App Store Google Play

Усі ми західні

06.10.2014 09:01
Усі ми західні

Можливо, я десь зовсім не там шукаю, але от ніяк не можу знайти те, що мене тепер цікавить і що мені тепер дуже незайво знати. Йдеться про одну цифру - про хоч би приблизний відсоток української території, що на сьогоднішній момент перебуває під контролем терористичних "республік".

Чи, точніше висловлюючись, під контролем російських агресорів і їхніх посіпак донбаських сепаратистів. Дуже складно оцінити цей відсоток на око, маючи перед собою мапу України, а на ній і той шматок її східних територій, де влада, скажімо так, неукраїнська. П'ять відсотків? Сім? Десять? На око - не більше десяти. Плюс мінус Крим, хоч це інша тема. Але хотілося б не лише на око покладатися. Знати цей відсоток мені потрібно для дискусій, зокрема й публічних.

А ще для - даруйте аж настільки заяложений вислів - роз'яснювальної роботи. Друзі та знайомі з різних країн світу все запитують і запитують. Вони почали запитувати ще в лютому-березні й запитують досі. Слава Богу, що вони цікавляться й запитують - я не проти, я тільки за. У них різні обличчя, але запитання одні й ті ж. Вони все скаржаться, що з їхніх медій непросто скласти цілісне зрозуміле бачення.

Відомо їм тільки те, що війна точиться "між Сходом та Заходом України" або, як варіант, "на сході України".

"Вам треба погодитися з тим, що Східна Україна думає інакше, - щиросердо радять іноземні знайомі. - Якщо вам важливо зберегти країну, то зважайте на те, що думають і відчувають вони на Сході".

"Та в нас уже немає ні Східної України, ні Західної, - відповідаю в таких випадках, не надто перебільшуючи й не надто забігаючи наперед. - Нас об'єднала російська агресія. У нас Дніпропетровськ бореться за свободу і незалежність з такою ж стійкістю, що і Львів".

Я не згадую Маріуполь, щоб не наврочити. Захоплюватися його стійкістю я залишаю собі, потаємно. Зате Дніпропетровськ - один з моїх улюблених топонімів. Топонім як аргумент. Хоч останнім часом я дедалі частіше чую віл іноземних друзів заперечення: "Але ж Дніпропетровськ - це Західна Україна".

Я не можу щоразу, при кожній такій розмові, витягати, ніби рояль з кущів, актуальну мапу нашої країни з відносно невеличкою плямою "тимчасово втрачених територій". Я впевнений - це подіяло б, і мої співрозмовники передусім змінили б своє дуже стійке уявлення про те, що в нас "одна півкраїни" воює проти "другої півкраїни".

Я показував би на ній, де розташований той-таки Дніпропетровськ, і запитував би, Західна він чи Східна. Я показував би, наскільки західною (південно-західною) є, наприклад, Одеса. Я міг би, крім того, обводити на тій мапі справжню, історичну, Західну Україну - щоб вони переконалися, що це зовсім не половина і навіть не третина, і навіть, здається, не чверть від нашої недавньої "територіальної цілісності".

Без мапи ж їм доводиться вірити мені на слово. І це не завжди їм вдається. Насправді ж у цьому картографічному начебто невігластві моїх іноземних знайомих можна віднайти коли не геопоетичну метафору, то хоча б якусь глибшу істину. Саме вона промовляє до мене їхніми по-дитинному несвідомими вустами. Йдеться про змінність і рухомість простору. Скажімо, про поступове західнішання України. Про те, що "західної" з плином десятиліть у ній стає більше, а "східної" - менше. Настільки, що нині ця остання звелася вже винятково до "зони АТО" та "окупованих територій".

Або - дещо стриманіше - про те, що всі "сходи" й "заходи" наскрізь умовні, а кордони чи лінії поміж ними, починаючи принаймні з 1991 року, тільки те й роблять, що стираються. Бо я ж пам'ятаю ще ті часи з дитинства, коли в нас у Франику місцеві галичани означували словом "східняки" своїх сусідів, які переїхали з Хмельниччини.

"Східняками", а часом і "москалями" називали нас, студентів зі Львова на ужгородській практиці, місцеві закарпатці. А нині - бачите - вже й Дніпропетровськ "західняки". І це цілком слушно. Раз Росія нас ненавидить і намагається знищити - значить ми точно всі тепер західні. Україна йде на Захід. Так можна це окреслити. І нічого з цим не можна зробити. Хіба що наслати на це терористів.

З Донецька саме пишуть, що там бойовик привселюдно підірвав себе на смерть. Він серед білого дня хизувався на людях тим, що в нього є граната. Щось подібне чинить і президент Росії Путін - тільки у вагоміших масштабах. Він теж хизується, теж на людях і так само демонстративно.

Він ексгібіціоніст. І граната в нього, як ми знаємо, є. Але все-таки. Граната в донецького бойовика взяла і вибухнула. Ніхто з очевидців не потерпів. І в нас усе буде добре.

ТСН

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...
У Дніпрі й на цілій Січеславщині розгортається велика драма маленької людини Коломойського.Щоби сформувати прозелену більшість і залишитися головою облради чи перескочити у крісло голови адміністрації...