App Store Google Play

Сумне майбутнє Євромайдану

10.01.2014 10:16
Сумне майбутнє Євромайдану

Усе хороше коли-небудь закінчується, те саме можна сказати і про Євромайдан. Революція, немов жива істота, народилася, пережила юність і зрілість, а зараз бореться зі старістю. Тут не треба впадати в розпач чи обурюватися, бо нинішній стан Євромайдану – цілком природний, як і для будь-якого соціального явища.

Справді, ще свіжі спогади про сотні тисяч людей, які на початку грудня без примусу чи закликів збиралися в центрі Києва. Влада злякалася їх настільки, що першого грудня Київ покинули ледь не всі віпи правлячого класу. І що ж зараз? За майже півтора місяця (якщо рахувати з початку короткого молодіжного періоду) Євромайдан інволюціонував до кількох тисяч партактивістів на площі. Тож, мабуть, опозиції не варто скликати чергове віче, бо її чекатиме гірке розчарування.

Євромайдан перетворився на атракціон для туристів, які радісно фоткаються з пікетувальниками і пригощаються революційною кашею з казанів. Влада більше не боїться революції, вона навіть збиткується над нею. «Я виступаю за те, щоб Майдан протримався аж до 2050 року. Нехай оточать себе колючим дротом, зроблять такі містки, знаєте, як на сафарі, щоб люди могли приходити і дивитися, як бомжі відпочивають у центрі міста. А як інакше, адже ніякої політичної доцільності в цьому балагані немає в принципі», – пащекує відомий політичний блазень Вадим Колесніченко.

І це спричинила не зрада, не байдужість «біомаси». «Винна» тут цілком зрозуміла психологія людей. На піку протестів на Євромайдан виходили переважно пересічні громадяни. Більшість із них щодня, 16 годин із 24-х, борються за виживання, тож із самого початку в глибині душі вони знали, які пріоритети в них на якому місці. Напівсвідомо чи усвідомлено вони бажали, щоб усе вирішилося швидко та безболісно – ідеальний варіант, якби Янукович із переляку подав у відставку, – щоб можна було з полегшенням повернутися до справ.

Цікаво, що на той час соціологи фіксували дещо інше. На початку грудня Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київський міжнародний інститут соціології провели опитування учасників Євромайдану в Києві. Згідно з дослідженням, 72,4 % респондентів були готові перебувати на Майдані стільки, скільки потрібно. Дані дуже красномовні, проте людей опитували на піку настроїв, або, краще сказати, революційної ейфорії. Тому наведена цифра відображає емоційний стан респондентів, а емоції, як відомо, річ нетривка, навіть якщо йдеться про масову свідомість.

Далі сталося, що мало статися, – влада не виконала жодної з вимог Євромайдану. На жаль, фарс з відстороненням Попова, Коряка і Сівковича не спонукав мітинг до серйозної відповіді, а час для рішучих дій було втрачено задовго до цього. Стало зрозуміло, що без явних успіхів революція або згасатиме, або набере іншої якості.

Власне, трансформація Євромайдану почалася під час віче 22 грудня. В той день революція закінчилася, формалізувавшись у Народне об’єднання «Майдан» – аморфний і явно тимчасовий політичний проект. Тут же з’явився план дій, повністю дотичний до боротьби за владу в контексті майбутніх виборів. Професіоналізація Євромайдану, яка раніше вже проявилася в організаційних і побутових речах, негайно торкнулася й НОМу. Щоб об’єднання стало дієвим, потрібні не лише гроші, а й ефективне керівництво – політичне і професійне, а не в особі аматорів Квіта, Руслани тощо. І, якщо насправді НОМом керують лідери опозиції, це логічно. Але тоді про абревіатуру ОО можна забути, її замінила НОМ, відтоді це одне й те ж саме.

Зараз приблизно 90 % протестної активності Євромайдану спрямовано на президентську виборчу кампанію. Цифра дуже умовна, однак очевидно, що лідери опозиції ефективно використовують рух для підвищення своїх рейтингів. Зокрема, соціологи фіксують покращення справ у Віталія Кличка та Петра Порошенка. Ідеальний варіант для них – якби Євромайдан протримався до виборів, це побажання вже висловив власник корпорації Roshen.

Мабуть, у головах вождів опозиції засіла картинка, коли несподівано для них самих на Майдан вийшло мало не мільйон народу. Вони розраховують не стільки на потужну піар-підтримку руху, скільки на вибух народного гніву в 2015 році внаслідок імовірних фальсифікацій із боку влади. Однак ситуація 2004 року не повториться – хоча б тому, що Янукович сконцентрував надто багато влади, до того ж він, за умови слухняності й дотримання путінських наказів, може розраховувати на підтримку Росії, яка зведе нанівець увесь вплив Заходу. Відтак чинний президент діятиме рішучіше, ніж в 2004 році.

Таким, на жаль, бачиться майбутнє Євромайдану. Чи допоможе він обратися єдиному кандидату від опозиції, чи просто стане запобіжником, який не дасть владі репресувати опозицію, – залежить від багатьох факторів. Одне можна сказати точно: таким, яким Майдан був у грудні минулого року, він уже не стане ніколи.

Політика і Культура

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...
У Дніпрі й на цілій Січеславщині розгортається велика драма маленької людини Коломойського.Щоби сформувати прозелену більшість і залишитися головою облради чи перескочити у крісло голови адміністрації...