App Store Google Play

Кремлівські угоди Януковича: кому вигідно?

19.12.2013 13:38
Кремлівські угоди Януковича: кому вигідно?

То що ж підписали Янукович з Путіним у Москві? Які реальні наслідки усіх цих документів і куди ці договори можуть привести Януковича, Україну і Дніпропетровщину зокрема.

 

Отже, в Москві 17 грудня було підписано 14 документів, які влада видає за порятунок від економічної катастрофи, але за своїм характером вони більш схожі на підведення України до участі у Митному союзі. У цьому контексті варто звернути увагу на наступні питання.

 

Перше – це надання Росією Україні кредиту в обсязі 15 мільярдів американських доларів. Насправді це – купівля українських цінних паперів під заставу стратегічних підприємств. Яких? Невідомо.

 

Фактично ж ніяких реальних грошей для української економіки РФ не надає. Кредитні суми будуть використані на погашення вже  існуючих та незабаром створених нових боргів за російський газ. При цьому значно зростають ризики зовнішнього впливу на стан нашої економіки, соціальну та політичну ситуацію. Кажучи простіше, відтепер розпорядником нашого дефолту буде Кремль, який може діяти за логікою герою роману Ільфа та Петрова «Золоте теля»  Микити Пряхіна: «Как пожелаем – так и сделаем». Щоправда, не сам, а на паях з певними закордонними компаніям, здебільшого американськими, які купили вже близько 40% українських зовнішніх боргів. Отже засмиканий або роздертий навпіл кредиторами Київ – невже така українська перспектива?

 

З іншого боку, у Росії зустріли новину про наданням Україні кредити не надто радісно. Не секрет, що ставлення російського істеблішменту до Януковича, м’яко кажучи, не найкраще. Деякі політики відверто кажуть: «Янукович гроші візьме, а потім втече у ЄС». До того ж гроші беруться з недоторканого стабілізаційного  фонду, - свого роду подушки соціальної безпеки  для росіян у разі падіння світових цін на енергоносії або інших негараздів. Яка сорочка – косоворотка або вишиванка у разі виникнення такої ситуації - буде ближче до головного кремлівського тіла, пояснювати не треба. Отже Кремль у разі чого вагатися не стане.

 

Друге - непрозора ситуація зі зниженням ціни на газ з 410 до 286,5. доларів за тисячу кубів або трохи більше 25%. Українська влада три роки намагалася переглянути «юліну газову угоду», але марно. Росія стояла непохитно. Так що ж сталося, що «у лісі здохло» за останній місяць?

Коли дві сторони «домовляються», то обов’язково є якийсь компроміс. Якщо жертва «Газпрому» з його боку становить 25% ціни, то чим поступилася українська сторона? Сьогодні Бойко говорить про «відновлення обсягу постачання згідно попередніх контрактів». Тобто Україна знову бере на себе зобов’язання купувати в Росії 40-41 мільярди кубометрів газу щороку. Це фактично ставить хрест на всіх енергоефективних технологіях і тих паростках енергозбереження, які Україна започатковувала у останні роки. Не буде більше жодного енергозаощадного обладнання, енергоефективних технологій і так далі – це не потрібно, бо в Україна МАЄ кудись подіти 41 мільярд кубометрів газу – майже вдвічі більше, ніж цього року. А що у нас буде робити американська компанія Shell? Куди їй дівати той сланцевий газ, який вона планує добувати? А як бути із заводом по виробництву скрапленого газу, який планувалося будувати на Одещині? Яка буде подальша доля амбітних і перспективних проектів з газифікації вугілля? Їх вже почали розробляти на Донбасі, в Луганскій області. Навіть з нинішніми потужностями Україна може вийти вже за два-три роки на виробництво 5-6 мільярдів кубометрів газу, переробивши близько 10 мільйонів тон вугілля. Але цього всього більше не буде! Натомість Україна значно посилила свою енергетичну залежність від Росії.

 

Але при цьому чомусь всі забули про 100 доларів за тисячу кубів – так звану «пожиттєву знижку», надану Україні за Харківськими угодами за те, що Чорноморський флот РФ буде базуватися в Криму мало не довічно. То що виходить? Або сьогодні реально ціна для України $510 – вдвічі дорожче, ніж для країн Євросоюзу – або ж реальна знижка становить лише 7,5% ($410 - $100 - $286,5)/($410 - $100)??? Адже ще три місяці тому Віктор Янукович про ці 100 доларів пам’ятав, а тепер?

 

Але і це ще не все! Як казав один із колишніх Президентів України, «цей газ аж надто смердючий!» Річ у тім, що ціна – 268,5 чи 400, а може й 500 доларів за тисячу кубів – буде коригуватися щоквартально особисто Путіним. Цікаво, як Кабмін планує виконувати бюджет за таких умов, адже всі його показники прив’язані до ціни на газ? Тобто, хто тепер насправді буде керувати українським урядом?

 

Отже, Путін накинув на шию Януковичу дуже короткий повідок і буде тримати його на цьому повідку. Причина такої поведінки російського президента проста: він не довіряє Януковичу. Український очільник, здається потрапив у ситуацію, в якій йому не довіряє ніхто!

 

Ба більше – Путін втомився програвати, точніше робити хибну ставку у виборі українського партнера. Він двічі обирав стратегічного партнера і двічі програвав. Спочатку у 2004 році, коли все поздоровляв і поздоровляв Януковича з перемогою на виборах, а той так і не став Президентом. Потім – у 2010 році, коли робив ставку на Тимошенко, а вона не виграла вибори.

 

Нарешті, третій момент у московських угодах, на який мало хто звертає увагу: зовнішня політика Росії по відношенню до своїх «партнерів» мало змінюється рік від року. За переможними реляціями і шаленими цифрами путінського PR-«бліцкригу» часто нічого не стоїть, бо «обіцяти – ще не значить оженитися». Всі пам’ятають, як Путін гучно обіцяв Ісландії 4 мільярди євро кредитів, аби вивести раїну з кризи у 2008. Але якось за півроку сума перетворилася на 500 мільйонів доларів, а потім Держдума взагалі проголосувала за відмову Ісландії в кредиті. У схожих до України обставинах свого часу опинилася Киргизія: Москва погодилася надати Бішкеку кредит у 2 мільярди доларів у лютому 2009 року. Це був період загострення протиріч Кремля із Заходом,  і Росія виступала проти використання Америкою авіабази Манас під Бішкеком. Втім, щойно Курманбек Бакієв, тодішній президент Киргизстану, заявив, що база буде закрита, грошовий потік  з Росії «вичерпався» майже відразу ж. Бішкек отримав лише близько 450 мільйонів доларів у вигляді грантів. Але найгірше Росія повелася зі своїми «браттями»-сербами. Одним із яскравих прикладів є угода між двома країнами в 2011 році – про пакет допомоги Белграду в розмірі близько 1 мільярда доларів. 200 мільйонів доларів  мали піти на компенсацію бюджетного дефіциту, а завдяки 800 мільйонам доларів мали модернізувати державну залізницю. Меншу з двох сум Белград отримав, але Москва постійно відкладає надання 800 мільйонів. Пояснення ж незмінне: Сербія поки не має достатньо надійного проекту, який виправдав би виділення такої суми.

 

Отож, маючи всі ці приклади, невже хтось думає, що Росія буде платити Україні ті гроші, які були анонсовані?

 

Але найбільше питання навіть не це, а наступне, що логічно витікає з попереднього: чи в інтересах України було укладання усіх цих 14 угод, які підписав Янукович у Кремлі? Чи ж він підписав їх заради власних, особистих гарантій?

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Після української заяви про розпуск лднр, м'яч недовго був на половині поля росіян. путін висунув і свою вимогу - імплементація "формули Штайнмаєра" в українське законодавство. Причому ці вимоги путін...
Ось і минуло свято 14 жовтня – день священний для кожного українського націоналіста. При чому незалежно від його релігійних, історичних чи будь-яких інших поглядів. Це свято, особливо у такий не...
Між іншим, альтернативи Мінському процесу варто шукати. Молдова, Грузія, Україна. Це - держави, на території яких є російські окупаційні війська. Їх об'єднує бажання деокупації власних територій. ПМР,...
Уявила собі той жах, який би відчули дніпряни, якщо б кремлівські терористи впритул наблизилися до нашого міста Дніпро.Звісно, наші військові зайняли б оборону, стягнувши до східного кордону міста воє...