і смерть не стали ні ліками, ані вакциною від російського нацистсько-православного вірусу, який набрав масштабів епідемії. "Ватна кисєльовщіна головного мозку" виявилася резистентно-стійкою навіть до страху смерті.

Донецька банда на дорогих авто перекочувала до Києва і скуповує елітну нерухомість. Ріелтори щасливі. Але таких – тисячі. А де ж мільйони не таких заможних виборців Януковича, де ж ці ідейні "рускомірці" і "православні сталіністи"? Ну, трошки відповзли від епіцентрів вибухів: на Харківщину, на південь Дніпропетровщини та в нову запорізьку вотчину Ахметова і Ко. І звідти вже дружно ударили бюлетенем за Партію регіонів на зло укропам. Так, тепер "наши" в обгортці "Опозиційного блоку", так, тепер вже без речівок "беркут-беркут, расія-расія".

А на щойно звільнених теренах Донбасу залишилися прості люди без джипів і рахунків, які щоденною працею десятиліттями кували щастя ахметовим і єфремовим та їхнім діткам. І цим знедоленим людям ні "нові" активісти Майдану, ані "старі демократи" за виборчу кампанію так і не привезли навіть популістської обіцянки "мирного неба і повного холодильника".

Усі партії влади традиційно проігнорували гру в "почуйте Донбас" - ні колективних походів у прифронтову зону, ні передвиборчого масового десанту для "пагаваріть с Данбасом". Але сюди зі звичними "торбами гараздів" одразу заїхали Колесников з Ганною Герман, Королевська зі своєю мрією та чоловіком, Бойко без вишок, але з Бакуліним та всякі інші добкіни-шуфричі. Вони не пояснювали місцевим, чому "рабів до раю не пускають", а просто організовували звичний бартер: гроші-бюлетень-гроші. Ставка нової київської влади на "місцеву еліту" вкотре провалилася. А кількість "злитих" мажоритарних округів під регіоналів із бонусами на півдні Дніпропетровщини (певно, компенсація за Кримнаш і Лугандонію) вказують на традиційний "договорняк". На якому рівні – це питання…

Те, що сталіністів-комуністів не буде у парламенті – слабка втіха. І врівноважує це відсутність "Демальянсу", якого на дно потягнув "критикан-полковник" Гриценко. Два мачо "Серожа і Валєра", комсомолець і гебіст, і решта потішної "Сильної України" злетіли з дистанції, бо заважали "системній путінській опозиції" і товклися по обмеженому війною електоральному полю регіоналів. Політичний фрік з вилами майже втричі "опустив" соціологів – і тут майже за народним прислів'ям "хто в совєтській армії служив, той в цирку не сміється". "Радикальна партія" Ляшка під керівництвом кремлівського Шувалова вкотре підтвердила, що виборець-споживач швидше візьме готівкою, ніж поведеться на "прикольний популізм". І якщо ВО "Свобода" таки не здолає 5% бар'єру, то й пояснення провалу змушена буде шукати в анекдотичній формулі "не словом, а ділом".

Найбільше аналітичних версій вже з'явилося і ще буде (може хтось і дисертацію захистить) щодо очікуваних 30-35 % для президентського блоку і реальних 22 відсотках. Цей обвал надій і підтримки – сумарний ефект. У цю складну формулу треба внести й Іловайську трагедію з Гелетеєм, і Нацбанк з парою гривня-долар, і двох генпрокурорів із диво-заступниками, і беркутівських кілерів, які вільно виїжджали із зали суду на відпочинок, і усіх цих добкіних-шуфричів-бойків-вілкулів, які відкрито освоювали мільйонні накрадені кошти у той час, як за них в камері СІЗО відсиджується фрік-дама Неля Штепа. Невиконання чорноволівського "Бандитам - тюрми" коштувало Ющенку президенства, а народу згодом – сотні розстріляних у центрі Києва і тисячі убитих – на ватно-російському фронті. Виборець не так очікував миттєвого "покращення", як миттєвого покарання після кривавої революції. Облом конвертувався в облом.

У владної коаліції тепер та сама дилема: "Бандитам – тюрми?" Якщо синдром двовладдя вдасться подолати і коаліція та коаліційний уряд не загрузнуть у квотному поділі посад – є шанс реально запустити люстрацію, підправивши закон. Якщо замість цілування-обнімання з 62 депутатами-регіоналами, які голосували за криваві диктаторські закони Януковича-Путіна, парламентська більшість зніме з них недоторканність і передасть їх прокуратурі, то електоральна підтримка нової влади навіть зросте за рахунок тих, хто не пішов на вибори.

А якщо фальсифікатори мажоритарних округів (по типу Лесика Довгого чи Вадіка Столара) сядуть згідно з новим законом про відповідальність за фальсифікацію та підкуп – то люди добровільно відмовляться навіть від залізних баків для сміття. І от тоді вже можна запускати реформи, з якими країна вже запізнюється на півроку. Тільки за таких умов народ підтримає і владу, і реформаторів.

ТСН 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...
У Дніпрі й на цілій Січеславщині розгортається велика драма маленької людини Коломойського.Щоби сформувати прозелену більшість і залишитися головою облради чи перескочити у крісло голови адміністрації...