App Store Google Play

Останній форпост страху

20.12.2013 11:47
Останній форпост страху

У понеділок, 16 грудня, я повернулася з Києва, де пробула майже два тижні, до рідного Дніпропетровська, бо зрозуміла, що мій бронхіт стає дедалі гіршим і лікуватися у польових умовах відмовляється.

Тепер можу обґрунтовано твердити: найтривожніше і найстрашніше тим, хто душею знаходиться на Майдані, але тілом - далеко від нього. Особливо в тих регіонах, де немає бурхливих зовнішніх проявів протесту.

Я чула ці слова від багатьох: найменш страшно на Майдані. Попри постійне очікування нової спроби розгону. Попри бульдозерну впертість влади, яка продовжує за сміховинними звинуваченнями арештовувати та переслідувати активістів, причому часто далеко не ключових і не найвідоміших.

Кожен, хто стоїть на Майдані, потенційно ризикує: здоров'ям, свободою, роботою. Але в регіонах, особливо тих, де панує видимий спокій, все одно страшніше.

Я точно знаю, що в Дніпропетровську багато прихильників Євромайдану. Навіть ті, кому було байдуже до питань євроінтеграції, схилилися на бік протесту після брутальних дій "беркуту".

"Народне віче" 8 грудня зібрало близько 7 тисяч осіб. На останньому мітингу, який відвідала в Дніпропетровську особисто я, 1 грудня, теж було немало, тисячі три народу. Ледь не кожен другий автомобіль, що проїжджав повз, підбадьорливо сигналив, просто як у 2004-му, коли клаксони на головному проспекті не змовкали.

Але ні: майже , як у 2004-му. Тоді весь Дніпро був у помаранчевих стрічках і прапорцях, люди прикрашали машини й балкони, носили атрибутику протесту на одязі.

Зараз - як і в Києві, треба відзначити, - ті тисячі, що стоять на мітингу та сигналять з авто, розчиняються пізніше без сліду в зимових вулицях. Після повернення з Києва я побачила аж одну машину з синьо-жовтим прапорцем. Подруга каже, що вчора бачила цілих дві.

Чому це так? Думаю, саме тому, що ми тут, в регіонах, є останнім форпостом ганебного страху. Без гарячого плеча Майдану поруч нам дуже, дуже страшно показати - ось, я проти. Проти злочинної влади і рабської покори. Ось, я за. За гідність особистості та повагу до прав людини.

Страшно отримати цеглиною в лобове, бо на твоїй машині весело лопотить державний прапор. Страшно опинитися віч-на-віч з гопником чи зграєю заслинених від люті бабульок (не знаю, що гірше), бо маєш на собі синьо-жовту стрічку.

Але насправді ці маленькі знаки - дуже важливі. Можливо, це та остання річ, яку всі ми ще не зробили для цієї революції, -не показали, як глибоко і щільно Україна пронизана Майданом. Не показали, скільки нас поіменно - не тих, хто стоїть во плоті, а тих, хто стоїть на Майдані в своєму серці.

В цій революції - або сказати навіть, холодній війні з владою, - ми не носимо партійної символіки. Після пролитої крові відійшли в тінь і атрибути ЄС.

Зараз є один знак, яким можна заявити, що страх не має більше над тобою сили, і, як не парадоксально, цей хоробрий протестний знак - захищені законом, поважні кольори державного прапору.

Якщо ти позначаєш себе, чи свій дім, чи свою машину синьо-жовтим, це означає: я живу в правовій державі, навіть якщо купка знахабнілих криміналів про це забула.

Це означає: я шаную Конституцію та змушу кожного, хто став при владі, робити так само.

Це означає: державний прапор нарешті припинив бути умовністю і наповнився смислом, бо за ним тепер справді є Держава. Поки що вона маленька і займає лише кілька кварталів у центрі Києва, але дуже скоро вона розростеться і витіснить, замінить собою мертвонароджену недо-Україну, в якій ми задихалися більше двадцяти років.

Можливо, саме це і є остання крапля в океані нашої перемоги - синьо-жовтий знак на кожному, хто вірить, що далі терпіти беззаконня та варварство не можна.

Після повернення до Дніпра я ношу свою "майданну" стрічку на сумці. Чоловік свою пов'язав на дзеркало машини. Поки і сумка, і машина в повному порядку. Якщо ви не маєте сувенірів з Майдану, то жовті й сині стрічки є в кожному магазині тканин. Пропоную здивувати постачальників та перетворити такі стрічки на дефіцитну групу товарів.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Між іншим, альтернативи Мінському процесу варто шукати. Молдова, Грузія, Україна. Це - держави, на території яких є російські окупаційні війська. Їх об'єднує бажання деокупації власних територій. ПМР,...
Уявила собі той жах, який би відчули дніпряни, якщо б кремлівські терористи впритул наблизилися до нашого міста Дніпро.Звісно, наші військові зайняли б оборону, стягнувши до східного кордону міста воє...
Влада зрозуміла, що провалила комунікацію із активною частиною суспільства. Врешті про це прямо заявили спікери. Вони, до речі, були підібрані продумано, - модерував зустріч голова ОДА (ну а як ще без...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Ріки наших кордонів

Комоні ржуть за Сулою - писав автор Слова о Полку Ігоревім про простір війни і волі, наш степ. Колись Русь-Україна закінчувалась на цій несамовито красивій річці, на правім крутім її березі, перед ди...