App Store Google Play

Та, яка бореться

19.02.2014 10:33
Та, яка бореться

З таким же завзяттям міліцаї раніше відстежували на наших вокзалах африканських студентів. Хоча їх і відстежувати не треба – помітні здалеку. Найбільше уваги діставалося таким, що подорожували поодинці. Як потенційних терористів їх відразу ж вихоплювали з черги за квитками й перевіряли на знання російської: "Куда едешь, давай паспорт, регистрацию!" Ну й далі за списком: дурні міліцайські жарти, викручування рук, розмазування по стіні, намагання залякати і принизити.

Африканці, звиклі до постійних воєн і бандитських розборок у власних країнах, нашої (вибачте, я сказав "нашої"?!) міліції не бояться: гірше не буде. Тож тепер вона цілком переорієнтувалася на своїх, а "смердючими ніґерами" для неї стали всі молоді носії жовто-блакитних стрічок. Завдяки цьому міліція в нас назбирала понад дві тисячі арештантів. Зрештою, серед них не лише молоді, як ми знаємо. Міліцаї в нас вікових бар'єрів не шанують. Проте наймолодших – тих, хто не жив за совка, особисто мені шкода найбільше. Хоч самі вони вже навчилися протистояти куди мужніше за багатьох із мого покоління.

Згадуючи випадок юної майданівської волонтерки, яку безстрашні захисники Януковича вивозили з вокзалу в зимовий ліс, можна з упевненістю констатувати: тонтон-макути здохли б від заздрості. А всі ті сотні й сотні студентів з усієї країни, побитих на майданах і вулицях, запакованих до сізо, а потім зв'язаних по руках і ногах відкритими справами? Схоже на те, що саме на молодих у цього режиму проривається найбільше смертельної люті. Й він знає чому.

Ну бо хто з молодих та притомних погодився б голосувати за цю владу? Чи, тим більше, захищати її? Нема дурних. Хоч як старатимуться вічно залякані шкільні вчителі, молодняк уже не повірить у жодну з казок про агресивних євро-ґеїв. На кого з них можуть подіяти такі нісенітниці? Страх – то взагалі прерогатива хіба що радянських пенсіонерів. Та й серед них не всіх, а лише хто заробив свій пенсійний стаж, висиджуючи щовечора коло телевізора і втикаючи в "Інтер".

Тим часом я отримую від значно молодших друзів і знайомих листи, в яких вони нарікають, що найближчого тижня не зможуть потрапити на мою виставу, бо сидять "на підписці". Один такий випадок я ще детальніше опишу в наступній колонці. Він цілком особливий, хоч і цілком типовий. Я трохи охолону – і ще про нього писатиму.

Та поки що мені бракує слів. Я не можу знайти достатньо зразків цензурної лексики, щоб виразити своє ставлення до цього, ще одного, мільйонного злочину теперішньої влади. І хтось мені ще казатиме, що влада в Україні завжди однакова?

У ці дні я мав би дописувати книжку про злодіїв, грішників і романтиків – таких, як Альберт Вироземський, герой нашої з друзями вистави. Але відшукувати справжніх злочинців у середньовічних і барокових часах стає все важче. Адже все одно не буде там, у давнині, не назбирається негідників і нечестивців більших, ніж оці теперішні, наші сучасні. А якби накреслити весь кримінальний життєпис головного з них, що його кар'єра, на щастя, завершується, тож безпосередні начальники вже навіть дають вказівку видаляти його з усіх олімпійських телекадрів, немов потворний дефект і зайвий компромат, якби, повторюся, охопити весь цей "шлях героя", то було б із цього не просто оповідання і навіть не один роман, а довга-предовга серія, така собі "опупея".

"Норвегія – найкраща у світі країна", – розповідав мені таксист, цілком пристойно вписуючись у вузькі коридори між барикадними сніговими кучугурами. До речі, навіть вони, барикади, їхня особлива краса, з певністю могли засвідчити: ні, це неправда. "Там такі чисті озера, – казав він, –  такі надійні люди, там лишилась моя дівчина, з якою я хотів одружитись, щоб мене тільки не вислали назад сюди. Усі мої друзі зробили так, усі там поодружувались, одному мені не пощастило. Тепер маю тут жінку, дітей і більше не мрію".

"Не мрієте, бо врешті щасливий?" "Ні, – засміявся таксист, – не мрію, бо не маю вибору".

Я погодився з ним, що Норвегія, мабуть, і справді класна. Чисті озера, надійні люди, фантастичні фіорди. Ібсен (якого перекладає моя знайома з майданівської барикади), Ґріґ, Мунк, Гамсун та інші. Норвегія заслужила своє північне сяйво.

Але сьогодні найкраща у світі країна все ж не вона. Бо найкраща – та, яка бореться. І за це історія ще оцінить її найвищим балом.

Тиждень 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...