App Store Google Play

Вибори кольору хакі

16.09.2014 16:33
Вибори кольору хакі

Осінь. Війна плавно перейшла у криваве перемир'я. Одні збирають кошти для бійців – інші кошти витрачають на вибори. Ось такий воєнно-виборчий "інь-янь".

У таборі організаторів грабунку країни, натхненників революції, розбудови диктатури і скромних колаборантів російського окупанта, Партії регіонів, відбулися "косметичні" зміни. Сама ПР зі стартовим рейтингом жирності кефіру на вибори "ніби" вже не йде, але вустами партсекретаря Колеснікова не визнає їхніх результатів авансом. Хоча самі регіонали спокійно підуть за "мажоритаркою" або у партійному списку "Опозиційного блоку" Льовочкіна. Єдина "загадка" - чи увійде в цю партійну колективну "могилу" кум Путіна Віктор Медведчук. Блоків як таких законом про вибори не передбачено, але ніщо ж не заважає перейменувати партію у "блок" - чи то "опозиційний" чи то "імені Порошенка".

Сотнями білбордів вздовж доріг стоїть Тігіпко. Без коси і... тиша. На це в нас гроші є – таким би мав стати девіз його кампанії. А яке гасло продали технологи вічному комсомольцю - "Мир. Економіка. Майбутнє"?! Настільки ж змістовне, як "Роздуми. Наука. Історія", чи, приміром, "Відро, Повітря. Океан". Ставка "сильно-українського" виборчого штабу з трьох слів реально лише на одне. Ще ніхто до Тігіпка на українських виборах так дорого не купував слово з трьох літер – "мир".

Хоча, ні – за слово "мир" боротьба розгорається ще та. Саме на мирному плані буде базуватися виборча кампанія "Блоку Петра Порошенка", тому логічно, що "Народний фронт" Яценюка-Турчинова якось з "миром" погано клеїться. "Мир-Фронт" - оксюморон навіть для бездумного електорату.

Традиційне українське "об'єднання демократів перед розстрілом" так і не відбулося. Історичний принцип успішного письменника і політичного лузера-соціаліста Володимира Винниченка порушено. Президентська та урядова команди йдуть двома окремими колонами. І, можливо, це на краще. Небезпеки вляпатися в "Нашу Україну-2" уникли усі. Але чи демократи об'єднаються "після розстрілу" - це питання. Напевно, два більш вагомі моменти завадили створити єдиний список влади на короткотермінові виборчі перегони: квоти президента-прем'єра в партійному списку ніяк не ділилася з урахуванням партмісць для УДАРу Кличка, та й іменний блок лише з одним прізвищем у назві партії керівника "Фронту" не влаштував.

Електоральний успіх "мирного" партпроекту президента, як і "фронтового" прем'єрського напряму, тепер залежить, а отже й контролюється, агресивністю Путіна та його нацистсько-гебешної команди. Будь-яка нова інтервенція російської армії під звичною ширмою "терористичних ДНР-ЛНР" до 26 жовтня суттєво змінить сьогоднішню соціологію. Тому непогано було би мати на цей випадок двом владним партпроектам план "Б" - хоча б згадану на День Незалежності в промові президента тезу про "Вітчизняну війну" і запасну виборчу стратегію.

На гаслах "партії війни" крокує не лише "Батьківщина" Тимошенко, але й "радикали" Ляшка, ВО "Свобода" Тягнибока, "Правий сектор" і "Громадянська позиція" Гриценка. Гасла, мабуть, будуть також подібними. Тимошенківці з їхнім "Україна переможе" недалеко втекли від вже хрестоматійного анекдоту Ляшка: "Я поверну вам Крим".

Величезна кількість виборців сьогодні вже інша, а чимала кількість класичної "совкової вати" перебуває на окупованих територіях Криму й Сходу, тож на вибір кількісно впливатиме значно менше, ніж будь-коли за останніх 23 роки. Тому усім цим "постмайданівським" виборчим командам таки доведеться пояснювати виборцям: "мир" якою ціною, військова "перемога" - якою ціною?

Фактично одна й та сама владна команда експертів та PR-агентів намагається одночасно вести інформаційний супровід Адміністрації президента, Кабінету міністрів, інформаційну контрпропаганду щодо агресора і вона ж має супроводжувати усю виборчу кампанію. Забагато протилежних задач як для одного інфобатальйону. Спроби приховати інформацію і "списати все на війну", зачистити телеефіри та інтернет-простір від "неконтрольованих гарячих журналістських ротів" карикатурно нагадує 2010-й рік вибудовування медіа-простору в "бермудському трикутнику" Герман-Чепак-Льовочкін.

Класичне гасіння інформаційної пожежі замість бажання її упередити й взагалі уникати "нерозуміння" громади заздалегідь вже грає проти виборчої кампанії влади. Замість пояснити заздалегідь суть "мінського перемир'я" і розповісти, що ж такого сталося в трикутнику Путін-Україна-ЄС, або чому Зону вільної торгівлі з Угоди про асоціацію з Євросоюзом відтерміновують до 2016-го - спостерігаємо намагання перекрити критику малопереконливими тезами телевізійних "токін-гедз". Виглядає як виправдання – а це слабка позиція під час виборчої агітації. Маніпуляцію "чому Януковичу-Азарову не вибачили відкладання угоди про Асоціацію з ЄС у листопаді 2013-го, а кабінету Порошенка можна на цілих півтори роки відкладати угоду восени 2014-го", вже озвучила Юлія Тимошенко. І це лишень початок внутрішньої інформаційної війни.

А от відсутність покарання "колишніх" бандитів, реабілітація ківалових-добкіних-кернесів, "воля вольная" для єфремових-струків-симоненків-левченків-бондаренок-дейчів електоральних симпатій партіям влади не додасть, як, зрештою, і відсутність покараних генералів-офіцерів за невинні жертви "Іловайського котла" і знищення кращих бійців у зоні "двічі звільненої" Савур-Могили. Очікування люстрації та реформ не можна замінити інформаційною мантрою про "виборець усе це сам зробить через бюлетень".

Оскільки з поясненнями, як і з "широким" діалогом із виборцем поки складається не дуже (та й кампанія коротка – фактично місяць лишається), то й ставка на гасла і на "легендарних" військових з добровольчих батальйонів.

Тренд осені-2014 – вибори кольору хакі. Комбатів в камуфляжі, які стали впізнаваними як на ТБ, так і у соцмережах, вже розхапали, як гарячі пиріжки. Партійні штаби прямо розгорнули "битву" за них:

- "Народний фронт" Яценюка висуває в депутати командира спецбатальйону "Миротворець" Андрія Тетерука, командира добровольчого батальйону "Дніпро-1" Юрія Березу (НФ запросив також у списки командирів і вояків загонів "Азов", "Київ-1", "Золоті ворота", "Артемівськ", "Чернігів" і на додачу символ Майдану–2014 козака Михайла Гаврилюка);

- "Блок Петра Порошенка" - веде в депутати героя "кримської кампанії" майора Юлія Мамчура;

- Партія "Самопоміч" мера Львова Садового бере у список бійців батальйону "Донбас" на чолі з комбатом Семеном Семенченком;

- Номером один у партсписку "Батьківщини" стала московська полонянка льотчиця Надія Савченко з батальйону "Айдар";

- "Радикальна партія" Ляшка – висунула в кандидати Сергія Мельничука (комбата батальйону "Айдар"), Артема Відка (командира "Луганськ 1").

Одна з версій затребуваності бійців у мирному депутатському буфеті майбутньої Верховної Ради – страх "реальної військової хунти". За останніх 100 днів так часто лякали "третім Майданом" і поверненням добровольчих загонів штиками на Київ щоб покарати тих, хто саботує люстрацію і вимоги Майдану, що у нинішньому "гетьманаті" реально народився страх нової "Директорії". Синдром УНР 1918-1920 років набув у воєнному 2014-у рис фарсу. Багато хто вже розгледів у комбатах добровольчих батальйонів риси "батька Махна" та інших отаманів Наддніпрянщини періоду першої російсько-української війни. Краще їх взяти "на довольство", ніж Боже упаси...           

Ще один тренд – включення у виборчі списки цілих постмайданівських партій. "Самопоміч" влила в себе партію "Воля". І тут також не без виборчої колізії: один із її засновників , "люстратор від Майдану" Єгор Соболєв, крокує за мандатом разом з мером Садовим, а от інше обличчя партії "Воля" - Вікторія Сюмар - опинилася у списку "Народного фронту" Яценюка. Анатолій Гриценко вирішив також "освіжити" свою "Громадянську позицію" партією "Демальянс", яка мала чималу підтримку у мережі "Фейсбук".

Громадські активісти та обличчя останнього Майдану присутні у всіх виборчих списках партій, які підтримали "лютневу революцію". Серед політичної інтернет-спільноти найвдалішим вважають жест партії "Самопоміч" львівського мера, який віддав перші сходинки списку громадській ініціативі "Реанімаційний пакет реформ" (номером першим партійного батальйону стала її координатор Ганна Гопко), а сам лідер партії Андрій Садовий - лише скромний 50-ий кандидат.

А от поява у партійному списку "Блоку Петра Порошенка" "вічно опозиційних" журналістів "Української правди" Сергія Лещенка та Мустафи Найєма викликало жваву дискусію в мережі - чи це "квота Льовочкіна у владі", чи це спроба закрити рота жорстким журналістським розслідуванням "про подвиги влади". Ще у липні Сергій Лещенко писав не без іронії: "Багато людей, особисто знайомих з Петром Порошенком, відзначають одну його рису – жадібність. Він не бачить сенсу ділитися там, де може все забрати собі – незалежно від того, чи це стосується грошей, чи влади, чи права на істину в останній інстанції… Він не розуміє – це було би щонайменше жестом поваги до громадянського суспільства та відзначенням їхньої ролі в усуненні Януковича. Я впевнений, що Порошенко ні з ким не буде обговорювати свій передвиборчий список на парламентських виборах – так, як він не обговорював список до Київради, заповнивши його людьми Черновецького". Очевидно, що Сергій тоді помилився, і обговорення таки відбулося – повагу до громадянського суспільства відновлено?

Деякі колеги пробують пояснити всі ці кандидатури спробою "оновити партійний клас", як цього і вимагав Майдан. Найпопулярніше запитання періоду формування партсписків: більшість вчорашніх політиків стали об'єктами журналістських розслідувань Лещенка-Найєма, то хто ж з журналістів вестиме такі розслідування щодо депутата Лещенка і депутата Найєма? Цікаво, що на появу у списку БПП кандидатів-журналістів Ольги Червакової та Вадима Денисенка такої реакції не спостерігається. Але ймовірну відповідь критикам дав історик і кандидат в депутати Володимир Вятрович: "Чим більше в політиці буде людей, яких не можна контролювати через минуле, тим більше шансів в українського майбутнього". Тому усі ті, хто довіряв праці журналістів-кандидатів ще учора , мають вірити, що ті вже завтра не зламаються під тиском старої системи політичної корупції.

Але найзапекліша дискусія (як кажуть в інтернеті - "заруба") точиться саме довкола бійців та командирів добровольчих загонів, офіцерів ЗСУ та революційних самооборонців-козаків. Наскільки вони готові до законотворчої роботи, чим їх "фаховий рівень" кращий за охоронців-водіїв-секретарок "команди проффесіоналів Партії регіонів"? І головне - наскільки люди з окопів зможуть протистояти "політичній корупції", адже зарплата в 6 тисяч гривень за нинішнього курсу НБУ не залишає шансу не продавати голосування бідному депутату.

І ще одне "пацифістське питання": якщо протягом виборів російський окупант піде у фронтовий наступ - кандидати у камуфляжі повернуться воювати чи їздитимуть в агітаційні тури?

Очевидно, що найбільші дискусії і скандали ще попереду, і стосуватимуться вони саме мажоритарних округів. І не лише через підкуп та виборчий "треш", а саме через якісний склад кандидатів.

Благо вибору на цих виборах є чимало – очі розбігаються. Але народне бажання змін та оновлення політичного класу мусить отримати залізобетонні гарантії – гарантії саме оновлення і нової якості в парламентсько-президентській Україні. Інакше заміна популізму "вічного покращення" на популізм "кольору хакі" нічого не дасть. У такому випадку говорити про "failed state" будуть не інтелектуали, а вулиця. А кому ж хочеться повторення трагедії Української Народної Республіки?

ТСН 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...